Кількісна і якісна економічна оцінка природних ресурсів.
Використання природних багатств країни повністю залежить від рівня розвитку продуктивних сил і, навпаки, наявність відповідних природ. ресурсів і умов істотно впливає на розвиток продуктивних сил, прискорюючи або уповільнюючи їх динаміку.
Будь-яке обґрунтування розміщення продуктивних сил вимагає врахування кількісних і якісних параметрів природних умов і природних ресурсів, тобто обґрунтування наявного природно-ресурсного потенціалу на певній території. Природно-ресурсний потенціал розглядається як сукупність усіх можливостей, засобів, запасів, джерел, що є і що можуть бути мобілізовані та використані для досягнення певної мети. Ресурси визначають як наявні запаси, матеріальну цінність, можливість використання і як засоби виробництва. Таким чином, застосування цих понять для кількісної та якісної характеристики природних багатств відображає їх споживчу вартість і корисність використання для суспільного виробництва.
Показники економічної оцінки природних ресурсів мають бути насамперед порівняльними. Це означає, що кількісні показники мають уможливлювати порівняння різних джерел однойменних ресурсів і варіантів використання їх. Разом з тим економічна оцінка виражає природні виробничо-технічні аспекти освоєння і використання природних ресурсів через вартісні показники. Джерелом створення вартості є затрати праці на підготовку їх до використання, відтворення і поліпшення.
Показниками економічної оцінки повинні бути собівартість, яка характеризує поточні витрати, і питомі капіталовкладення, що виражають величину одноразових витрат. Залежно від практичних факторів (перевезення ресурсів, розташування виробничих об'єктів, способів їх переробки) доцільно вибирати декілька критеріїв економічної оцінки:
поелементна оцінка окремих джерел природних ресурсів;
оцінка територіальних поєднань різних природних ресурсів;
оцінка природних умов життя або виробництва.
Однак на сьогодні серед учених єдиної думки щодо економічної кількісної і якісної оцінки немає. Ряд учених, і серед них Л. Канторович, В. Немчинов, М. Федоренко, вважає, що показниками економічної оцінки природних ресурсів є диференційована рента, диференційований дохід, валова продукція, тобто ефект від експлуатації ресурсів. М. Некрасов стверджує, що для економічної оцінки природних ресурсів, окремих їх видів найбільш результативним треба вважати метод витрат. Під останнім вважають величину граничних витрат на одиницю приросту продукції в певному регіоні (території) на певному відрізку часу. Критерієм оцінки кожного виду ресурсу є сукупний ефект від використання відповідного джерела ресурсів, який залежить від різниці між кінцевими і прямими витратами на приріст виробництва продукції в розрахунку на одиницю відповідного ресурсу.
Основними вимогами до системи кількісних і якісних економічних оцінок природних ресурсів є такі:
визначення економіч. сутності оцінок природ. ресур. і їх основних видів, деталізація та врахуван. признач. їх у си-мі управління народним господарством;
оцінення всіх природ. ресурсів за єдиною методологіч. основою;
потенційно можливий ефект від їх використання;
врахування об'єктивних природних умов, що не пов'язані з природними властивостями ресурсів. До них належать:
поділ природних ресурсів на відтворювальні і невідтворювальні;
неоднорідність продукції, що отримується при використанні різних природних ресурсів;
наявність різних територіальних форм природних ресурсів;
географічне розташування;
переваги та дефіцитність окремих компонентів природних ресурсів, що вимагає введення для особливо дефіцитних компонентів природи вищих економічних оцінок;
застосування регіонально диференційованих економічних оцінок щодо однакових за кількісними і якісними параметрами компонентів природних ресурсів;
врахування множинних значень природних ресурсів, оскільки значна частина їх може мати декілька значень, серед яких є виробничі, господарські, культурно-історичні та ін.
Економічна кількісна і якісна оцінка природних ресурсів і введення її в господарську практику вимагають додаткової розробки методичних і методологічних її основ, системи цін, можливостей комплексного використання природно-ресурсного потенціалу. Адже кожний вид природного ресурсу має свої особливості і вимагає окремого підходу щодо його оцінки і методології оцінення його вартості.
Враховуючи багатогранні можливі напрями і засоби використання природних ресурсів, їх економічною кількісною і якісною оцінкою має бути максимально можливий економічний ефект, отриманий при оптимальних умовах експлуатації природних ресурсів, певному рівні кінцевих витрат і обмежень, які визначаються потребами суспільства у різних видах продукції, обсягами капітальних вкладень та інших. Кількісні і якісні економічні оцінки природних ресурсів, розраховані на основі остаточних витрат, використовуються переважно у планово-проектних матеріалах з метою:
доцільного розподілу ресурсу між галузями економіки;
обґрунтування розвитку та розміщення продуктивних сил;
встановлення напрямів господарської діяльності окремих регіонів країни і ведення кадастрів природних ресурсів;
обґрунтування досягнень основних етапів якості природного середовища;
визначення економічної ефективності проектних та планових рішень.
