41. Проаналізуйте позиції і конкретні прояви діяльності представників радикальної та поміркованої течій в українському козацтві. Чому в 20-30 рр. Хvіі ст. Посилився козацький радикалізм.

На початку XVII ст. козацтво опинилось в скрутному становищі. Адже з кінця XVI ст. боротьба народних мас України проти польської шляхти і місцевих експлуататорів виливається у великі селянсько-козацькі повстання. Головною силою цих повстань були селянські маси, а також міська біднота і козацькі низи, які боролися проти польських магнатів, проти соціального і національного гніту. У повстаннях нерідко брали участь і реєстрові козаки, права яких магнати і шляхта постійно порушували: захоплювали землі реєстрових козаків і всіляко їх утискували. Але не всі козаки підтримували та брали участь у повстаннях. Частина заможної козацько-старшинської верхівки йшла іноді на угоду з польською шляхтою, тоді як рядові козацькі маси разом з селянством і міською біднотою вели непримиренну боротьбу.

Запорозькі козаки були найорганізованішою і найдосвідченішою у військовому відношенні частиною повстанських сил. Запорозька Січ озброювала повстанське військо артилерією, поповнювала запаси зброї. Після окремих невдач або поразок найактивніші учасники повстань вирушали на Запорозьку Січ і там збирали сили для нового виступу.

Проте польській владі вдалося придушити козацько-селянські повстання, що мали негативні наслідки для козаків. Придушивши повстання 90-х рр. XVI ст., польсько-шляхетський уряд оголосив козацтво поза законом. Король запропонував шляхті хапати козаків, не дозволяти їм збиратися "в купи", карати їх на смерть, не пропускати нікого в Запорожжя та зі Запорожжя.

Після цього польська сторона, уклавши з Туреччиною мир, зобов’язувалась знищити козацтво. Цього не було досягнуто, і в жовтні 1617 р. в урочищі Суха Вільшанка на Київщині між королівськими комісарами і козацькою старшиною було укладено угоду. Пізніше козаки сприяли польському намаганню захопити Москву 1617—1618 рр. та навіть брали участь в Хотинській війні. Тобто, можна сказати, що помірковано налаштована частина козацтва (а це була здебільшого козацька старшина та гетьман Сагайдачний, що вели угодницьку політику) все ще сподівалась на більш мирні способи ведення політики з Польщею.

Проте цього досягти не вдалося. Після Хотинської війни 40-тисячне козацьке військо повернулося в Україну. Однак, відігравши вирішальну роль у здобутті в ній Річчю Посполитою перемоги, козацтво одночасно програло. Обіцянки, дані запорожцям напередодні війни Сиґізмундом ІІІ, виконані не були. Уже в жовтні 1621 р. польський уряд наказав залишити в реєстрі лише 3 тис. козаків. Крім того, козакам не було виплачено обіцяних за участь у війні грошей. Це викликало масові незадоволення серед козаків, що були змушені повертатися до панів та вело до відновлення радикальних налаштуваннь проти Польщі.

У 1621 та 1622 рр. козаки зверталися до Сиґізмунда ІІІ з петиціями, де зобов’язувалися не нападати на турецькі володіння і Крим, якщо король задовольнить їхні вимоги. Вони просили зберегти їхні давні вольності, збільшити реєстр, збільшити і своєчасно виплачувати платню. Проте влада Речі Посполитої не бажала розглядати прохання козаків й вирішила приборкати її силою. Це призвело до нової хвилв повстань 20-30-х рр. 1625 р – повстання під проводом гетьмана Марка Жмайла, наслідками якого було збільшення реєстру до 6 тис. 1630 р. – повстання Тараса Федоровича (Трясили), наслідок – підписання угоди збільшення реєстру до 8 тис. 4 серпня 1635 р. – Іван Сулима розгромив збудовану поляками фортецб Кодак, проте повсталих було розбито. Літо 1637 р. – повстання гетьмана Павла Бута (Павлюка), що було розгромлено, а повсталих жорстоко страчено.

Після цих подій польский уряд прийняв 1638р. «Ординацію Війська Запорозького»: реєстр 6 тис., скоротились права, у Запорізькій Січі мав стояти польський гарнізон.

Це викликало нове повстання навесні 1638 р. на чолі з Яковом Острянином, П. Скиданом, Д. Гунею, яке було розгоромлене. Після нього козаки були змушені погодитись з «Ординацією».

Отже, помірковано налаштовані – заможне реєстрове, козацька старшина, гетьмани Самійло Кішка та П. Сагайдачний (така налаштованість була з 1596 до 1625); радикально налаштоване – все нереєстрове козацтво.

Козацький радикалізм 20-30 рр посилився через утиски з боку поляків прав реєстрових козаків і тих, хто залишився поза реєстром; недотримання угод з боку поляків.