ЗМІСТ

ТЕМА 1. ЛОГІСТИКА – ІНСТРУМЕНТ РОЗВИТКУ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ.......	4
ТЕМА 2. ОБ’ЄКТИ ЛОГІСТИЧНОГО УПРАВЛІННЯ.......................................................	12
ТЕМА 3. КОНЦЕПЦІЇ ЛОГІСТИКИ.......................................................................................	21
ТЕМА 4. МЕТОДОЛОГІЯ ТА НАУКОВА БАЗА ЛОГІСТИКИ........................................	29
ТЕМА 5. ЛОГІСТИКА ЗАКУПОК ТА РОЗМІЩЕННЯ ЗАМОВЛЕНЬ...........................	33
ТЕМА 6. ВИРОБНИЧА ЛОГІСТИКА.....................................................................................	38
ТЕМА 7. ЛОГІСТИКА РОЗПОДІЛЕННЯ..............................................................................	43
ТЕМА 8. ЛОГІСТИКА ЗАПАСІВ.............................................................................................	50
ТЕМА 9. ЛОГІСТИКА СКЛАДУВАННЯ...............................................................................	54
ТЕМА 10. ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИКА..............................................................................	60
ТЕМА 11. ІНФОРМАЦІЙНА ЛОГІСТИКА...........................................................................	74
ТЕМА 12. ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ПРОЦЕСІВ ЛОГІСТИКИ. МІЖНАРОДНА ЛОГІСТИКА.................................................................................................................................	77

Тема 1. Логістика – інструмент розвитку ринкової економіки

1.1. Поняття і сутність логістики та основні етапи її розвитку.

1.2. Мета, завдання та функції логістики.

3. Логістика як фактор підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств.

1.1. Поняття і сутність логістики та основні етапи її розвитку.

Слово “логістика” відоме ще з часів Римської імперії, де службовці, що займалися розподілом продуктів харчування, називалися “логістами” або “логістиками”. Наукою логістика стала завдяки розвитку військової справи. Так, візантійський цар Леон (Leontos) VI (865—912 р. н. є.) характеризував логістику як стратегію і тактику ведення бою, вважав, що завданням логістики є сплачувати данину армії, належно постачати їй зброю і військове майно, своєчасно і повною мірою піклуватися про її потреби та відповідно підготовляти кожен акт військового походу, робити правильний аналіз місцевості з огляду на пересування армії та сили супротивника і відповідно до цих функцій управляти та керувати, тобто розпоряджатися рухом і розподілом власних збройних сил.

Першим автором праць з логістики вважають французького військового фахівця початку XX ст. А. Г. Джаміні, котрий визначив логістику як «практичне мистецтво руху військ». Він також стверджував, що логістика стосується не тільки перевезень, а й планування, управління, постачання, визначення місць дислокації військ, будівництва мостів, шляхів і т. ін. Логістику як науку у військових акціях використовував Наполеон. У розвинутих країнах світу концепція логістики сформувалася наприкінці 70-х років внаслідок енергетичної кризи як розвиток ідей системного підходу до організації управління. Тепер деякі західні фахівці називають її мало не «новою філософією управління», «третім шляхом раціоналізації» і не безпідставно.

Наприклад, у країнах Західної Європи біля 98 % часу виробництва товару, з урахуванням доставки сировини і транспортування готової продукції, припадає на проходження його каналами матеріально-технічного забезпечення і здебільшого на зберігання. Власне на виробництво товарів витрачається лише 2 % сумарного часу, а на транспортування - 5 %. Крім того, у західноєвропейських країнах витрати на усі види діяльності по матеріально-технічному забезпеченню становлять близько 13 % вартості валового національного продукту. Структура цих витрат така: на транспортування - 41 %, на зберігання товарів — 21 %, на матеріальні запаси — 23 %, на адміністративні витрати — 15 %. Пошук шляхів скорочення витрат у цій галузі йде у напрямку вдосконалення управління постачанням, збутом, зберіганням товарів, поліпшення маркетингової діяльності і взаємодії постачальників, споживачів та посередників, зміни технології руху матеріальних потоків тощо. Концепція інтеграції цих процесів дістала назву «логістика».

