95. Визначте основні напрямки соціально-економічної політики радянського уряду в Україні у 70-80-ті роки.

На початку 1970-х рр. різко погіршився економічний стан в Україні. Виразно позначилися багаточисельні ознаки спаду виробництва. Якщо в попереднє десятиліття зростання промислового виробництва в Україні складало близько 5 % в рік, то в 70-і роки не досягав і 3 %. У економіці продовжував панувати екстенсивний шлях розвитку, притягувалася додаткова робоча сила, будувалися нові підприємства, але на старій технічній основі.

Намітилися і ознаки екологічного лиха. У ряді промислових областей України рівень забрудненості повітря у багато разів перевищував всі допустимі норми. Близько 1 млн гектарів родючих українських земель поглинули штучні моря і водосховища. В Україні було споруджено 8 атомних електростанцій, що також не сприяло поліпшенню екологічного клімату в республіці.

Ще гірше йшли справи в сільському господарстві. З 1970 по 1985 рр. посівні площі в Україні скоротилися на 1,1 млн гектарів. Одночасно значно зросла чисельність адміністративного апарату, сільського господарства. Окрім державних чиновників, селянством керували і багаточисельні партійні комітети. Держава постійно підвищувала ціни на сільськогосподарську техніку, добрива, транспорт, при цьому залишаючи незмінними закупівельні ціни на продукцію сільського господарства. Як наслідок такої політики, на початок 1980-х рр. більше 40 % колгоспів були нерентабельними і потребували постійних дотацій. За 15 років державні капіталовкладення в сільське господарство виросли в два рази, досягнувши рівня 31 млрд. крб. в п'ятирічку. Але і ці колосальні витрати не змінювали положення на краще.

У травні 1982 р. черговий Пленум ЦК КПРС прийняв "Продовольчу програму", розраховану на 8 років. Головною метою цієї програми було забезпечення населення основними видами продовольчих товарів. Проте ці плани партії так і залишилися на папері. З кожним роком економіка сільського господарства України і всієї країни в цілому наближалася до катастрофічного стану. На місці колись квітучих сіл все частіше почали з'являтися покинуті пустки і руїни. Тільки за офіційними даними в період з 1972 по 1986 рр. в Україні зникли 1502 села. Зменшення кількості сільського населення та збільшення питомої ваги міського населення було закономірним явищем переходу від аграрної до індустріальної цивілізації. Цей болісний, але неминучий процес стосувався всіх промислово розвинених країн, незалежно від того, чи базувалася їхня економіка на принципах приватної власності на засоби виробництва (капіталістичні країни), чи на принципах державної власності (соціалістичні країни).

Ставав все більш очевидним той факт, що економіка соціалістичних країн не може конкурувати із західною моделлю, заснованою на ринковій економіці і демократії.

95. Охарактеризуйте прояви тоталітарної системи в Україні у 70-80-ті роки. Якими шляхами йшла перебудова в Україні.

 В політичній сфері брежнєвське керівництво намагалося зберегти існуючий режим, не втратити спадкоємність з владними інститутами попередніх десятиріч. Головними елементами цієї спадкоємності були ігнорування принципу розподілу влади, збереження декоративного характеру органів народного самоуправління, зміцнення політичного монополізму КПРС.

Курс на "стабілізацію" і консервацію існуючого режиму особливо посилився після серпневого втручання у внутрішні справи Чехословаччини 1968 р. Характерними рисами реалізації цього курсу були.

1. Підміна справжнього народовладдя формальним представництвом трудівників у радах, обмеження їхньої реальної влади. вибори проходили безальтернативно, на основі завчасно підготовлених списків. Такі органи державної влади республіки виконували декоративну роль і серйозної реальної влади не мали. Місцеві ради відали підприємствами, які давали лише 3-4% продукції промислового виробництва.

2. Зростання масштабів бюрократичного апарату, узурпація значної частини законодавчих функцій виконавчою владою. Виконавчий апарат збільщує випуск інструкцій, наказів та інших підзаконних актів, які часто суперечили один одному, не давали змоги працювати господарським керівникам, утворюючи клубок міжвідомчих, міжрегіональних, суспільних протиріч.

3. Зведення нанівець самостійності громадських організацій, їхнє фактичне одержавлення. Це привело до падіння політичної активності, та появи «неформальних» організацій та груп.

4. Згортання гласності. Набирає силу тенденція монополії на інформацію.

