6. Зміст лекційного матеріалу.

Порошки – одна із найдавніших лікарських форм, які використовувалися ще до нашої ери і не втратили значення до цих пір.

У вигляді порошків прописуються найрізноманітніші лікарські речовини органічної і неорганічної природи, густі речовини і рідини в кількостях, які не впливають на їх сипучість.

Технологія порошків достатньо проста для виконання. Але знання, отримані за основними правилами приготування служать базисом для вивчення більш складних лікарських форм: суспензій, мазей, суппозиторіїв, пілюль, як аптечного, так і заводського виробництва.

ПОРОШКИ – тверда лікарська форма для внутрішнього та зовнішнього застосування, яка складається з однієї або декількох лікарських речовин і мають таку властивість,як сипучість.

ДФУ дає 2 статті на порошки: порошки для зовнішнього та порошки для орального застосування.

ПОРОШКИ ДЛЯ ЗОВНІШНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

«pulveres ad usum dermicum» -- це лікарська форма, яка складається з твердих окремих сухих часточок. Порошки для зовнішнього застосування містять одну або більше діючих речовин з наповнювачем або без них.

ПОРОШКИ ДЛЯ ОРАЛЬНОГО ЗАСТОСУВАННЯ

« pulveres ad usum peroralia»-- лікарська форма, яка складається з твердих часточок різного ступеню подрібнення і має властивість сипучості.

КЛАСИФІКАЦІЯ ПОРОШКІВ

Порошки класифікуються за складом:

• Прості – pulverеs simplices— містять один інгредієнт;

• Складні -- pulveres compositi -- складаються з двох і більше інгредієнтів

За способом дозування:

• Нерозділені – pulveres indivisi – ті, які відпускають пацієнту в загальній масі і він самостійно здійснює дозування.

• Розділені -- pulveres divisi -- дозування проводиться в аптеці.

За способом прописування:

• Розподільчий -- лікарські речовини виписані на одну дозу і вказано кількість доз. При розрахунку загальної маси лікарських речовин, кількість їх, виписану на одну дозу множать на кількість доз.

Rp.:Dibazoli 0.01

Papaverini hydrochloridі 0.02

Sacchari 0.25

Misce,fiat pulvis

Da tales doses № 10

Signa. По одному порошку 2 р. на день.

• Роздільний -- лікарські речовини виписані на всі дози. Вказано на скільки доз слід розділити масу. Роздільний спосіб прописування застосовується рідше, ніж вказаний вище.

Rp.:Dibazoli 0.1

Papaverini hydrocchloridi 0.2

Sacchari 2.5

Misce,fiat pulvis

Divide in partes aequales № 10

Signa. По одному порошку 2 рази на день.

За способом дозування:

Внутрішні -- pulveres ad usum internumабо P. peroralia

Зовнішні -- pulveres ad usum externum.

До порошків для внутрішнього застосування відносять більшість екстемпоральних порошків в дозі від 0.1 до 1.0 на прийом.

Вони повинні мати відносно високий ступінь дисперсності, який забезпечує швидке розчинення речовин у соках шлунково-кишкового тракту та виску адсорбційну властивість.

До порошків для зовнішнього застосування відносять присипки, які застосовують для лікування ран і різних вражень шкіри чи слизових оболонок; порошки для вдувань, які застосовуються для вдувань в порожнини тіла: ніс, вухо, носоглотку; зубні порошки; нюхальні порошки; порошки для приготування розчинів, які застосовують для полоскань, примочок, обмивань; дусти – порошки для боротьби з комахами.

ВИМОГИ, ЯКІ ПРЕД’ЯВЛЯЮТЬСЯ ДО ПОРОШКІВ.

1. Сипучість;

2. Рівномірне розподілення речовин у всій масі складного порошку;

3. Однорідність змішування;

4. Точність дозування;

5. Стабільність.

Порошки повинні бути однорідними при розгляданні неозброєним оком та мати розмір часток не більше 0,16 мм. Порошки, які застосовують для лікування ран, пошкодженні шкіри та слизових оболонок, а також порошки для новонароджених і дітей до 1 року повинні бути стерильними і готуватися в асептичних умов.

ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ПОРОШКІВ.

До переваг відносять:

• Простота приготування, точність дозування;

• Універсальність складу ( у формі порошків можна поєднувати різні за складом і властивостями лікарських речовин);

• Зручність зберігання і транспортування.

До недоліків відносять:

Більш повільна терапевтична дія в порівнянні з рідкими лікарськими формами;

Погане зберігання в зв’язку з більшою питомою поверхнею ( легко втрачають чи вбирають воду, окислюються і т.д.)

Незручність прийому пахучих речовин та таких,які фарбують та мають неприємний смак речовин;

Подразнююча дія на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту.

При внутрішньому застосуванні порошки мають постійний контакт із слизовими оболонками, починаючи з ротової порожнини і стравоходу, що тягне за собою прояв алергійних реакцій і пошкоджуючої дії. Деякі недоліки порошків можна усунути, що і робиться на практиці. Наприклад: відпуск речовин у капсулах.

СТАДІЇ ТЕХНОЛОГІЇ ТА ОБГРУНТУВАННЯ ЇХ

Технологічні стадії, які застосовуються при приготуванні порошків можна поділити на 2 етапи:

• Перетворення грубо дисперсних систем в порошковий стан і отримання однорідної суміші, яка складається з часточок більш або менш однакового розміру. Для цього застосовують такі технологічні стадії: подрібнення, просіювання ( в умовах аптеки використовується дуже рідко), змішування.

• Отримання з порошкової суміші окремих відповідно оформлених доз. Стадії: дозування, упаковка та оформлення.

Необхідність виконання тих чи інших технологічних стадій при приготуванні порошків визначається:

• Кількістю прописаних лікарських речовин;

• Фізико-хімічних властивостей речовин:

• Густиною;

• Об’ємною (насипною) масою;

• Ступенем подрібненості(розмір часточок);

• Розпиленням;

• Фарбуванням;

• Пахучістю;

• Гігроскопічністю.

• Медичним призначенням порошків.

ПОДРІБНЕННЯ (CONCISIO) ЛІКАРСЬКИХ РЕЧОВИН

Як правило точно подрібнена речовина має більший терапевтичний ефект. Чим більше подрібнена речовина,тим швидше і повніше воно може всмоктатися, а нерозчинні речовини краще адсорбуються слизовими оболонками і здійснюють кращу терапевтичну дію. Подрібнення має також велике значення для кращого змішування і точного дозування. При подрібненні розмір часточок речовини вирівнюється, після чого вони легко і добре змішуються і не розшаровуються при дозуванні.

• ПОДРІБНЕННЯ – ЦЕ ПРОЦЕС ЗМЕНШЕННЯ РОЗМІРІВ ЧАСТОЧОК ТВЕРДИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ЗА ДОПОМОГОЮ РІЗНИХ ПРИСТОСУВАНЬ.

Процес подрібнення тільки великих шматочків називають дробленням. Подрібнення волокнистих матеріалів називають нарізанням.

• Під СТУПЕНЕМ ПОДРІБНЕННЯ -- розуміють відношення поперечника найбільшого шматочка до подрібнення до поперечника найбільшого шматочка після подрібнення.

• ОСНОВНІ СПОСОБИ ПОДРІБНЕННЯ ТВЕРДИХ РЕЧОВИН:

• Роздавлювання;

• Розколювання;

• Удар;

• Розтирання;

• Нарізання.

Вибір того чи іншого виду механічної дії залежить від крупності та міцності матеріалу та необхідного ступеню подрібнення порошку, який отримаємо. Найчастіше подрібнення проводиться шляхом комбінації декількох видів механічної дії, наприклад, роздавлювання і удару (кристалічні солі, аморфні тіла великим шматком); розтирання і удару (рослинні матеріали); удару, розколювання та розтирання (крихкі, середньої твердості матеріали).

Процес подрібненя повинен займати в середньому 210 секунд.

