2.2. Управління матеріальними потоками в логістичних системах.

При організації та управлінні різними видами логістичних потоків потрібно дотримуватись їх логічної послідовності. Як правило, інформаційний потік або випереджає всі інші, може супроводжувати матеріальний або відставати від нього. Фінансовий – може випереджати матеріальний або сервісний потік в разі передоплати, а може запізнюватись в разі післяплати. Потоки можуть бути зустрічними.

Управління потоками в логістиці пов'язане з плануванням оперативним регулюванням, обліком, контролем та аналізом. Кожна з цих функцій поділяється на завдання, а останні - на операції. Номенклатура і склад завдань по кожній функції управління також визначаються сутністю керованих потоків. У загальному вигляді кожну функцію можна охарактеризувати так.

Функція “Планування” передбачає вирішення завдань, пов’язаних з установленням оптимального напряму руху потоку формуванням потоку як сукупності конкретних об'єктів, встановленням його інтенсивності, розробкою розкладу (графіка) проходження, розрахунком потреби в ресурсах для здійснення потоку, мінімізацією часу просування потоку.

Функція “Оперативне регулювання” пов'язана з реалізацією на практиці запланованого режиму руху потоку. В межах цієї функції проводять дослідження кожного об'єкта потоку згідно графіком його руху, включаючи диспетчеризацію об'єктів, вироблення та введення в дію керуючих впливів.

Функція “Облік” передбачає вирішення інформаційних завдань, тобто збирання, обробку, зберігання та видачу інформації, ведення оперативного та статистичного обліку, складання необхідного звіту.

Функція “Контроль” встановлює відповідності фактичних параметрів руху потоку запланованим. Для контролю використовують еталонні значення елементів потоку у вигляді норм та нормативів.

Функція “Аналіз” включає комплекс завдань, які передбачають встановлення причинно-наслідкових зв'язків між досягнутими результатами і витраченими засобами, виявлення впливу різних чинників на фактичні значення параметрів потоку, розрахунок ефективності управління та функціонування системи в цілому, розробку та вдосконалення методів аналізу в межах, функції. Результати аналізу використовують для нового циклу управління, нових планових розрахунків. Таким чином для управління потоками синтезується логістична система, до якої належать керована та керуюча системи у вигляді конкретних потоків.

З огляду на взаємозв'язки функцій управління матеріальним потоком підприємства та його цільову спрямованість логістика передбачає використання організаційно-управлінських механізмів координації логістичних систем. Організаційний механізм пов'язаний з досягненням необхідного рівня інтеграції через організаційні перетворення в структурі управління підприємством. Це може бути об'єднання, в одному відділі якого вирішуються завдання координації дії безлічі функціональних служб. Така структура у випадках, коли вона може бути використана, є доцільною тією мірою, якою вона слугує цілям координації пов'язаних між собою видів діяльності. Організаційна будова підприємства залежить від характеру вироблюваної ним продукції, кількості її споживачів, матеріаломісткості і розміру підприємства.

Управлінський механізм пов'язаний з впровадженням спеціально розроблених управлінських процедур, основою яких є планування, забезпечення виробництва, збуту, зберігання і транспортування як єдиного - матеріального потоку.

Поряд з поняттям “управління матеріальним потоком” закордонні спеціалісти виділяють ще два таких терміни - “управління матеріалами” та “управління розподілом”. Перший стосується руху матеріалів, другий - розподілу готового продукту між споживачами. Використання цих понять виправдане при формуванні нових організаційних структур - спеціальних підрозділи для керівництва переміщенням товарно-матеріальних цінностей, різноманітність особливостей виробничих підприємств і зумовлена нею різноманітність проблем створюють багатоваріантність організаційних рішень управління матеріальним потоком.

У межах відділу розподілу (другий підрозділ модифікування) поєднуються функції переміщення в “економічному просторі” між кінцевою операцією виробничого процесу, тобто відвантаженням готової продукції з розміщених на території підприємства складів збуту, і сферою її споживання. Отже, відділ управління матеріалами - це організаційний механізм зниження витрат, що виникають переважно на етапах постачання та виробництва, а відділ управління розподілом - аналогічний механізм зниження витрат, проте вже у сапері збутових відносин. Обидва варіанти побудови інтегрованого підрозділу передбачають розчленування матеріального потоку і є окремими фрагментами більш загального організаційного рішення. Останнє доцільне для використання підприємством, яке незалежно від профілю стикається з безліччю взаємопов'язаних і водночас різних проблем, для вирішення яких необхідна координація дій усіх підрозділів, через які проходить матеріальний потік. У межах відділів управління матеріальним потоком (третій підрозділ модифікування) поєднуються функції, пов'язані з рухом матеріалів, що перебувають в економічному просторі між постачальниками виробничого підприємства і сферою споживання продукції. Розглянуті вище організаційні форми успішно зарекомендували себе в промислових корпораціях США, Японії та Західної Європи. Перехід до ринкової економіки та об'єктивні потреби промислового виробництва створюють можливість для організації аналогічних інтегрованих підрозділів в Україні. Тобто існує об'єктивна необхідність у дослідженні різних логістичних систем, що функціонують у розвинутих країнах Заходу.

