Міністерство освіти і науки України

Кременчуцький державний політехнічний університет

ІМЕНІ МИХАЙЛА ОСТРОГРАДСЬКОГО

Методичні ВКАЗІВКИ

Щодо ВИКОНАННЯ розрахунково – графічної роботи

з навчальної дисципліни

“Основи ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ”

для студентів денної та заочної

форм навчання

зі спеціальності 6. 070900 -

“Землевпорядкування та кадастр”

Кременчук 2007

Методичні вказівки щодо виконання розрахунково-графічної роботи з навчальної дисципліни ”Основи земельного кадастру” для студентів денної та заочної форм навчання зі спеціальності 6.070900 – “Землевпорядкування та кадастр”

Укладачі: к.т.н., доц. Г.Т. Домашенко

к.г.н., доц. С.П. Лашко

Рецензент к.т.н., доц. О.Г. Хохлов

Кафедра геодезії, землевпорядкування та кадастру

Затверджено методичною радою КДПУ

Протокол №______ від ___________________ 2007 р.

Заступник голови методичної ради _____________ доц.С.А.Сергієнко

Вступ

Земельна реформа є складовою частиною економічної реформи, що здійснюють в Україні у зв’язку з переходом економіки держави до ринкових відносин. Завдання реформи – перерозподіл земель з передачею частини земель у приватну та комунальну власність, у користування підприємствам, організаціям і установам з метою створення умов для раціонального розвитку всіх форм власності на землю, а також для раціонального використання і охорони земель. Раціональне використання земель можливе за умови всебічного вивчення складу, обліку і оцінки землі як основного засобу виробництва. Земельна реформа складає комплекс організаційних, технічних, економічних і правових заходів, здійснення яких забезпечує вдосконалення земельних відносин.

Розрахунково–графічна робота з дисципліни "Основи земельного кадастру" має за мету поглиблення теоретичних знань у студентів і набуття ними необхідних практичних навичок з типологічного й структурного групування земельно–кадастрових даних певної адміністративно–територіальної одиниці.

Типологічне й структурне групування земельно –кадастрових даних

Мета роботи: засвоїти методики типологічного (за категоріями земель) й структурного (за угіддями земель) групування розрізнених кадастрових даних земельного фонду в межах однієї адміністративної території.

Технічні засоби для виконання роботи: мікрокалькулятор.

Завдання для підготовки: засвоїти теоретичний матеріал за темою “Просторові кадастрові структури і класифікаційні стандарти” [1, с. 96 – 129]. Зокрема, з таких питань, як:

• Земельний фонд України і його характеристики. Економічні категорії земель.

• Структура вітчизняних земельних угідь.

• Структура сільськогосподарських земель.

• Земельні угіддя лісів та інших лісовкритих площ.

• Забудовані землі.

• Інші види земельних угідь.

Крім того, обов’язково вивчити наступні [2] статті чинного земельного кодексу України: 18, 19, 22, 24, 28, 31, 33, 36, 38, 41 – 47,50, 51, 53, 55, 58, 63 – 77, в яких подано визначення та склад земель тієї чи іншої категорії.

Загальні положення

Сукупна інформація щодо об’єктів кадастрового вивчення складається з великої кількості різноманітних і різнорідних відомостей.

Щоб виконати їх аналіз та зробити обґрунтовані висновки, весь комплекс даних необхідно звести до певної системи, тобто виконати їх групування.

Під групуванням розуміють розчленування сукупності на якісно однорідні частини, або групи за певними ознаками, з одночасним об’єднанням цих частин або груп за допомогою узагальнюючих показників.

Групування поділяють на типологічні, аналітичні та структурні.

Типологічні групування використовують для характеристики соціально–економічних типів (наприклад, групування земельного фонду за категоріями); аналітичні – для виявлення взаємозв’язку і взаємозалежності (групування за агровиробничими групами ґрунтів й урожайністю сільськогосподарських культур); структурні – для вивчення структури типів (групування земельного фонду за групами угідь).

Кількість груп залежить від об’єктів досліджень і ознак, покладених в основу групування.

Групування кадастрових даних оформляють у вигляді статистичних таблиць.

За економічними ознаками цільового призначення землі України поділяють на такі категорії (стаття 19 ЗКУ):

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно – заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

д) землі рекреаційного призначення;

е) землі історико – культурного призначення;

є) землі лісового фонду;

ж) землі водного фонду;

з) землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Землі у запасі можуть бути у кожній категорії земель (а не окремою категорією, як це визначав старий ЗКУ).

За ознаками систематичного використання або перебування земель у певному природному стані земельний фонд України з 1998 року поділено на сім груп угідь [1, с. 106], а саме:

1. сільськогосподарські землі;

2. ліси та інші лісовкриті площі;

3. забудовані землі;

4. відкриті заболочені землі;

5. сухі відкриті землі з особливим рослинним покривом;

6. відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом;

7. внутрішні води.

Серед наведених груп угідь найбільшу площу займають сільськогосподарські землі (майже 70% усієї території України).

У свою чергу, кожна група угідь має свою структуру, наприклад, з вищеназваних - група “ Сільськогосподарські землі” має такий склад (рис. 1.1), а групу угідь “Ліси та інші лісовкриті площі” розподіляють за схемою, що зображено на рис. 1.2.

Структурну схему забудованих земель зображено на рис. 1.3.

Рис. 1.1 Структурна схема сільськогосподарських земель

Рис. 1.2 Схема розподілу земельних угідь лісів та інших лісовкритих площ за групами ознак

Рисю 1.3 Структурна схема забудованих земель

Інші групи (четверта, п’ята, шоста, сьома) вітчизняних угідь теж мають свій розподіл за різними ознаками [1, с. 123, 124].