Для отримання деяких лікарських речовин у вигляді дуже дрібних порошків, крім механічної дії іноді застосовують додаткові операції фізико-хімічного характеру. До таких відносять:

• Скаламучування (laevigatio) – коли попередньо подрібнену речовину збовтують з водою і після осідання великих часточок верхній шар, який містить найдрібніші частинки зливають і фільтрують; в результаті на фільтрі утворюється найдрібніший порошок.

• Осадження (praecipitatio) – коли в результаті хімічної взаємодії двох речовин отримується третя лікарська речовина в дрібнодисперсному стані.

• Вивітрювання (dilapsio) – пов’язане із зневодненням кристалічних речовин шляхом висушування при t° не вище 45°.

У випадках коли безпосереднє подрібнення речовини по тим чи іншим причинам неможливе, вдаються до додавання інших речовин, які полегшують подрібнення. Наприклад при розтиранні камфори, борної кислоти додають спирт чи ефір, які випаровуються при подрібненні. Найчастіше для цього використовують 95° спирт, який беруть із розрахунку 8 – 10 крапель на 1.0 речовини.

В аптеках для подрібнення лікарських речовин користуються ступками.

ПРОСІЮВАННЯ (CRIBRATIO)

Подрібнені лікарські засоби необхідно просіювати через певні сита.

Ціль цієї операції – отримання продукту з однаковим розміром часточок, що і вирішується ситовим аналізом.

В умовах аптеки при приготуванні порошків лікарські речовини прямо в ступці доводять до потрібного розміру часточок, що визначається візуально без допомоги сит.

ЗМІШУВАННЯ ( MIXTIO)

В аптеках змішування проводять переважно в ступках. Якщо речовини, прописані в складі суміші, потрібно попередньо подрібнити, то подрібнення поєднують із змішуванням.

При подрібненні та змішуванні необхідно враховувати, що чим більш ступка, тим більше втрачається речовин на її внутрішній поверхні Разом з тим при перенавантаженні ступки можуть бути випадки розпилення та розсипання порошку, що також веде до втрат.

Змішування слід проводити при частому збиранні порошку зі стінок ступки і товкачика на центр ступки пластинкою із пластмаси. Однорідність порошкової суміші істотно залежить також і від довгочасності змішування. Тому, чим більша маса порошку, тим довшим повинно бути змішування. При недостатньому змішуванні складного порошку окремі дози можуть містити різну кількість лікарських речовин, що може відобразитися на лікувальній дії препарату, а в деяких випадках призвести до отруєння.

СПОСІБ І ПОРЯДОК ЗМІШУВАННЯ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД:

• Кількості речовин, які входять в склад,

• їх фізико-хімічних властивостей (агрегатний стан, питома вага та ін.)

В залежності від цього речовини, які входять в склад, необхідно змішувати в такому порядку, який дозволяє досягнути рівномірного змішування при найменшій затраті часу, найменшій втраті речовин і забезпечує найбільшу стійкість суміші

ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ЗМІШУВАННЯ

• Всі сухі речовини, які змішують попередньо повинні бути подрібненими. Речовини крупнокристалічні розтирають в першу чергу або окремо, оскільки розтирання речовин з різною величиною частинок потребує більшого часу і призводить до збільшення втрат за рахунок розпилення речовин. Які складаються з дрібніших часточок. Порошкова суміш буде більш однорідною, якщо речовини були подрібнені якнайдрібніше.

• Якщо порошки, які змішуються прописані в кількостях, які відрізняються, тобто одні – в більших, а інші – в менших, то спочатку порошок, який прописаний в меншій кількості змішують з такою ж кількістю порошку, який прописаний в більшій кількості, поступово додаючи при змішуванні решту порошку і потім в тому ж порядку примішують інші порошки.

Перевірка якості змішування проводиться візуально в ступці при натискуванні товкачиком на змішану масу. Порошки, які складаються із суміші однакових за кольором інгредієнтів не повинна містити блискучих частинок ( не подрібнені кристали), а порошки, які містять також і зафарбовані речовини не повинні містити помітних включень забарвлених частинок.

