3.Обєктивні та суб’єктивні чинники становлення журналістської майстерності

У процесі роботи журналіст відчуває на собі вплив цілої низки чинників, що сприяють чи перешкоджають розгортанню його майстерності.

Це, насамперед, чинники об'єктивні, тобто створені зовнішніми для нього обставинами і значною мірою незалежні від нього. Наприклад:

• існування соціальних проблем, що вимагають втручання ЗМІ:

• наявність "попиту" в масовій свідомості на дану проблематику;

• готовність певних політичних чи фінансово-промислових кіл впливати на перебіг подій, сприяти чи перешкоджати соціальному прогресові.

Це і суб'єктивні чинники, створені самими журналістами або з їхньою участю:

• розвиненість ЗМІ як соціально-політичної інфраструктури регіону;

• наявність достатнього рівня реально забезпеченої свободи преси:

• творча обстановка в даній редакції;

• рівень "лідерів" у редакціях та серед ЗМІ регіону, на яких рівняються інші журналісти;

• кадрова політика керівництва редакції (добір, розстановка, навчання, просування творчих працівників за їхніми професійними і особистісними якостями).

Питання для самоперевірки:

1. Назвіть основні ознаки журналістики як професійної діяльності.

2. Перелічіть складові основ професіоналізму журналіста.

3. Які об’єктивні та суб’єктивні чинники становлення журналістської майстерності.

4. Охарактеризуйте основні фази професійної журналістської творчості.

Лекція №2 Тема: професійні обовязки журналістів (2 год) План.

1. Чинники, що формують систему професійних обов'язків журналіста.

2. Журналістський твір в структурі масових інформаційних потоків.

3. Склад професійних обов'язків журналіста.

Рекомендована література:

12. Владимиров Владимир. Теория и методика журналистского творчества: Учебн. пособие. – Луганск, 1997.

13. Гід журналіста. – К., 1999.

14. Грищенко О., Кривошея Г, Шкляр В. Основи теорії журналістської діяльності. – К., 2000.

15. Здоровега Володимир. Теорія і методика журналістської творчості. –Львів, 2000.

16. Іванов В. Соціологія масової комунікації: Навч. посіб. – К., 1999.

17. Карпенко Віталій. Основи професіональної комунікації. – К., 2002.

18. Москаленко АЗ. Вступ до журналістики. – К., 1998.

19. Москаленко АЗ. Теорія журналістики: Навч. посіб. – К., 2002.

20. Москаленко АЗ., Губернський Л. В., Іванов В. Ф., Вергун В. А. Масова комунікація. – К., 1997.

21. Шкляр В. Журналістська майстерність: поетика журналістського твору; Конспект лекцій. – К, 1999.

22. Шкляр В. Теорія і практика журналістської творчості: Конспект лекцій. –К., 1999.

1.Чинники, що формують систему професійних обов'язків журналіста.

Поняття майстерності журналіста має бути тісно пов'язане і з реакцією читацької аудиторії на його творчість. Адже найчастіше буває неможливо тільки по відгуках колег визначити реальний рівень майстерності працівника. Окремі публікації, що отримали високі оцінки на планерках, можливо, не викликали резонанс серед жителів регіону − і навпаки, виступи, що стали предметом жвавого обговорення в певному читацькому середовищі, можуть залишитися непоміченими в редакції. Зустрічі журналістів з читачами та читацькі конференції в редакціях дають, як правило, багатий матеріал для роздумів на цю тему.

Серед інформації, відібраної для використання в ЗМІ. виділимо за якісними показниками три основні групи:

• соціально призначена інформація вже в самій собі містить необхідність передачі її масовій аудиторії. Наприклад, повідомлення про офіційні візити глав держав, масові захворювання, прийняття нових законів тощо;

• соціально запитана - це повідомлення про звичайні події буденного життя, у яких журналіст побачив щось типове, характерне, показове і зробив їх на цій підставі матеріалом для публікації;

• соціально перспективна, тобто така, що містить у собі можливість стрімкого розвитку в найближчому чи віддаленому майбутньому. Так, з оголошення результатів екзіт-полів (опитувань виборців на виході з виборчих дільниць) і їхнє неспівпадання з офіційними результатами виборів почалися події Помаранчевої революції 2004-2005 років.

Наявність і поширеність методів цитування, навмисного запозичення надає цим взаєминам нових просторів.

Тому всякі нові рішення можуть бути розглянуті в двох аспектах:

• по-перше, наскільки вони свіжі, незвичайні для даного автора, ЗМІ чи регіону;

• по-друге, наскільки вони нові для журналістики в цілому.

І традиції, і новаторство повинні мати місце вже в першій фазі журналістської творчості: в умінні передбачати появу суспільно значимої інформації, організовувати системне її надходження.

Автору, який бажає освоїти нові рівні майстерності, необхідно:

• навчитися забезпечувати систематичне відстеження і приплив до себе соціально значимої інформації;

• -підтримувати й убезпечувати канали її отримання в редакції, її повторний огляд, правильну оцінку її перспективності, тобто її "соціальну енергію", а також збереження вже наявної інформації на відеокасетах, у пам'яті комп'ютера тощо;

• уміти оцінити рівень її корисності або цікавості для окремих людей, сегментів масової аудиторії, ступінь можливого впливу на суспільну думку чи інститути соціального керування і далі на соціальний процес.