3. Геологічні та прогнозні запаси сировини і палива (корисних копалин).

При визначенні запасів корисних копалин враховують потужності пластів або рудних тіл, їх протяжність, ширину та глибину залягання, вміст корисного компонента та інші специфічні показники. За ступенем розвіданості та вичерпності поклади корисних копалин поділяють на чотири категорії (А, В, Ср С2), які визначають обсяги і дають економічну оцінку можливого їх використання.

А - площа з докладно розвіданими та вивченими запасами, затвердженими державною територіальною комісією запасів корисних копалин. Категорія А включена до балансових запасів державних ресурсів. Ці ресурси є промисловими запасами. При передачі їх у виробництво відповідної продукції вони мають забезпечувати діяльність підприємства не менше як на 25 років;

В - категорія запасів, розвіданих попередньо, менш докладно, з визначенням меж можливих покладів;

Ср- слабо розвідані запаси, частково з урахуванням екстраполяції вони можуть бути розраховані на далеку перспективу;

С2- прогнозні ресурси, вони оцінюються попередньо і приблизно і є потенційними ресурсами

Запас корисних копалин за категоріями, В, Ср С2 становлять геологічні запаси.

Прогнозну оцінку забезпеченості мінерально-сировинними ресурсами народногосподарського економічного потенціалу України спеціалісти і науковці визначають задовільною за абсолютними показниками обсягу запасів. Але, враховуючи виснаженість найбільш якісної частини запасів, це може призвести до зниження в перспективі ефективності їх освоєння.

Важливим напрямком геологічних розвідок і досліджень є забезпечення власною мінерально-сировинною базою гірничо-хімічного та агропромислового комплексів країни. В цьому напрямку треба посилити геологорозвідувальні роботи з пошуків родовищ апатитів, фосфоритів та калійних солей - сировини для виробництва мінеральних добрив.

Проблемою розвитку мінерально-сировинної бази залишається недостатнє виділення коштів на ці цілі. Це призводить до скорочення приросту запасів корисних копалин, зниження обсягів їх видобування, зменшення експортного потенціалу держави. За рахунок цього держава втрачає надходження до державного бюджету, оскільки забезпечення потреб вітчизняної промисловості здійснюється значною мірою імпортною мінеральною сировиною.

Для покращення ситуації, що склалася в мінерально-сировинному комплексі держави, та забезпечення суттєвого приросту запасів корисних копалин потрібно затвердити загальнодержавну комплексно-цільову програму розвитку мінерально-сировинної бази України на найближчу перспективу - (10-15 років) та внести зміни і доопрацювати нову редакцію Кодексу України про надра. Це сприятиме вдосконаленню правових засад для забезпечення відтворення мінерально-сировинної бази держави, урегулюванню правових та економічних основ комплексного раціонального використання та охорони надр.

4. Загальна характеристика природно-ресурсного потенціалу економічних районів.

Земельні ресурси

Найважливішою ланкою інтенсифікації с/г вир-ва є оцінка земельних ресурсів, їх кількісні і якісні показники визначення товарної землі, придатної для виробництва сільськогосподарської продукції і, на цій основі, - поглиблення його спеціалізації і концентрації. їх базою має стати міжгосподарська кооперація, агропромислова інтеграція, швидке впровадження досягнень науки і техніки, різке збільшення машинобудівною промисловістю сільськогосподарської обробної техніки, машин і механізмів для обробки фунтів, впровадження передового досвіду, зміцнення прямих зв'язків виробників сільськогосподарської продукції з її замовниками і споживачами шляхом регіонального замовлення на цю продукцію як переробною промисловістю, так і торгівельними організаціями.

Інтенсивність використання земель є різною як і в часі, так і за адміністративно-територіальними одиницями. Особливо низький рівень землезабезпечення спостерігається в Донецькій, Закарпатській, Івано-Франківській областях, де надушу населення припадає удвічі менше сільгоспугідь, ніж у середньому по Україні.

Найвищу с/г освоєність земель мають Запорізька (98 %), Кіровоградська (85 %) та Миколаївська (97 %) області. Одним із наслідків цього є зростання ерозійних процесів, частка яких перевищує третину загальної площі ріллі .Така ситуація вимагає радикальних заходів щодо зниження частки еродованих земель.

