Де р↑вПк – резерв збільшення виробництва продукції за рахунок збільшення кількості обладнання;

Р↑ВПт - резерв збільшення виробництва продукції за рахунок збільшення часу його роботи;

Р↑ВПчв - резерв збільшення виробництва продукції за рахунок збільшення годинного виробітку;

Р↑К – резерв збільшення кількості обладнання;

Р↑Т – резерв збільшення часу роботи обладнання;

Р↑ЧВ – резерв збільшення середньогодинного виробітку;

ГВф – фактичний середньогодинний виробіток;

ЧВф – фактичний середньогодинний виробіток;

Тм – можливий час роботи обладнання.

Резерви росту обсягу реалізації продукції

Резерви росту виробництва продукції

Резерви скорочення нереалізованої продукції

За рахунок покра-щання використання трудових ресурсів

За рахунок покра-щання викори-стання основних фондів

За рахунок покра-щання викорис-тання сировини та матеріалів

Утворення додаткових робочих місць

Придбання додат-кових машин та обладнання

Додаткове прид-бання сировини та матеріалів

Скорочення втрат робочого часу

Більш повне вико-ристання фонду робочого часу

Скорочення понадпланових відходів сировини та матеріалів

Підвищення рівня продуктивності праці

Підвищення про-дуктивності праці роботи обладнання

Скорочення норм витрати сировини та матеріалів на одиницю

продукції

Рис 2.2. Джерела резервів збільшення обсягу та реалізації продукції

Резерви збільшення випуску продукції за рахунок скорочення нереалізованої продукції розраховуються таким чином:

а) додаткова кількість j-го матеріалу (Р↑Мj) ділиться на норму його витрати на одиницю і-го виду продукції (Нрjіпл) та помножується на планову ціну одиниці продукції (Ціпл): Р↑ВП = ∑(Р↑Мj / Нрjіпл ∙ Ціпл);

б) понадпланові відходи матеріалів (Р↓ОТХj) діляться на норму їх витрати на одиницю і-го виду продукції та помножуються на планову ціну одиниці відповідного виду продукції, після чого отримані результати підсумовуються: Р↑ВП = ∑(Р↓ОТХj / Нрjіпл ∙ Ціпл);

в) скорочення норми витрати j-го ресурсу, що планується на одиницю і-го виду продукції (Р↓Нрjі) помножується на плановий до випуску обсягу виробництва і-го виду продукції (VВПіпл), отриманий результат ділиться на планову норму витрати (НРjіпл) та помножується на планову ціну даного виробу, після чого підраховується загальна сума резервів валової продукції: Р↑ВП = ∑(Р↓НРjі ∙ VВПіпл / НРjіпл ∙ Ціпл).

2.4.3.3. Послідовність проведення економічного аналізу ефективності використання трудових ресурсів підприємства

Завдання економічного аналізу використання трудових ресурсів підприємства:

а)вивчення й оцінка забезпеченості підприємства і його структурних підрозділів трудовими ресурсами загалом, а також по категоріях і професіях;

б)визначення і вивчення показників плинності кадрів;

в)виявлення резервів трудових ресурсів, більше за повне і ефективне їх використання.

Об’єктами аналізу є:

– забезпеченість трудовими ресурсами підприємства;

– використання трудових ресурсів;

– продуктивність праці;

– трудомісткість продукції;

– оплата праці.

Джерела інформації для аналізу: план економічного і соціального розвитку підприємства, статистичні звітні форми 2-ПВ “Звіт із праці”, 1-п “Звіт підприємства з продукції”, 1:-ПВ “Чисельність окремих категорій працівників підприємства і підготовка кадрів”, дані планово-нормативної, облікової та оперативної інформації зі звітів підрозділів підприємства, дані табельного обліку і відділу кадрів.

Аналіз починається з аналізу забезпеченості підприємства трудовими ресурсами. Вона визначається порівнянням фактичної кількості працівників по категоріях і професіях з плановою потребою. Аналізу визначає забезпеченість підприємства кадрами найбільш важливих професій, якісний склад трудових ресурсів по кваліфікації. Для оцінки відповідності кваліфікації робітників складності робіт, що виконуються, порівнюються середні тарифні розряди робіт та робітників, що розраховуються за середньозваженою арифметичною:

, (2.12)

, (2.13)

де Тр – тарифний розряд,

ЧР – чисельність робітників,

VР_і – обсяг робіт кожного виду.