Найбільш важливими принципами економічної кількісної і якісної оцінки природних ресурсів є такі:
врахування оцінки їх при обґрунтуванні всіх планово-проектних рішень, що викликають зміни існування природних ресурсів, первинних властивостей чи характеру їх використання;
економічна оцінка має дорівнювати диференційній ренті за оптимального господарського режиму експлуатації ресурсу, що реалізується на основі економічної оцінки об'єкта природокористування;
визначення ставок з диференційної ренти за допомогою дворівневої системи оптимізаційних розрахунків. На першому рівні (в централізованому порядку) встановлюються остаточні витрати на продукцію галузей, що експлуатують природні ресурси. На другому - ставки диференційної ренти з урахуванням встановлених на першому рівні значень остаточних витрат на продукцію, отриману внаслідок експлуатації ресурсу. З цією метою проводяться оптимізаційні розрахунки на отримання максимальної ренти з певного ресурсу при дотриманні обмежень, пов'язаних із конкретними умовами його експлуатації.
Земельні ресурси
Для
визначення грошової оцінки земель по
Україні диференційний рентний дохід з
орних земель за економічною оцінкою
виробництва зернових культур
розраховується за формулою:
де: Рдн- диференційний рентний дохід з гектара орних земель, цн:
У - урожайність зернових з гектара, цн;
Ц - ціна реалізації центнера зерна:
З - виробничі витрати на гектар;
К - коефіцієнт норми рентабельності.
Незалежно від того, що в с/г вир-ві використ. не тільки родючі, а й гірші землі, створюються умови для формування на всіх землях, незалежно від їх якості і місця розташування, абсолютного рентного доходу (абсолютної роботи). При оцінці земель диференційний і абсолютний рентні доходи підсумовуються.
Диференційний
рентний дохід з гектара земель під
багаторічними насадженнями, природними
сіножатями і пасовищами розраховується
на основі співвідношення диференційних
рентних доходів цих угідь і рентного
доходу на орних землях за економічною
оцінкою з виробництва зернових культур
за формулою:
де: Рдн(б)(с)(п) - диференційний рентний дохід з гектара земель під багаторіч насадж(б), природн сіножатями(с) і пасовищ. (п), цн;
Рди - диференційний рентний дохід з гектара орних земель, цн;
Р/б)(с)(п) - диференційний рентний дохід з гектара земель під багаторіч насадж (б), природн сіножатями(с) і пасовищами(п), грн,
Рд - диференційний рентний дохід з гектара орних земель за економічною оцінкою з виробництва зернових культур, грн.
Щодо власне економічної оцінки земель, то виділяють економічну оцінку земель сільськогосподарського призначення, населених пунктів та земель несільськогосподарського призначення.
Оцінка земель сільськогосподарського призначення здійснюється окремо за кожною з категорій (рілля, сінокоси, пасовища) через їх кількісні і якісні характеристики. Це може бути економічна оцінка за окупністю витрат або за величиною продуктивності земель.
Економічна оцінка земель несільськогосподарського призначення (землі лісового, водного, природно-заповідного фонду) здійснюється з урахуванням їх місцеположення, кількісного і якісного складу, екологічного та соціального значення, ефекту від водоохоронних, клімато-утворювальних заходів.
Економічна оцінка земель використовується передусім для визначення плати за користування. На сьогодні за результатами комплексної оцінки земель вартість її в Україні становить 1,468 тис грн . Сьогодні в Україні існує єдиний фіксований сільськогосподарський податок. Частка землі у загальних обсягах надходження від сплати за використання природних ресурсів становить у державному бюджеті - 74,8 %, у місцевих бюджетах - 91,7 %. Інша форма плати - орендна плата. Вона справляється в грошовій формі і не може бути нижчою від податку на землю.
Лісові ресурси
Землі лісового фонду оцінюються за умови їх державного (промислового) використання, а також у випадках їх використання різними недержавними юридичними особами (фермерами) для задоволення потреб у ресурсах деревини, продуктах побічного користування, соціальних і природних корисностях лісу.
Для економічної оцінки земель лісового фонду є:
земельні ділян., вкриті лісовою рослинністю або призначені для заліснення (лісові землі, не вкриті лісовою рослинністю);
ділянки нелісових земель лісового фонду (с/г угіддя, водойми, болота, землі, зайняті під спорудами, тощо);
ділянки земель природоохоронного і соціально-культурного призначення у складі земель лісового фонду.