Лісові ресурси

Більше 80 % вкритих лісовою рослинністю земель розміщено у межах Карпатського, Подільського, Поліського, Східного і Центрального економічних районів. У них зосереджено понад 90 % загального запасу деревини, в тому числі більше 80 % запасу стиглих лісових насаджень. Названі вище регіони є основою лісоресурсного потенціалу України. Залісненість території також значно коливається. Наприклад, у Карпатському економічному районі вона у 2,4 рази, Поліському - в 1,9 рази перевищує середній показник по Україні.

Три регіони: Центральний, Подільський та Східний відзначаються середньою лісистістю, а такі регіони як Донецький, Причорноморський та Придніпровський мають удвічі-втричі нижчу лісистість ніж середня по країні. Для забезпечення належного рівня екології, її установлених стандартів у цих регіонах, територія їх потребує істотного підвищення лісистості. У регіональному плані досить різноманітним є розподіл площ розповсюдження насаджень за групами основних лісоутворювальних порід.

По Україні переважають хвойні і твердо-листі породи. Поліський і Центральний регіони показові суттєвим переважанням хвойних порід над твердолистяними, а в Подільському, Східному, Донецькому, Придніпровському, Причорноморському, навпаки, переважають твердолистяні над хвойними. Карпатський регіон характеризується приблизно рівними показниками щодо площ, зайнятих під хвойними і твердолистяними породами

Науковці рекомендують збільшити площу лісів країни за рахунок використання низькопродуктивних та еродованих сільськогосподарських угідь, розширення мережі та площі природоохоронних територій. У першу чергу збільшувати площі під заліснення треба в регіонах, де насаджень сьогодні найменше: в Донецькому, Придніпровському та Причорноморському регіонах, зокрема, в Автономній республіці Крим - понад 390 тис. га, Луганській - 360 тис. га, Донецькій - 340 тис. га, Одеській - 280 тис. га, Запорізькій - 280 тис. га за рахунок низькопродуктивних земель, які є в цих регіонах.

Водні ресурси

Найбільша кількість водних ресурсів (58 %) зосереджена в Причорноморському економічному районі, зокрема у річках басейну Дунаю у прикордонних районах України, де потреба в воді не перевищує 5 % від її загальних запасів. Найбільші водні ресурси зосереджені в економічних районах Дніпровського водяного басейну, зокрема в Придніпровському, Центральному і Причорноморському районах. Найменше забезпечені водними ресурсами Донецький, Подільський, Карпатський економічні райони та Криворіжжя. Усунення територіальної (регіональної) та часової нерівномірності розподілу стоку водозабезпечення в Україні відбувається за допомогою наявних водосховищ (1160) загальним обсягом водоресурсів майже 55 км3, водосховищ Дніпровського каскаду, водоканалів та понад 28 тис. ставків, що забезпечують більше половини обсягу водоспоживання. Вирішення проблем водопостачання економічних районів одночасно вирішуватиме розвиток галузей економіки, що розташовані в цих регіонах.

Мінеральні ресурси

Розглянемо коротку характеристику мінерально-ресурсного потенціалу економічних районів.

Донецький екон. район- це найбільш багатий і унікальний економічний район за різноманітністю корисних копалин. Головну тут роль відіграє вуглевидобування, разом з тим в великих масштабах здійснюється видобуток нерудної металургійної сировини (флюсових вапняків і доломітів, вогнетривких глин, каоліну), хімічної сировини (кам'яної солі) та будівельних матеріалів (цементної, гіпсової, керамічної сировини тощо). Перспективи використання мінерально-сировинної бази пов'язуються з рідкісними і рідкоземельними металами, золотом, супутнім вугіллю метаном, які треба використовувати при комплексній переробці сировини.