Для характеристики рушення робочої сили розраховують і аналізують динаміку таких показників:

• коефіцієнт обороту по прийому робітників (К_пр):

; (2.14)

• коефіцієнт обороту по вибуттю (К_в):

; (2.15)

• коефіцієнт плинності кадрів (К_т):

; (2.16)

• коефіцієнт постійності персоналу підприємства (К_п.с.):

. (2.17)

Необхідно вивчити причини звільнення працівників (за власним бажанням, скорочення кадрів, порушення трудової дисципліни і т.д.).

У процесі аналізу повинні бути виявлені резерви скорочення потреби в трудових ресурсах внаслідок більш повного використання робочої сили, це зростання продуктивності праці працівників, інтенсифікації виробництва, комплексної механізації й автоматизації виробничих процесів, упровадження нової більш продуктивної техніки, удосконалення технології й організацій виробництва.

Наступний етап курсової роботи – аналіз використання фонду робочого часу. Повноту використання трудових ресурсів можна оцінити за кількістю відпрацьованих днів і годин одним працівником за період часу, що аналізується, а також міру використання фонду робочого часу. Такий аналіз проводиться по кожній категорії працівників, по кожному виробничому підрозділу й загалом по підприємству (табл. 2.11).

Фонд робочого часу (ФРЧ) залежить від кількості робітників (КР), кількості відпрацьованих днів одним робітником у середньому за рік (Д) та середньої тривалості робочого дня (П):

ФРЧ = КР ∙ Д ∙ П. (2.18)

де ФРЧ –фонд робочого часу;

КР – кількість робітників;

Д - кількість відпрацьованих днів одним робітником у середньому за рік;

П - середня тривалість робочого дня.

Таблиця 2.11. Використання трудових ресурсів підприємств

Показник	Мину-лий рік	Звітний рік		Відхилення
		план	факт	від минулого року	від плану
Середньорічна чисель-ність робітників, чол.
Відпрацьовано за рік одним робітником: днів год
Середня тривалість робочого дня, год
Фонд робочого часу, год
В т.ч. понадурочно відпрацьований час, год

Для того щоб визначити причини понадпланових втрат робочого часу, тобто цілоденних та внутрішньозмінних простоїв зіставляють дані фактичного та планового балансу робочого часу (табл. 2.12). Вони можуть бути викликані різними об’єктивними і суб’єктивними обставинами, не передбаченими планом: додатковими відпустками з дозволу адміністрації, захворюваннями робітників, прогулами, простоями через несправність обладнання, через відсутність роботи, сировини, матеріалів, електроенергії, палива і т.д.

Далі вивчаються непродуктивні витрати праці, які складаються з витрат робочого часу внаслідок виготовлення забракованої продукції і виправлення браку, а також у зв'язку з відхиленнями від технологічного процесу (табл. 2.13).

Скорочення втрат робочого часу – один з резервів збільшення випуску продукції. Для того щоб підрахувати його, необхідно втрати робочого часу (ВРЧ) за виною підприємства помножити на плановий середньочасовий виробіток продукції:

∆ВП = ВРЧ ∙ ЧВпл, (2.19)

де ∆ВП – зміна випуску продукції;

ВРЧ – фонд робочого часу;

ЧВпл – плановий середньогодинний виробіток.

Таблиця 2.12. Аналіз використання фонду робочого часу в 200_ році

Показник	На одного робочого		Відхилення від плану
	план	факт	на одного робітника	на усіх робітника
Календарна кількість днів
У тому числі: святкові вихідні вихідні суботи
Номінальний фонд робочого часу, дні
Неявки на роботу, дні
У тому числі: щорічні відпустки відпустки з навчання відпустки з вагітності та пологів додаткові відпустки з дозволу адміністрації хвороби прогули простої
Явочний фонд робочого часу, дні
Тривалість робочої зміни,год
Бюджет робочого часу, год
Передсвяткові скороченні дні, год
Внутрішньозмінні простої,год
Корисний фонд робочого часу, год
Середня тривалість робочої зміни, год
Понадурочно відпрацьо-ваний час,год
Непродуктивні витрати робочого часу