Економічна (грошова) оцінка 1 га земель, вкритих лісовою рослинністю або призначених для заліснення, визначається на основі капіталізації сумарного нормативного середньорічного економічного доходу (ренти), який створюється, на відміну від земель сільськогосподарського призначення, під час виробництва деревини як основної продукції лісовировдування з урахуванням інших корисностей та послуг лісу.
Економічна оцінка лісових насаджень
Об'єктами економічної оцінки лісових насаджень як джерела деревини є таксаційні виділи (ділянки) деревостанів, які виділені в межах типів лісорослинних умов за переважаючими породами (групи порід), бонітетами, класами віку, зрілості. Площі лісових насаджень, їх належність до лісотаксових зон, груп і категорій захисності лісів, лісотаксових поясів та розрядів лісових такс приймаються заданими матеріалів лісовпорядкування.
Оцінка лісових насаджень розраховується диференційовано за природними (лісорослинними)зонами, групами та категоріями захисності лісів, лісотаксовими поясами. В основу економічної оцінки насаджень покладається капіталізація нормативного середньорічного економіч. ефекту (доходу) від їх використання як засобу виробництва, предмета природи і праці.
Грошова оцінка земель лісового фонду і лісових ресурсів у цілому може використовуватись як вартість капіталу в лісовому господарстві, а ціна лісоземельної ділянки, виходячи з грошової оцінки, формується при купівлі-продажу з урахуванням попиту і пропозиції.
Оцінка водних ресурсів
Економічна оцінка водних ресурсів як об'єктів природокористування передбачає визначення обсягів їх використання для оптимального розподілу об'єму води та джерела водоспоживання між учасниками водогосподарського комплексу.
З
багатоцільовим характером водних
ресурсів пов'язане особливе значення
обліку при економічній оцінці варіантності
їх використання. У зв'язку зі специфікою
водних ресурсів, що виконують допоміжну
функцію у галузях-споживачах, варіанти
використання визначаються економічними
рішеннями і не випливають з природних
особливостей джерел цих ресурсів У
цьому випадку із декількох варіантів
вибирають найбільш економічний, виходячи
із разових капітальних витрат і
нормативного економічного коефіцієнта
(Ен):
де: Е - економічний ефект;
З -затрати на виробництво (собівартість);
К- разові капіталовкладення.
Оцінка мінеральних ресурсів
Визначається цінністю продукції, що добувається, за вирахування приведених витрат на їх видобуток у розрахунку на одиницю запасів. Вона має також враховувати специфіку відповідних родовищ корисних копалин, які визначаються як природні утворення в надрах землі, у джерелах води і газів, придатні для промислового освоєння і економічно доцільні.
З методологічних позицій економічна оцінка мінеральних ресурсів розглядається як грошовий (вартісний) вираз споживчих вартостей, що притаманні цьому природному ресурсу, з урахуванням соціально-економічної складової. Для мінеральних ресурсів велике значення набуває врахування їх комплексного (багатокомпонентного) складу та можливість їх комплексного використання.
Виходячи із теоретичних обґрунтувань та практичного досвіду, рекомендується застос. до екон. оцінки такі підходи:
визначення абсолютної вартості за ціною товарного продукту, який може бути отримано з даних ресурсів;
визначення прибуткової вартості - за обсягом очікуваного прибутку від реалізації товарної продукції;
визначення рентних характеристик.
Прибуткова (споживча) вартість мін. ресурсів розраховується виходячи з рівня прибутку, який може бути забезпечено під час освоєння тих чи інших корисних копалин. Показник прибутковості відображає якісні параметри корисних копалин та умов розробки їх покладів. За даними Ради вивчення продуктивних сил України, вартість мінеральних ресурсів за цим методичним підходом становить близько 1,25 трлн. дол.. США, а їх частка у загальному природно-ресурсному потенціалі оцінюється у 26%.
Економічна оцінка запасів мінеральних ресурсів, як правило, відображається різницею Ц-С, де Ц - оптова прейскурантна ціна відповідного природного ресурсу, а С - собівартість на його отримання (видобуток), розглядається як звичайний прибуток.
Цей метод підтримується більшістю вчених і він обґрунтовується тим, що:
ціна дійсно встановлює ту межу витрат, перевищення якої підприємству невигідне;
прирівнюючи гранично допустимі затрати до встановлених цін, можлива побудова системи економічних оцінок мінеральної сировини на таких самих принципах і критеріях, на яких базується вся практична оцінка діяльності промислових підприємств і вся теорія ефективності капітальних вкладень;
прибуток найбільше (із всіх наявних показників) враховує і відображає якість мінеральної сировини.
За всіма цими факторами пропонується базувати економічні оцінки корисних копалин на діючих цінах, прирівнюючи ці ціни до розрахункового розміру прибутку, який можна отримати при використанні їх в практичній виробничій діяльності.