В різних літературних джерелах немає єдиного визначення логістики. Багато тлумачень свідчить про розвиток цієї науки, поступове формування її базових принципів. Термінологія логістики відрізняється в залежності від сфери застосування логістики: постачання, виробництво, збут, сервіс тощо, та вивчення потокових процесів у різних сферах господарства. Відбувається постійне доповнення, уточнення термінології та основних понять, виокремлюються нові напрямки та концепції у цій сфері. Наведемо загальні поняття, що стосуються визначення логістики.

Рада управління логістикою США трактує логістику як процес планування, управління і контролю ефективного потоку (враховуючи зниження витрат) запасів сировини, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції, послуг та інформації від місця виникнення цього потоку до місця його споживання (враховуючи імпорт і експорт) з метою якнайкращого задоволення покупців.

Логістику можна охарактеризувати за допомогою поняття right (англ.) – відповідний [10]. Точніше, логістика - це комплекс, що складається з 7R (сім правил логістики): зробити доступним відповідний продукт, відповідної кількості та у відповідному стані, у відповідному місці, у відповідний час відповідному клієнту з відповідними витратами. В деяких літературних джерелах таке визначення може доповнюватись або взаємозамінюватись поняттями “відповідної якості”, “за допомогою відповідної інформації”, “з відповідним сервісом” і відповідно описується як 5R, 6R чи навіть 8R.

Російський вчений, Б. К. Плоткін, пропонує більш точне та коротке визначення: “Логістика – це дисципліна про управління потоками в системах”.

Британський інститут проблем організації поставок трактує логістику як управління і координацію в межах ланцюга: постачання – виробництво – збут, враховуючи вибір постачальника, організацію матеріально-технічного забезпечення, виробництва, розміщення запасів і доставка готової продукції до споживачів за допомогою каналів розподілу.

У кожному визначенні логістики можна знайти присутні такі елементи, як товар, місце, час та витрати, а основна ідея, що об’єднує усі визначення – інтеграція цих елементів. В загальному, логістику поділяють на мікро- та макрологістику, зовнішню та внутрішню логістику. За характером господарської діяльності виділяють логістику постачання, виробничу логістику, логістику збуту, маркетингову, інформаційну, складську, транспортну логістику. Логістика у сферах банківської, страхової, інвестиційної, консалтингової діяльності – в процесі формування.

Основними функціональними областями застосування логістики є запаси сировини і матеріалів, транспорт, склади, інформація, персонал, тощо. Запаси дозволяють економічно і ефективно функціонувати системі виробництва. За допомогою транспорту відбувається процес постачання сировини і матеріалів, перевезення продукції, доставка товарів споживачу. При організації транспортної системи особливу увагу потрібно звертати на такі показники, як швидкість, надійність, вартість. Основними проблемами, що досліджуються логістикою у складському господарстві є оптимальна кількість складських площ та їх розміщення. Інформаційні системи значно полегшують облік витрат різних видів, дозволяють відстежити простої, перерозхід та втрату матеріалів на окремих ланках виробництва. Інформаційні системи забезпечують координацію внутрішніх потоків підприємства із процесами, що проходять ззовні. Функціональні дослідження окремих областей підприємства допомагають якісно оцінити загальний стан підприємства.

Логістична операція – це будь-яка дія, яка не підлягає подальшій декомпозиції в рамках поставленої задачі дослідження або менеджменту, пов’язана з виникненням, перетворенням або поглинанням матеріального і супроводжуючого йому інформаційних, фінансових, сервісних потоків.

Логістична функція – це укрупнена група логістичних операцій, що спрямована на реалізацію цілей логістичної системи, яка задана значеннями показників, що є її вихідними змінними.

Логістичний ланцюг – це лінійно зінтегрована сукупність фізичних і юридичних осіб (постальників, виробників, дистриб’юторів, транспортно-експедиційних організацій, складів загального користування тощо), які здійснюють логістичні операції з єдиною метою – щоб довести матеріальний потік від однієї логістичної системи до іншої чи до кінцевого споживача.