Таблиця 2.13. Дані для розрахунку непродуктивних витрат робочого часу

Показник	Сума, тис.грн
Виробнича собівартість товарної продукції Заробітна плата робітників Заробітна плата виробничих робітників Матеріальні витрати Собівартість забракованої продукції Витрати на виправлення браку

Далі необхідно провести аналіз продуктивності праці. Для оцінки рівня продуктивності праці застосовується система узагальнюючих, приватних і допоміжних показників.

До узагальнюючих показників належать середньорічний, середньоденний, середньогодинний виробіток продукції на одного працівника у вартісному виразі. Приватні показники - це витрати часу на виробництво одиниці продукції певного виду (трудомісткість продукції) або випуск продукції певного виду в натуральному виразі за одну людино-годину. Допоміжні показники характеризують витрати часу на виконання одиниці певного виду робіт або обсягу виконаних робіт за одиницю часу.

Аналіз середньорічного виробітку продукції одним працівником здійснюється за допомогою вихідних даних (табл. 2.14).

Для розрахунку впливу факторів на середньорічний виробіток одного працівника слід застосовувати таку факторну модель:

ГВ = УД ∙ Д ∙ П ∙ ЧВ, (2.20)

де ГВ –середньорічний виробіток;

УД – питома вага робітників в загальній чисельності промислово-виробничого персоналу(ПВП);

Д – кількість днів, відпрацьованих одним робітником за рік;

П – середня тривалість робочого дня.

Розрахунок впливу факторів може бути виконаний будь-яким методом детермінованого факторного аналізу та зведений у таблицю 2.15.

Потім вивчаються способи підвищення продуктивності праці, тобто:

а) зниження трудомісткості продукції;

б)більш повне використання виробничої потужності підприємства.

Резерви збільшення середньогодинного виробітку визначаються таким чином:

Р↑ЧВ = ЧВв – ЧВф = (ВПф + Р↑ВП)/(Тф - Р↓Т + Тд) – ВПф/Тф, (2.21)

де Р↑ЧВ – резерв збільшення середньогодинного виробітку;

ЧВв, ЧВф – відповідно можливий та фактичний рівень середньогодинного виробітку;

Таблиця 2.14. Вихідні дані до факторного аналізу середньорічного виробітку продукції одним робітником за 200_ рік

Показник	план	факт	відхилення
1.Обсяг виробництва продукції, тис.грн
2.Середньоспискова чисельність: промислово-виробничого персоналу (ПВП), чол. робітників, чол.
3.Питома вага робітників в загальній чисельності ПВП, %
4. Відпрацьовано днів одним робітником за рік
5.Середня тривалість робочого дня, год
6.Загальна кількість відпрацьованого часу усіма робітниками за рік, люд-годин у тому числі одним робітником, люд-годин
7.Середньорічний виробіток, тис. грн. одного працівника одного робітника
8. Середньоденний виробіток робітника, грн
9. Середньогодинний виробіток робітника, грн
10.Непродуктивні витрати часу, год
11.Понадпланова економія робочого часу за рахунок впровадження заходів НТП, год
12.Зміна вартості товарної продукції за результатами структурних зсувів, тис.грн

Р↑ВП – резерв збільшення валової продукції за рахунок упровадження заходів НТП;

Тф – фактичні витрати робочого часу на випуск фактичного обсягу продукції;

Р↓Т – резерв скорочення робочого часу за рахунок механізації та автоматизації виробничих процесів, поліпшення організації праці та ін.;

Тд – додаткові витрати праці, пов’язані зі збільшенням випуску продукції, які визначаються за кожним джерелом резервів збільшення виробництва продукції з урахуванням додаткового обсягу робіт, потрібного для освоєння цього резерву та норм виробітку.

