Аналіз останніх досліджень і публікацій
Серед сучасних дослідників козацьких проектів П. Скоропадського слід назвати, насамперед, відомого українського правознавця О. Мироненка, Є. Паньківа та Ю. Малініну. Цього питання у своїх працях торкаються О. Копиленко та М. Копиленко, а також О. Тимощук. Названі дослідники зосереджуються, переважно, на правових аспектах козацьких реформ П. Скоропадського. Автору цієї статті також доводилося вже писати про ідеї відродження козацтва у 1918 р.
Висновки:
За короткий період часу Скоропадський, в руках якого була зосереджена вся верховна влада, зумів провести реформу адміністративно-територіального устрою, перевибори до місцевих органів самоврядування, провів кардинальну господарчу реформу. За гетьманату було запроваджено нову грошову одиницю (гривню), засновано низку українських банків, відремонтовано більшу частину залізничного полотна, реорганізовано і зміцнено флот, сформованно 60-тисячну регулярну армію, відкрито понад 150 українських гімназій, створено держуніверситети в Києві і Кам'янці-Подільському, засновано Державний архів, Національну галерею мистецтв, Український історичний музей, Український театр опери і балету, Українську національну бібліотеку, Українську Академію Наук, утворено Українську автокефальну церкву. Гетьманат був визнаний рядом європейських держав, включаючи Російську Федерацію, до України було прилучено території з етнічним українським населенням, що за попередні століття відійшли до Росії, Білорусії та Польщі. До цього слід додати, що прихильники відновлення козацтва не мали чітко продуманої моделі його відродження: козацтво бачилося ними і як нова загальнохліборобська політична організація (І. Пол-тавець-Остряниця), і як обмежений чисельно привілейований стан, безперечно відданий особисто гетьману (П.С коропадський). Детальна й швидка розробка проектів реформи не повинна вводити в оману -проектів дійсно було багато, але вони нерідко суперечили один одному і жоден з них не пройшов перевірку практикою. Серйозною перешко-дою формуванню козацтва була також протидія урядових кіл. Про те, що козацька реформа навряд чи вдалася б, свідчить сам П.Скоропадський: «никто меня не поддержал; министры два раза проваливали проект, и в конце концов я сам провел это осенью и то в каком-то искалеченном виде, без всякого сочувствия со стороны мини-стров и большинства старост, так что фактически ввести это в жизнь не представлялось возможным» Планована гетьманом та його сподвижниками реалізація власної програми використання традицій національноісторичного минулого була спробою послаблення соціальних протиріч і досягнення суспільного компромісу заради зміцнення гетьманської влади. Проте теоретичні розробки козацьких реформ, відзначаючись непослідовністю та відсутністю чітко визначених напрямків діяльності, у контексті нелегітимної національнодержавної та соціально-економічної політики Гетьманату, що неухильно зумовлювало наростання антиурядових настроїв, не отримали шансу на втілення.
Героям слава!
Список використаної літератури
Володарі гетьманської булави: Історичні портрети – К.: Варта, 1995.
“Гетьман Павло Скоропадський “Спомини”, Г. В. Папакіна.
Наталья Полоньська-Василенко “Історія України”, видання 1991 року.
Реєнт О.П., Коляда І.А. / Усі гетьмани України
Фоліо, 2012 – (Історичне досьє).
Шевчук В. Просвічений володар – К.Либідь, 1993.
Історія українського козацтва. - Т. 2. - К., 2007.