ДОЗУВАННЯ(DIVISIO)

Порошки дозують на ручних аптечних терезах, а потім висипають на паперові капсули, які попередньо розкладені на столі. Порошок із ступки на чашку терезів насипають ложечкою з рогу або пластмаси. Для того, щоб на чашці терезів не залишилось частинок порошку, рекомендується при висипанні його на паперову капсулу злегка вдаряти нігтем вказівного пальця по дну чашечки терезів. Розважування за допомогою ВР є трудомістким процесом. Для цього запропоновані пристрої, принцип роботи, яких заснований, як на дозуванні за об’ємом, так і за масою. Широко використовується ложка-дозатор ТК-3, який розрахований на розфасовку порошків дозами від 0.2 до1.0. Цей пристрій не придатний для дозування кристалічних порошків. Для дозування за об’ємом використовується дозатор ДПР -2.

УПАКОВКА ПОРОШКІВ

Для упаковки використовують паперові капсули. В залежності від властивостей компонентів порошку користуються простими, парафінованими та пергаментними капсулами, які являють собою шматочки паперу чи пергаменту розміром 7.5 * 10. Порошки, які містять гігроскопічні речовини, такі, що вивітрюються, втрачають кристалізаційну воду, взаємодіють із вуглекислим газом повітря відпускають в капсулах з парафінованого або вощеного паперу. Порошки, які містять леткі речовини, ефірні олії упаковують в пергаментні капсули. Порошки, які містять йод, йодоформ, відпускають у флаконах темного скла, укупорених пластмасовими пробками.

ОФОРМЛЕННЯ

Порошки оформляють в залежності від призначення основними етикетками затверджених зразків: «П», « Порошки»; «Внутрішнє» або «Зовнішнє», а потім попереджувальними етикеткам із урахуванням властивостей лікарських речовин: «Зберігати в захищеному від світла місці», «Дитяче», «Користуватися з обережністю» та ін.. Порошки, які містять отруйні речовини,опечатують сургучем.

ТЕХНОЛОГІЯ СКЛАДНИХ ПОРОШКІВ

При виготовленні складних порошків враховують фізико-хімічні властивості і кількості інгредієнтів, які прописані.

Основні правила приготування складних порошків наступні:

1. Приготування складних порошків починають з вибору ступки, керуючись оптимальною загрузкою ступки.

2. Першими розтираються

   • речовини, які важко порошкуються і, які розтираються першими в присутності спирту чи ефіру;

   • речовини, які менше втрачаються в порах ступки. Важливо, щоб втрати лікарської речовини, яка подрібнюється першою не перевищили допустимих норм відхилень, тому кількість її повинна бути достатньо великою.

3. Другими в ступку вміщують речовини за принципом: від меншого до більшого. Якщо кількість інгредієнта, який додається другим складає менше 1/20 від першої, то на початку приготування перший інгредієнт вміщують в ступку частково, щоб співвідношення 1: 20 на далі не перевищувалося.

4. Якщо речовини прописані в рівних або приблизно рівних кількостях і при цьому їхні фізико-хімічні властивості і втрати в порах ступки близькі, то їх додають в ступку і подрібнюють разом.

5. Якщо речовини прописані в рівних кількостях, а фізико-хімічні властивості різні, то спочатку подрібнюють крупнокристалічні речовини (магнію сульфат, натрію хлорид, алюмокалієві галуни та ін.), а потім дрібнокристалічні.

6. Лікарські речовини, що містять велику кількість кристалізаційної води, в складні порошки вводять у висушеному вигляді (натрію сульфат, магнію сульфат та ін.), щоб уникнути спікання або, навпаки, відволожування сумішей при зберіганні.

7. Легко рухливі, «легко розпилювальні» речовини з малою об'ємною масою (магнію окис, магнію карбонат, кальцію карбонат тощо) додають у ступку в найостаннішу чергу. Їх змішування з іншими інгредієнтами не повинно бути тривалим, інакше це може привести до зайвих втрат «розпилювальних» лікарських речовин.  У тих випадках, коли в рецепті спільно з «розпилювальними» виписана речовина, втрати в порах ступки якої більша, то приготування порошків потрібно все ж таки починати з «розпилюючих». При цьому відважують всю її кількість, в ступку поміщають невелику частину, достатню для заповнення пор ступки, а решта додають порціями в останню чергу, обережно перемішуючи.