Таблиця 2.15. Розрахунок впливу факторів на рівень середньорічного виробітку у 200_ році способом абсолютних різниць

Фактор	Алгоритм розрахунку	∆ГВ, тис.грн
Зміна: частка робітників у загальній чисельності ПВП кількість відпрацьованих днів одним робітником за рік тривалість робочого дня середньогодинний виробіток	∆ГВуд=∆УД∙ГВпл ∆ГВд=УДф∙∆Д∙ДВпл ∆ГВп=УДф∙Дф∙∆П∙СВпл ∆ГВчв=УДф∙Дф∙Пф∙∆СВ
Усього

Далі вивчаються можливості підвищення продуктивності праці, тобто:

а) зниження трудомісткості продукції;

б) більш повного використання виробничої потужності підприємства.

Резерви збільшення середньогодинного виробітку визначаються таким чином:

Р↑ЧВ = ЧВв – ЧВф = (ВПф + Р↑ВП)/(Тф - Р↓Т + Тд) – ВПф/Тф, (2.21)

де Р↑ЧВ – резерв збільшення середньогодинного виробітку;

ЧВв, ЧВф – відповідно можливий та фактичний рівень середньогодинного виробітку;

Р↑ВП – резерв збільшення валової продукції за рахунок упровадження заходів НТП;

Тф – фактичні витрати робочого часу на випуск фактичного обсягу продукції;

Р↓Т – резерв скорочення робочого часу за рахунок механізації та автоматизації виробничих процесів, поліпшення організації праці та ін.;

Тд – додаткові витрати праці, пов’язані зі збільшенням випуску продукції, які визначаються за кожним джерелом резервів збільшення виробництва продукції з урахуванням додаткового обсягу робіт, потрібного для освоєння цього резерву та норм виробітку.

Наступний етап курсової роботи – аналіз ефективності використання трудових ресурсів підприємства. Велике значення для її оцінки в умовах ринкової економіки має показник прибутку на одного працівника. Оскільки прибуток залежить від рентабельності продажу, коефіцієнта оберненості капіталу та суми функціонуючого капіталу, факторну модель даного показника можна подати таким чином:

(2.22)

(2.23)

де П – прибуток від реалізації продукції;

ЧР – середньоспискова кількість робітників;

В – виторг від реалізації продукції;

КЛ – середньорічна сума капіталу;

ТП – вартість випуску товарної продукції;

П/КР – прибуток на одного працівника;

П/В – рентабельність продажу;

В/ТП – частка виручки у вартості продукції;

ТП/КР – середньорічний виробіток продукції одним робітником в діючих цінах.

За першою моделлю можна визначити, як змінився прибуток на одного робітника за рахунок зміни рівня рентабельності продажу, коефіцієнта оберненості капіталу та капіталоозброєності праці. Друга модель дозволить встановити, як змінився прибуток на одного робітника за рахунок рівня рентабельності продажу, питомої ваги виручки в загальному обсязі виробленої продукції та продуктивності праці. Дані для факторного аналізу прибутку на одного працівника подати в таблиці 2.16. Результати аналізу занести до таблиці 2.17.

Далі необхідно встановити взаємозв’язок факторів росту продуктивності праці з темпами росту прибутку на одного працівника. Для цього зміну середньорічного виробітку продукції за рахунок і-го фактора потрібно помножити на фактичний рівень прибутку на гривню товарної продукції.

Після цього виконується аналіз трудомісткості продукції. У процесі аналізу трудомісткості продукції вивчають її динаміку, виконання плану з її рівня, причини її зміни і вплив на рівень продуктивності праці (табл. 2.18).

У процесі подальшого аналізу необхідно вивчити показники питомої трудомісткості по видах продукції (табл. 2.19).

Зниження чи підвищення середнього рівня питомої трудомісткості може відбуватися за рахунок зміни її рівня по окремих видах продукції (ТЕі) та структури виробництва (УДі):

ТЕсер. = ∑(УДі ∙ ТЕі) = ∑(VВПі ∙ ТЕі) / ∑VВПі. (2.23)

де ТЕсер.- середній рівень питомої трудомісткості;

УДі –структура виробництва;

ТЕі - трудомісткість окремих видів продукції.