Східний ЕР- його мінерально-сировинну спеціалізацію визначає розміщена в його межах Дніпровсько-Донецька нафтогазоносна зона (231 родовище газу і конденсату, видобуток газу 912 млрд. м3, нафти і конденсату - 2,5 млн. т на рік), Кременчуцький залізнорудний район (видобуток руди 16 млн. т на рік) та будівельна сировина, особливо цементна В цьому економічному районі є великі поклади кам'яної солі, бурого вугілля, фосфоритів, сировини для стінових будівельних матеріалів.

Придніпровський ЕР. Він один з найбільших у світі гірничопромислових регіонів з потужним комплексом збагачувальних та металургійних підприємств. Видобуток залізних руд становить тут понад 10 млн. т на рік. У цьому ж районі зосереджено весь видобуток марганцевих руд та видобуток уранових, нікелевих, графітових руд, до 50 %титанових руд, 95 % бурого і 10 % кам'яного вугілля. Тут розташовані чотири гірничо-збагачувальні комбінати, Завалівський графітовий комбінат, Побузький нікелевий завод

Центральний ЕР. Цей район достатньо забезпечений будівельною сировиною з виробництва місцевих будівельних матеріалів (стінових і в'яжучих, камінь і граніт, облицювальні вироби). Найбільші обсяги видобувних робіт здійснюються на півдні Черкаської області в межах Ватутінського гірничопромислового району, де зосереджено видобуток бентонітових глин (Черкаське родовище), первинних і вторинних каолінів та бурого вугілля.

Поліський ЕР. У цьому регіоні зосереджені найбільші родовища торфу (1278 родовищ, з яких 279 розробляються) та будівельного каменю (95 родовищ, з яких 52 розробляються). Найбільші родовища каменю зосереджені у Житомирській області, де виділяється однойменний гірничопромисловий район. У межах Волинської області частково знаходиться Львівсько-Волинський кам'яновугільний басейн, а на сході в Чернігівській області – нафтовидобувний. У Поліському регіоні розташовані унікальні родовища титанових руд (Іршанське родовище, Житомирська область), родовища бурштину в Рівненській області. Перспективні є родовища рідкісних металів (Пержанське берилієве), титанових руд у корінному заляганні, міді, фосфоритів (розробка яких ведеться), базальтів та інших корисних копалин.

Подільський ЕР. Він спеціалізується, в першу чергу, на будівельній мінеральній сировині, зокрема цементній (мергелі, вапняки), будівельному камені, для виробництва вапна (в тому числі і для цукрової промисловості), гіпсовій сировині. В Хмельницькій та Вінницькій областях розташовані унікальні родовища каолінів (Турбівецьке, Глухівецьке). В цьому регіоні є родовища бентонітових глин, граніту, глауконіту. В Хмельницькій області виявлені поклади сапонітових глин, що можуть використовуватися як меліорант і кормова добавка.

Карпатський ЕР. Цей регіон є одним з найбільш насичених мінеральними ресурсами. У Передкарпатському гірничопромисловому регіоні є 43 родовища нафти (29 розробляються) і 61 родовище природного газу (40 з них розробляються). За оцінкою спеціалістів, родовища нафти можуть мати запаси більше як 0,5 млрд т. На північному заході Львівської області розташована більша частина Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну. Великі об'єкти гірничопромислового комплексу створені на базі розробок сірчаних руд і калійних солей, цементної сировини (вапняків). Перспективним є Загайпільське сірчане родовище, що в Коломийському районі Івано-Франківської області. Унікальні родовища кам'яної солі є в Солотвино Закарпатської області. Тут є родовища бентонітових глин, поліметалевої, глиноземної (Біганське), золоторудної сировини. Карпатський регіон належить до унікальних у масштабах Європи за кількістю родовищ і якістю мінеральних лікувальних та питних вод, а також лікувальних грязей.

Причорноморський ЕР. У цьому регіоні поширені вапняки, буд. камінь, керамічні глини, будівельні піски, що повністю забезпечують місцеву будівельну індустрію. Миколаївський глиноземний завод працює на імпортних бокситах, але є перспектива працювати на сировині власній. На півночі Одеської області виявлені перспективні золоторудні об'єкти, у межах Криму нафтогазові родовища Проте більш перспективні є шельфи Чорного та Азовського морів, де почали розроблятися перші родовища.