Тема 1. Соціологія як наука.

1. Суспільство як об’єкт соціології та суспільні процеси і структури як її предмет.

2. Структура соціології. Типологія соціологічних галузей.

3. Система категорій соціології. Поняття соціального закону.

4. Основні завдання та функції соціології.

1. Намагання пізнати, осмислити суспільство, реалізувати своє ставлення до нього супроводжувало людство на всіх етапах його історії. На цій хвилі й постала у 30-х роках XIX ст. соціологія як наука про функціонування і розвиток суспільства та його структурних елементів.

Термін "соціологія" походить від латинського "societas" (суспільство) і грецького "logos" (вчення). У цьому розумінні соціологія означає не що інше як науку про суспільство. У науковий обіг поняття "соціологія" було введене Огюстом Контом, і ототожнювалося ним із суспільствознавством.

Специфіка соціології полягає в тому, що кожний прояв людської життєдіяльності вона вивчає в соціальному контексті, у взаємозв'язку з суспільним організмом як цілісною системою, у взаємодії різних її сторін, рівнів, підсистем. Поєднуючи теоретичні та емпіричні засоби, соціологія досліджує загальні якості будь-якого прояву соціального. Саме тому соціологія, згодного боку, є наукою про конкретні, історично зумовлені соціальні відносини, а з іншого - є універсальним інструментом самопізнання суспільства і людини.

Як наука про соціальні спільноти, соціологія досліджує масові соціальні процеси і поведінку, стани і форми соціальної взаємодії та соціальних взаємозв'язків людей, що утворюють соціальні спільноти. Вона вивчає як індивідуально-неповторні особистості, так і соціальні типи. Соціологія розглядає особистість не крізь призму індивідуально неповторних властивостей та якостей (це предмет психології, а з позиції соціально-типових рис як суб'єкта розвитку суспільства. Для неї особистість — не тільки частинка малої контактної групи, а й типовий представник певної великої соціальної спільноти, носій властивих їй норм, традицій, цінностей, поглядів і відносин. Як сукупність усіх суспільних відносин, вона керується у своїй поведінці передусім набутими та встановленими нормами, а її відносини формуються згідно з соціальними цінностями, правилами, законами.

Предмет та об'єкт соціології, як і будь-якої іншої науки, не тотожні.

{Об'єктом є все, на що спрямоване дослідження. Один і той самий об'єкт можуть вивчати різні науки. Предмет завжди чітко окреслює сферу й мету дослідження. Тому предметом соціології є окремі аспекти, особливості, відносини об'єкта дослідження. Сучасне тлумачення предмета соціології має враховувати насамперед те, що вона є специфічним науковим знанням про суспільство, яке відрізняється від інших суспільних наук і має свій самостійний предмет}.

Проте в соціології існують різні підходи до визначення їх меж. Об'єкт соціологічного пізнання не збігається з певним конкретним явищем суспільного життя чи явищем суто соціальним, оскільки він може бути виокремлений з об'єктивної реальності та класифікований за різними аспектами.

Найкраще різницю між об’єктом і предметом соціології можна виявити, розглянувши структуру соціологічного знання. Під структурою соціологічного знання розуміють систему взаємопов'язаних уявлень, понять, поглядів, теорій соціальних процесів різних рівнів (чи то життєдіяльність окремих людей, соціальних груп чи суспільства в цілому). Основними структурними елементами соціологічної теорії знання є:

- знання про суспільство, яке включає в себе розуміння законів його розвитку, уявлення про основні сфери життя суспільства і їх взаємодію. Визначення О. Контом суспільства як об’єкта соціології, панувала в літературі до кінця XIX ст. Але з накопиченням знань про окремі сфери життя суспільства соціологія поступово втрачала роль єдиної універсальної теорії суспільства.

- систему соціальних відносин, їх зміст і механізми їх взаємодії. В кінці XIX - на початку XX ст. в наукових дослідженнях суспільства почали виділяти поряд з економічними, демографічними, правовими та іншими аспектами і соціальні. Предмет соціології почав звужуватися до вивчення саме соціальних сторін суспільного розвитку. Продовжувач справи О. Конта Е. Дюркгейм в книзі "Правила соціологічного методу" (1895 р.) визначає соціологію як науку про соціальні факти, які існують поза індивідом, а також прагне чітко розмежувати поняття індивідуального і колективного (соціального), доводячи безумовний пріоритет останнього стосовно першого. Соціальні явища, на думку Е. Дюркгейма, це дещо зовнішнє відносно індивідів, і їх можна і потрібно розглядати як об'єктивну даність, як речі.

- суть взаємодії соціальних суб'єктів.

Таким чином, об’єктом соціологічної науки є суспільство; предметом - функціонування і розвиток окремих сфер суспільного життя, в тому числі економічної, соціальної, політичної, духовної, а також можливості і особливості життєдіяльності і соціального самоутвердження в кожній з цих сфер особистості або соціальної групи.

Яким би чином не визначали об’єкт соціологічного пізнання, він завжди виступає тільки як соціальна система. (Городяненко).

Складовими структури соціологічного знання на конкретному рівні є: наукові уявлення, погляди, теорії соціальної структури суспільства, соціальний склад населення країни, діяльність існуючих у суспільстві соціальних інститутів (таких, як держава, право, релігія, наука, культура, освіта, сім'я і т. д.). До структури соціологічного знання включаються також уявлення, погляди, теорії, які з'ясовують реальне становище різних соціальних груп суспільства в системі політичних відносин і перш за все в системі відносин влади, характеризують діяльність різних політичних партій і рухів, неформальних груп і організацій, а також життєдіяльність трудових колективів, малих груп, теорії міжособистісного спілкування і окремих особистостей.

У сучасній соціології найчастіше при визначенні предмету соціологічного пізнання виділяють як ключове те чи інше соціальне явище або процес. До таких явищ чи процесів різні автори відносять:

• групову взаємодію,

• людську взаємодію та її результати,

• соціальні інститути,

• соціальні організації та їх ставлення до людської поведінки,

• систему соціальної дії,

людську поведінку,

• природу соціального порядку,

• соціальні групи,

• форми людських спільностей,

• основні структури людського суспільства,

• соціальні процеси тощо.

• соціальні відносини (В. Н. Іванов).

• соціальну спільність (В. А. Ядов).

• "соціальна структура ".

• явища і процеси виникнення різних форм спільного життя людей; структури різних форм людських спільностей, явища і процеси, що виникають із взаємодії людей; сили, які об'єднують і руйнують ці спільності, а також зміни і перетворення, що в них відбуваються (Ян Щепанський).

Предмет соціології також можна сформулювати так:

-Соціологія як наука вивчає реальну суспільну свідомість у всьому її суперечливому розвитку — діяльність, дійсну поведінку людей, які виступають як предметне втілення (за формою та змістом) знань, установок, ціннісних орієнтацій, потреб та інтересів, зафіксованих в реальній свідомості; умови, в яких розвиваються та здійснюються реальна свідомість, діяльність і поведінка людей.

Таким чином, соціологія — це наукове дослідження суспільства та соціальних відносин. Воно спирається на дані або факти з реального світу і прагне слідувати за ними, використовуючи наукове обґрунтування (Н. Смелзер).