Таблиця 2.16. Вихідні дані для факторного аналізу прибутку на одного працівника в 200_ році

Показник	план	факт	відхилення
Прибуток від реалізації продукції, тис.грн
Середньоспискова чисельність персоналу, чол.
Виручка від реалізації продукції, тис.грн
Товарна продукція в діючих цінах, тис.грн
Питома вага виручки у вартості товарної продукції, %
Середньорічна сума капіталу, тис.грн
Прибуток на одного працівника,тис.грн
Рентабельність продукції, %
Рентабельність продажів, %
Коефіцієнт оберненості капіталу
Сума капіталу на одного працівника, тис.грн
Середньорічний виробіток робітника, тис.грн

Таблиця 2.17. Фактори зміни прибутку на одного робітника

Фактор	∆ГВ,тис.грн	Зміна прибутку на одного робітника, тис.грн
1. Питома вага робітників
2. Кількість відпрацьованих днів одним робітником за рік
3. Тривалість робочої зміни
4. Зміна середньогодинного виробітку робітників
5. Зміна відпускних цін
Усього
4.1 Організація виробництва (інтенсивність праці) 4.2 Підвищення технічного рівня виробництва 4.3 Непродуктивні витрати робочого часу 4.4 Структура виробництва
Усього

Таблиця 2.18. Аналіз динаміки та виконання плану за рівнем трудомісткості продукції

Показник	Минулий рік	Звітний рік		Зростання рівня показника,%
		план	факт	план до минулого року	факт до минулого року	факт до плану
Товарна продукція, тис.грн
Відпрацьовано всіма робітниками людино-год.
Питома трудо-місткість на 1 тис.грн, год
Середньочасовий виробіток, грн

Таблиця 2.19. Аналіз питомої трудомісткості по видах продукції

Вид продукції	Обсяг виробництва, одиниць		Питома трудомісткість, год		Витрати труда на випуск продукції, год
	план	факт	план	факт	план	по плану на факт.випуск	факт
А В
Усього

Для всебічної оцінки виконання плану з трудомісткості продукції і виявлення резервів зростання продуктивності праці необхідно аналізувати виконання норм виробітку робітниками-відрядниками індивідуально і в середньому по підприємству.

Наприкінці аналізу слід визначити резерви зниження питомої трудомісткості за окремими виробами і в цілому по підприємству:

Р↓ТЕ = ТЕм – ТЕф =(Тф - Р↓Т + Тд) / (ВПф + Р↑ВП) – ВПф/Тф, (2.24)

де Р↓ТЕ – резерв зниження питомої трудомісткості;

ТЕм – можлива питома трудомісткість;

ТЕф - фактична питома трудомісткість;

ВПф – фактично вироблено продукції.

Аналіз використання трудових ресурсів на підприємстві, рівня продуктивності праці необхідно розглядати в тісному зв'язку з оплатою праці. З зростанням продуктивності праці створюються реальні передумови для підвищення рівня його оплати. При цьому кошти на оплату праці необхідно використати таким чином, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання його оплати. У процесі аналізу визначається використання фонду заробітної плати, виявляється можливість економії коштів за рахунок зростання продуктивності праці і зниження трудомісткості продукції.

Аналіз використання фонду заробітної плати почнемо з розрахунку абсолютного і відносного відхилення фактичної її величини від планової.

Абсолютне відхилення (ФЗПабс) визначається порівнянням фактично використаних коштів на оплату праці (ФЗПф) з плановим фондом заробітної плати (ФЗПпл) загалом по підприємству і по категоріях працівників.

Відносне відхилення розраховується як різниця між фактично нарахованою сумою зарплати і плановим фондом, скорегованим на коефіцієнт виконання плану з виробництва продукції.

Початкові дані для проведення аналізу наведені в таблицях 2.20, 2.21.

Таблиця 2.20. Початкові дані для аналізу фонду заробітної плати, тис. грн

Категорії та групи персоналу	200 _  р.		Абсолют. відхилення	Виконання плану, %
	план	факт
Робітники, всього:
Основні
Допоміжні
ІТР та службовці
Усього:
Фонд заробітної плати, скорегований на коефіцієнт виконання плану

У процесі подальшого аналізу визначимо чинники абсолютного і відносного відхилення по фонду зарплати.