ОФОРМЛЕННЯ ПАСПОРТУ ПИСЬМОВОГО КОНТРОЛЮ

При виготовленні лікарських форм за індивідуальними рецептами та за вимогами лікувально-профілактичних закладів, у відповідності з наказом МОЗ № 626 від 15.12.2004 р. п.6 заповнюється паспорт письмового контролю.

У паспорті письмового контролю зазначається дата, № рецепту (замовлення), узяті лікарські речовини та їх кількість, число доз, загальна маса чи об’єм лікарської форми, проставляються підписи осіб, які приготували, розфасували та перевірили вироблений лікарський засіб.

Запис у паспорті письмового контролю повинен відображати технологію (порядок змішування інгредієнтів) і робиться латинською мовою з пам’яті негайно після приготування лікарського засобу. При використанні напівфабрикатів і концентратів у паспорті зазначається їх концентрація, відібрана кількість та серія. Якщо до складу лікарської форми входять отруйні лікарські речовини, наркотичні та психотропні лікарські засоби та ті, які знаходяться на предметно-кількісному обліку, то письмовий контроль заповнюється тільки на зворотному боці рецепту. При виготовленні порошків, супозиторіїв, пілюль вказується маса окремих доз та її кількість. Величина пілюльної чи супозиторної маси, кількість ізотонуючих та стабілізуючих речовин, які додаються в очні краплі та розчини для ін’єкцій, вказуються як в паспортах, так і на зворотному боці рецепту.

У паспорті письмового контролю зазначаються використані при розрахунках коефіцієнти водопоглинення для лікарської рослинної сировини, коефіцієнт збільшення об’єму водних розчинів при розчиненні лікарських речовин.

У разі, якщо лікарський засіб виробляється та відпускається однією і тією самою особою, паспорт письмового контролю заповнюється у процесі виробництва лікарського засобу.

Паспорт зберігається в аптеці на протязі двох місяців.

Виготовлені лікарські засоби, рецепти та заповнені паспорти письмового контролю передаються на перевірку провізору-аналітику або особі, яка виконує його функції. Контроль полягає у перевірці дотримання правил технології, відповідності записів у паспорті письмового контролю пропису у рецепті, правильності проведених розрахунків.

ОЦІНКА ЯКОСТІ ПОРОШКІВ.

• Оцінка якості проводиться за показниками:

• Аналіз документації. Сюди входить перевірка сумісності лікарських речовин; перевірка доз речовин списку А та Б та норм разового відпуску; правильність розрахунків; правильність оформлення паспорту; відповідність номерів рецепту та паспорту.

• Правильність упаковки. Повинна бути якісною упаковка порошків: не дозованих -- в банки або флакони; дозованих в капсули – прості, вощані, пергаментні чи парафіновані, в залежності від фізико-хімічних властивостей речовин. Упаковка порошків, складених по 3 або по 5 шт в паперовий пакет або картонну коробочку.

• Правильність оформлення лікарської форми до відпуску. А саме наявність номеру рецепту та етикетки «Внутрішнє» або «Зовнішнє» з надписом «Порошки» із вказівкою номеру аптеки, номеру рецепту, ПІБ хворого, способу застосування, дати виготовлення (число, місяць, рік) та ціни ліків. А також попереджувальні написи та етикетки, які наносять на лікарські форми повинні відповідати вимогам наказу МОЗ України № 626.

• Органолептичний контроль. Колір, смак, запах лікарської форми повинен відповідати показникам інгредієнтів, які входять в склад лікарської форми.

• Однорідність порошків ( див. вище).

• Сипучість. При пересипанні порошків у капсулу маса порошку повинна бути сухою, сипучою, не повинно спостерігатися грудкування та прилипання до капсули.

• Відхилення в масі окремих порошків. Визначається маса окремих доз ( не менше 3), розраховуються відхилення мас від вказаних у паспорті і порівнюються з допустимими відхиленнями.