Кількісні аспекти руху потоків у логістиці описуються математичними методами. Так, існує математична дисципліна для дослідження потоків — теорія градоїв, а також теорія масового обслуговування. Для управління потоками, так само як і для будь-якого управління, необхідне їх відображення, тобто модель. Тому логістика як наука розробляє методи моделювання потоків. При цьому логістичний підхід передбачає інтерпретацію керованої системи у вигляді потоку і надає управлінню чіткого й визначеного характеру. Наприклад, система матеріально-технічного постачання стає чіткою і конкретною, якщо її розглядати як процес pyxу матеріальних ресурсів у сфері переміщення від постачальники до споживачів.

Слід зазначити, що за сутністю управління потоком є досягнення ним кінцевої точки за заданих умов. Методи управління логістики ґрунтуються на дії закону вартості, принципах менеджменту та маркетингу, а також пов'язуються функціонуванням товаропровідної інфраструктури: складським господарством, комунікаціями. Логістика є своєрідним центром координації дій усіх складових реального процесу обігу. З точки зору логістики для здійснення матеріально-технічного постачання необхідно не тільки встановлювати господарські зв'язки, знайти постачальника, підписати Договір поставки, а й організувати безпосередньо доставку продукції, простежити за її відвантаженням та шляхом руху — аж до надходження до місця споживання, а також здійснити розрахунки з усіма учасниками процесу — продавцем, транспортом, базою, посередниками. При цьому вкрай важливою є організація виробництва, збуту, закупівель, зберігання і транспортування як єдиного цілого. Відправною точкою такої організації є безперервне обслуговування динаміки попиту, з урахуванням якої визначають параметри плану складових елементів логістичної системи. Такий план має бути достатньо гнучким. Можливість “гнучкого” реагування на коливання попиту закладена в самому плані завдяки варіантності його розробки. Додатковий чинник гнучкості - цілеспрямоване створення резервних виробничих потужностей, які завантажуються згідно з попередньо розробленими резервними планами системи матеріально-технічного постачання підприємства. Окремі елементи логістики (методи вирішення транспортна задачі, визначення оптимального розміру запасів) добре відомі економічній теорії і використовувалися на практиці. Однак логістика розглядає їх у взаємозв'язку та залежності, тобто логістика є не чим іншим, як застосуванням теорії систем в галузі формування оптимальних матеріальних потоків.

Побудова логістичних моделей починається з аналізу маркетингової інформації. Спеціалісти з логістики за даними про потреби клієнтів (бажаного часу та періодичності поставок, розмірів партій, виду пакування та ін.) розробляють оптимальний графік розподілу та доставки готової продукції, схему проміжного її зберігання. У маркетинг-логістиці має бути досягнуто оптимального співвідношення в задоволенні суперечливих вимог (відділу маркетингу, виробничих, транспортних, складських підрозділів). Наприклад, принципи маркетингу передбачають високу ритмічність, надійність та регулярність постачання мінімально необхідної клієнтам кількості товарів кожного виду. Оперативно-виробниче планування ґрунтується на принципі зниження витрат при збільшенні розмірів партій виробів, зменшенні кількості переналагоджень у технологічному процесі. Управління транспортом вимагає якомога більшого обсягу разових поставок вантажів, при цьому знижується ритм постачань, збільшуються розміри складських запасів і в постачальників, і в їхніх клієнтів. Мінімізація витрат на складування готової продукції пов'язана зі зменшенням запасів (водночас знижується ступінь надійності функціонування усієї мережі збуту підприємства, виникають великі втрати, погіршуються конкурентні позиції фірми).

Застосування інформатики дає змогу на більш високому рівні контролювати усі основні й допоміжні процеси, що відбуваються в логістичній системі. Автоматична система контролю чітко стежить за такими показниками процесів, як наявність напівфабрикатів та випуск готової продукції, стан виробничих запасів, обсяг постачання матеріалів та комплектуючих деталей, рівень виконання замовлень. Структура системи вихідних даних, що використовуються для автоматичного контролю, залежить від особливостей підприємства, для якого складається логістична система із зазначенням вузлових точок, вхідних та вихідних шляхів до них та відповідних інформаційних потоків.

На сучасному етапі розвитку економіки більшість фінансових спеціалістів і менеджерів компаній впроваджують логістичні системи управління. Системи такого рівня базуються на основних принципах концепцій логістики, а найбільш поширеними з них є наступні:

1. Система МРП – це автоматизоване планування потреб сировини і матеріалів для виробництва, мінімізація витрат, пов’язаних зі складськими запасами.

2. Система МРП-2 – автоматизоване планування всіх виробничих ресурсів підприємства: сировини, матеріалів, обладнання, його виробництва; контроль виробництва здійснюється протягом усього циклу – починаючи від закупівлі сировини і закінчуючи відгрузкою товару споживачу.

3. ERP (Enterprises Resource Planning – планування ресурсів підприємства) – автоматизація і оптимізація внутрішніх бізнес-процесів; планування як матеріальних, так і фінансових ресурсів в масштабі підприємтсва, зокрема: прийом замовлень, планування виробництва, постачання, доставка і адмініструвння.

4. ERP-ІІ – управління внутрішніми ресурсами і зовнішніми зв’язками підприємства, включає в себе ERP, CRM, SCM.

5. CRM – система обліку і управління відносинами з споживачами.

6. SCM – система обліку і управління відносин з постачальниками.

7. TQM (Total quality management) – система загального управління якістю. Це управлінський підхід, в центрі уваги якого є завдання підвищення якості на всіх стадіях виробництва і руху продукції (послуг).