Змінна частина фонду зарплати залежить від обсягу виробництва продукції, його структури, питомої трудомісткості і рівня середньогодинної оплати праці. Дані для проведення розрахунку впливу чинників на абсолютне і відносне відхилення по фонду зарплати наведені в таблиці 2.22.

Результати розрахунків подати в таблиці 2.23.

Далі слід виявити причини зміни постійної частини фонду оплати праці, куди входять зарплата робітників-погодинників, службовців, а також всі види доплат. Фонд зарплати цих категорій працівників залежить від середньоспискової їх чисельності і середнього заробітку за певний період часу. Середньорічна зарплата робітників-погодинників, крім того залежить ще від кількості відпрацьованих днів у середньому одним робітником за рік (Д), середньої тривалості робочої зміни (П) і середньогодинного заробітку (ЧЗП).

Таблиця 2.21. Початкові дані для аналізу фонду заробітної плати

Вид оплати	Сума зарплати, тис.грн
	план	факт	відхилення
1.Змінна частина оплати праці робітників 1.1.за відрядними розцінками 1.2.премії за виробничі результати
2.Постійна частина оплати праці робітників 2.1. погодинна оплата праці 2.2. доплата за понаднормовий час роботи 2.3. доплата за стаж роботи
3. Всього оплата праці робітників без відпускних
4. Оплата відпусток робітників 4.1. що належать до змінної частини 4.2. що належать до постійної частини
5. Оплата праці службовців
6. Загальний фонд заробітної плати, у т.ч. змінна частина постійна частина
7. Питома вага в загальному фонді зарплати, % змінна частина постійна частина

Таблиця 2.22. Аналітичні дані

Фонд заробітної плати	Сума,тис.грн
1. За планом
2. За планом, перерахованим на фактичний обсяг виробництва продукції при плановій структурі
3. За планом, перерахованим на фактичний обсяг виробництва продукції та фактичну структуру
4. Фактично при фактичній питомій трудомісткості та плановому рівні оплати праці
5. Фактично
6. Відхилення від плану: абсолютне відносне

Для детермінованого факторного аналізу абсолютного відхилення по фонду змінної зарплати можуть бути використані такі моделі:

ФЗП=КР ∙ РЗП, (2.25)

ФЗП=КР∙ Д ∙ ДЗП, (2.26)

ФЗП=КР ∙Д ∙ П ∙ ЧЗП (2.27)

де ФЗП – фонд змінної частини заробітної плати;

КР – кількість робітників;

РЗП – річна заробітна плата;

Д - кількість відпрацьованих днів у середньому одним робітником за рік;

ДЗП – денна заробітна плата;

П - середня тривалість робочої зміни;

ЧЗП – середньогодинний заробіток.

Таблиця 2.23. Розрахунок впливу чинників на зміну змінної частини фонду зарплати

Фактор	ФЗПабс	ФЗПвідн
Обсяг виробництва продукції
Структура виробленої продукції
Питома трудомісткість продукції
Рівень оплати праці
Усього

Дані для аналізу погодинного фонду заробітної плати наведені в таблиці 2.24.

Наступний етап аналізу повинен бути направлений на вивчення причин зміни середньої зарплати одного працівника по категоріях і професіях, а також загалом по підприємству. Розрахунок впливу чинників на зміну рівня середньорічної зарплати можна здійснити за допомогою методу абсолютних різниць (табл. 2.26).

Таблиця 2.24. Початкові дані для аналізу погодинного фонду заробітної плати 200 _ року

Показник	план	факт	відхилення
Середньоспискова чисельність: Робітників-погодинників Службовців
Кількість відпрацьованих днів одним працівником в середньому за рік
Середня тривалість робочої зміни, год
Фонд погодинної оплати праці: робітників-погодинників службовців
Зарплата одного працівника, грн Середньорічна: робітника-погодинника службовця Середньоденна робітників-погодинників Середньогодинна робітників-погодинників

Таблиця 2.26. Аналіз рівня оплати праці

Категорія працівників	Кількість відпрацьованих днів одним робітником		Середня тривалість робочої зміни, год		Середньогодинна зарплата, грн
	план	факт	план	факт	план	факт
Робітники-відрядники Робітники- погодинники
І т.д.