5. Перетворення КПРС на стрижень державної структури і зосередження у її руках усієї повноти влади. Комуністичну партію України очолювали лідери, які підьртимували різні моделі розвитку республіки: П.Шелест (1963-1972) - автономізаційну, В.Щербицький (1972-1989) - централістську орієнтовану на центр. Їх боротьба лягла в основу протистояння «харківського» і «дніпропетровського» політичних кланів. П.Шелест активно підтримував хрущовські реформи, особливо створення раднаргоспів, виношував плани республіканського госпрозрахунку, більшої незалежності республіканських структур у господарчих питаннях. Автономістська модель П.Шелеста вступали в протиріччя з новими реаліями. У 1972 р. П.Шелеста усунули з посади, перевели на роботу до Москви. У 1972 р. лідером став В.Щербицький - сімнадцятий керівник КПУ. «Команда» Щербицького не дала своєчасного критичного аналізу ситуації в республіці, не зупинила наростаючих негативних тенденцій. Діяла в межах старого економічного механізму - централізація і регламентація, орієнтація на екстенсивні форми і методи ведення господарства.

У брежнєвський період інтенсивно йде процес злиття функцій партійного і державного апарату, підміни держави та її органів партією. Поглибленню цих процесів сприяло те, що комуністи становили значний відсоток керівного складу суспільних організацій.

Оголосивши себе в Конституції 1977 р. «ядром політичної системи суспільства», КПРС намагалася домінувати в кожній ланці суспільного життя. Курс на «стабільність» практично сприяв незмінності кадрів. Старіло партійне керівництво, і незважаючи на бурхливе кількісне зростання в останні роки брежнєвського періоду, старіла і сама партія - у 1986 р. 37,8% КПУ становили люди старші 50 років. В апарату політичної влади в цей період сформувався відповідний стиль керівництва - дуже обережний, уповільнений, орієнтований не стільки на вирішення проблем, як на те, щоб не порушити власної рівноваги. Партійна верхівка відділяється від основної маси комуністів.

Отже, політичне життя в країні набуває закритого характеру, наростає відчуження партії від народу, посилюється ідеологічний диктат. Проголошений курс «стабілізації» не зробив систему стійкішою, а породжував і стимулював поглиблення кризових явищ

Смерть Л.Брежнєва в 1982 р. Наступником стає Ю.Андропов. У 1984р. він помирає. Ю. Андропова змінив К. Черненко, який у 1985 р. теж помирає. Настав час М. Горбачова. Шляхи виходу з кризи: Прискорення соціально-економічного розвитку на основі форсування науково-технічного прогресу. Створення за три п’ятирічки виробничого потенціалу, що дорівнював би вже накопиченому за роки радянської влади. Створення нових виробничих потужностей в електроенергетиці, галузях важкої промисловості та хім..індустрії. Розв’язання житлової проблеми. Забезпечення предметами повсякденного вжитку всіх жителів країни. Виконання продовольчої програми. В сусп..-політ. житті: звільнення політв’язнів. оновлення партапарату. практика виборців партійних керівників таємним голосуванням з кількох кандидатур. Визнання неспроможності існування концепції «розвинутого соціалізму». Переосмислення історичного минулого, критичний аналіз радянського устрою. Прояви гласності: Видано твори раніше заборонених письменників і поетів. Почав працювати Український культурологічний клуб в Києві, в діяльності якого активно брали участь інтелігенція, дисиденти, політв’язні. Відновила роботу громадська група сприяння Гельсінських угод – «Український гельсінський союз». Поява незалежних від партійних структур політ клубів, громадсько-політичних об’єднань. Відбулися установча конференція «Товариства укр.. мови ім.. Шевченка», «Меморіалу». Створення масового громадсько-політичного руху на підтримку перебудови – РУХу. \\26 квітня 1986 р. вибухнув реактор Чорнобильської атомної електростанції.\\. В другій половині 80-х – погіршення економічної ситуації (не було вироблено чіткого плану проведення нових змін, нічого не зроблено для структурної перебудови промисловості, зношеність основних фондів підприємств, не вдалось впровадити в виробнгицтво найновіших досягнень вітчизняних вченів). Реформи в політ. системі: Вищим законодавчим органом держави оголошувався З’їзд народних депутатів. Передбачався поступовий перехід влади від партапарату до конституційних органів. Партія визнавала політичний плюралізм і багатопартійність. (УРП, СДПУ, УНП, ДСУ, ПДВУ, УМА, ПЗУ).