110. Поясніть, як Жовтневий переворот 1964 р. У Москві вплинув на ситуацію в Україні.

14 жовтня 1964 р. пленум ЦК КПРС прийняв рішення про звільнення М.С. Хрущова з керівних партійно-державних посад, звинувативши його в суб’єктивізмі, волюнтаризмі, адмініструванні, недооцінці економічних законів соціалізму, порушенні норм партійного життя тощо. Першим секретарем ЦК КПРС був обраний Л. Брежнєв. Одночасно Президія Верховної Ради СРСР призначила О. Косигіна Головою Ради Міністрів СРСР. Розпочалася поступова зміна політичного курсу країни від лібералізації до консерватизму в усіх сферах суспільно-політичного, економічного і культурного життя. У той же час нове керівництво розуміло, що повне повернення до політики і практики сталінських часів не можливе. Тому брежнєвське керівництво вибрало політичний курс, що забезпечував розвиток країни і в той же час нічого кардинально не змінював в існуючій системі. Критика волюнтаризму та суб’єктивізму на практиці звелася до заперечення будь-яких спроб оновлення суспільства. Згодом у публіцистиці та науковій літературі період у житті країни від середини 1960-х до середини 1980-х років назвуть «застоєм». Навряд чи цей термін охоплював усе розмаїття життя суспільства. Країна не стояла на місці – розвиток був, але темпи цього поступу уповільнювалися і не відповідали зростаючим потребам суспільства. Брежнєв виражав інтереси передусім партійного апарату. Тому після його приходу до влади розпочалися кроки в напрямку зміцнення становища номенклатури. Листопадовий (1964 р.) пленум ЦК КПРС прийняв рішення про об’єднання промислових, сільських обласних і крайових партійних організацій та радянських органів. Вони знову почали функціонувати за територіальним принципом. Партноменклатура добилася відміни на ХХІІІ з’їзді КПРС (березень 1966 р.) тих положень партійного статуту (1961 р.), які передбачали періодичне оновлення складу партійних органів. Тоді ж відновили посаду Генерального секретаря ЦК КПРС, яким став Брежнєв. Адміністративно-командна система управління розросталася, збільшувалася бюрократизація партійно-державного апарату. У ситуації, коли на місцях перший секретар комітету партії був фактичним господарем на підлеглій території, як гриби після дощу, стали з’являтися підлабузники, кар’єристи, хабарники тощо. Широкого масштабу набуло зловживання владою і корупція. Це були прямі ознаки наростання кризи режиму.

"Брежнєвський період" історії України - період часткової реанімації командно-адміністративної системи сталінського зразка, період застою та одночасно - пошуку прогресивними силами шляхів суспільного оновлення.

На рубежі 60-70-х років Радянський Союз, а разом з ним й УРСР як повністю інтегрована в цю централізовану державу республіка вступили у період історії, за яким затвердилася назва "застій", що тривав до середини 80-х років.

111. Порівняйте становище сільського господарства України у 50-х, 60-х, 70-х –на початку 80-х рр. та поясніть у чому полягав негативний вплив адміністративно-командних методів управління цією галуззю виробництва.

50-ті роки: радянська держава завжди розв’язувала свої економічні проблеми за рахунок села, а під час повоєнної розрухи – тим більше. У МТС катастрофічно не вистачало техніки, запчастин, пального. Коней у колгоспах було мало, і орати часто доводилося на селянських коровах, які після цього різко знижували надої. Наслідки посухи село подолало не відразу. Порівняно з довоєнним рівнем істотно зросли поставки технічних культур, передусім цукрових буряків. У першому післявоєнному році розгорнулася спрямовувана райкомами партії боротьба за відродження довоєнної слави п’тисотенниць, тобто ланкових, які добивалися врожаю цукрових буряків не менше 500 центнерів з гектара. Буряководи домоглися в 1946 році таких врожаїв і були удостоєні найвищої нагороди – звання Героя Соціалістичної Праці. У виданому з ініціативи Хрущова 21 лютого 1948 р. указі президії Верховної Ради СРСР, «Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господорстві і ведуть антигромадський, паразитичний спосіб життя».цей указ став для місцевої влади засобом шантажу й залякування колгоспників.

60-ті роки: сільськогосподарська продукція ставала дедалі дефіцитнішою. Виробництво продовольства можна було нарощувати двома шляхами: інтенсифікацією виробництва або розширенням посівних площ. Хрущов ухопився за ідею освоїти цілинні землі. В 1961 році пік припав на кукурудзяну кампанію, коли в Україні під кукурудзу було виділено 3 млн гектарів кращих земель. У неврожайному 1963 РС уперше закупив у США і Канаді великі партії хліба. Відтоді країна потрапила в залежність від імпорту хліба і вже не могла обійтися без завезення зерна на мільярди доларів. Не маючи уявлення про причини неефективної роботи колгоспів, партійне керівництвона чолі з Хрущовим вирішило здійснити їх укрупнення. Через це колгоспи почали охоплювати по декілька сільських населених пунктів. Виникла проблема «неперспективних сіл», у яких розміщувалися колгоспні бригади. Обсяги продукції, що надходила в базарну торгівлю, скоротилися, а ціни на неї при постійному підвищенні попиту міського населення – зросли. Від цього постраждали як міські споживачі, так і колгоспники.

70-ті роки: Протягом 70—80-х років головна увага приділялася подальшій індустріалізації сільського господарства з метою забезпечення населення продовольством, а промисловості — сільськогосподарською сировиною. Частка капіталовкладень у сільське господарство у загальній їх структурі зросла на 27—28 % і в 1970—1985 pp. становила 84,9 млн крб. Проте власні вклади колгоспів зменшилися на 15 %. Поліпшилася технологічна структура інвестицій. Витрати на машини, устаткування збільшилися до 35,4 % проти 25,6 % у 1970 p. Як наслідок основні виробничі фонди зросли у 2,5 раза. Велику частку в їхній структурі займали будівлі та споруди (66 %). Тракторний і комбайновий парки зросли відповідно на 263,4 і 46,9 тис. Індустріальний рівень виробництва підвищувався за рахунок електрифікації, хімізації, меліорації. Протягом 1971—1985 pp. виробниче використання електроенергії збільшилось у 2,9 раза, площа меліоративних земель — до 12 % сільськогосподарських угідь, поставки мінеральних добрив — у 10 разів. Певні зрушення відбулися в організації сільськогосподарського виробництва. Збільшилася кількість радгоспів, утворилася мережа міжгосподарських підприємств і організацій. У 1985 p. функціонувало 96 виробничих агропромислових, сільськогосподарських і науково-виробничих об'єднань. Позитивною ознакою було підвищення продуктивності аграрного сектора у середньорічному обчисленні в 2,1 раза. Результатом перетворень у сільському господарстві стали суттєві зміни у рівні механізації виробництва.

80-ті роки: магістральними напрямками розвитку с/г були оголошені електрифікація, хімізація, меліорація і механізація. Порівняно з другою половиною 60-х років с/г України спожило в першій половині 80-х років у 3,6 раза більше електроенергії, у 2,6 раза більше добрив. Істотно зросли поставки техніки – тракторів, вантажних автомобілів, комбайнів. У 1982 р. в областях і районах були утворені агропромислові об’єднання, покликані усунути відомчі бар’єри. У 1985 р. виник справжній управлінський монстр – Держагропром СРСР. До нього увійшли підприємства і організації міністерств хлібопродуктів, рибного господарства, меліорації і водного господарства, Центросоюзу тощо.