Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Istoriya_Mkr.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1.06 Mб
Скачать

18.Литовські князі не раз пропагували тезу: “Ми старини не рухаємо і новини не вводимо”. Чому ж українські магнати, особливо з кінця хіv ст. Посилили спротив політиці Литви?

За так званої литовсько-польської доби суспільство поді­лялося на феодалів (князів, бояр, магнатів, шляхту, панів), за­лежних селян і міщан. Особливим станом було реєстрове ко­зацтво. Наступна після великого князя феодальна верства, так звана князівсько-панська аристократія, складалася з нащад­ків удільних князів і вищих бояр. Земельні володіння й маєт­ності українських феодалів були зосереджені головним чином на Волині (князів Острозьких, Заславських, Сангушок, Чор-торийських, Збаразьких, Вишневецьких, Корецьких, Ружин-ських), на Київщині (бояр Дашкевичів, Лозків, Тишкевичів, Полозів), а також на Брацлавщині. На Чернігівщині й Захід­ному Поділлі переважали володіння польських панів Ор-довонжів, Бугацьких та ін. Маючи потужний економічний потенціал, великі землевласники поступово перетворилися на магнатів (вищий феодальний стан).Джерелами зростання магнатських землеволодінь були жа­лування великого князя литовського, спадок, купівля-про­даж, освоєння пустищ, а також загарбання общинних і се­лянських земель. На них феодали засновували свої нові господарства — двори або фільварки (садиби з орною землею). Ці землі, поділені на волоки (приблизно 23,3 га), обробляли селяни. Панський двір мав прибутки від землеробства, ско­тарства, полювання, бджільництва (бортництва), рибальства та інших видів господарства. Здобувши широкі політичні пра­ва та привілеї, імунітет і право вотчинного (документального) суду, магнати стали правлячою верхівкою Великого кня­зівства Литовського, Королівства Польського, а пізніше Речі Посполитої. Але із запровадженням «Устави на волоки» 1557 р. великий князь литовський Сигізмунд II Август здійснив аграрну реформу, так звану «волокову поміру», під час якої визнача­лося право власності на землю. Всі ті, хто не зумів документально підтвердити законність свого землеволодіння чи зем­лекористування, мусили повернути землі державі. На них за­сновувалися фільваркові господарства. За «Уставою на волоки», орні землі у великокнязівських маєтках поділялися на рівні ділянки — волоки. Частину їх отримували селяни. Одна волока мала ЗО моргів (у Литві морг дорівнював 0,7123 га) і була мірилом феодальних повиннос-тей. Згодом волочну систему було запроваджено й у маг­натських та шляхетських землеволодіннях. Усе це сприяло поступовому перетворенню шляхти на панівну верству Великого князівства Литовського.У 50 — 60-х рр. XIV ст. Сейм під тиском шляхти видав низку постанов, які зрівнювали шляхту в правах з магнатами. 1563 р. було остаточно скасовано статті Городельського при­вілею про обмеження прав православних феодалів, а 1564 р. шляхта домоглася постанови Сейму про створення спільних для неї і магнатів виборних земських судів, уповноважених розглядати всі цивільні справи панів. Віденським привілеєм 1565 р. засновувалися шляхетські повітові сеймики, що стали представницькими становими органами шляхти.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]