Мета: узагальнити знання учнів про особливості мистецтва грецьких міст Пів-нічного Причорномор’я на різних етапах його розвитку; ознайомити учнів із найвідомішими пам’ятками мистецтва міст Північного Причорномор’я; сприяти формуванню предметної компетенції учнів; формувати вміння робити аналіз- інтерпретацію творів мистецтва; збагачувати емоційно-естетичний досвід учнів; виховувати художньо-естетичний смак.

Тип уроку: комбінований (лекція, презентація з використанням ІКТ).

Форма уроку: керована лекція.

Обладнання: карта світу, фотографії та карти місць розташування грецьких поселень, комп’ютерна презентація грецьких виробів, звукозапис музики Те- одоракіса, грецько-український (російський) словник; фольга, альбом, олівці.

Хід уроку

І. Організація класу

Слово вчителя

Сьогоднішній урок я почну з притчі про дроворуба. Був собі дроворуб, і жив він дуже бідно, заробляючи тим, що приносив дрова з ближ¬нього лісу. Одного дня, коли він рубав дрова, повз нього проходив му¬дрець. Побачивши дроворуба, він сказав: «Іди далі!»

Дроворуб, послухавшись мудрецевої поради, зайшов далі в ліс і знайшов там сандалові дерева. Нарубавши стільки, скільки зміг підня¬ти, і отримавши від продажу багато грошей, він і наступного дня виру¬шив у ліс. Пригадавши пораду мудреця, він зайшов іще далі й побачив розсипи срібної руди. На третій день він не зупинився й у глибині лісу відшукав печеру з коштовностями.

Тож нумо й ми з кожним уроком пізнавати все більше й більше, щоб знаходити нові перлини знань. Зараз ми вирушаємо в подорож до давніх міст Північного Причорномор’я, і в цій подорожі познайомимось із найвідомішими пам’ятками їхнього мистецтва.

II* Актуалізація опорних знань

Бліц-опитування

• Що таке мистецтво?

• На які групи можна поділити види мистецтва?

Слово вчителя

Грецькі наукові та культурні досягнення стали справжнім стрибком у розвитку мистецтва і справили величезний вплив на світову культуру.

Завдання учням

1. Прийом «Ромашка». Написати на дошці культурні досягнення Давньої Греції.

2. Назвати античні міста-держави Північного Причорномор’я, пере-класти назви міст із грецької, коротко розповісти про їхню історію (на¬звати час виникнення, сучасну назву).

III. Мотивація навчальної діяльності

СЛОВО вчителя

Про античну цивілізацію без своєрідної культури Північного Причорномор’я годі й думати. Незважаючи на свою периферійність, ця культура увійшла до скарбниці світових цінностей. Величезна кількість художніх творів, зроблених як приїжджими, так і місцевими майстрами, свідчить про розвинені мистецькі смаки мешканців регіону — не лише еллінів, а й таких, здавалося б, «диких» народів, як скіфи, сармати, й та¬ких «сільськогосподарських», як праслов’янські зарубинецькі племена.

Ця територія дала світові щонайменше трьох видатних філософів — Сфера Боспорського, Біона Борисфеніта і скіфа Анахарсіса. Останній входить до славнозвісної «сімки мудреців».

IV. Вивчення нового матеріалу

Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор'я

Північне Причорномор’я — територія, що простягається від гирла Дунаю через Крим та береги Азовського моря до узбережжя Кавказу. Сучасна наука досягла великих висот у вивченні культури Північно¬го Причорномор’я, завдяки новим знахідкам і відкриттям історія мис¬тецтва цього регіону набуває дедалі чіткіших рис. Одним із найважли¬віших чинників історії Північного Причорномор’я було утворення на узбережжі Чорного моря грецьких полісів — рабовласницьких торгових міст-держав: Ольвії, Херсонеса, Пантикапея, Феодосії та ін. Серед них особливу роль відігравав Пантикапей, що був столицею великої рабо¬власницької держави — Боспору, культура якого поєднувала грецький і місцевий елементи.

Досягнення давньогрецької цивілізації й культури греки- поселенці продовжували розвивати в містах і передмістях Північного Причорномор’я. Туди з Мілета, Афін та інших культурних центрів ме¬трополії надходила величезна кількість творів мистецтва, високохудож¬ня кераміка, шедеври скульптури. Загальний культурний рівень жителів Ольвії, Херсонеса, Тіри й, особливо, багатого Пантикапея був високим і сприяв бурхливому розвитку місцевої архітектури, скульптури, живо¬пису, керамічного та ювелірного промислів. Завдяки тісним зв’язкам з Афінами на береги Понту Евксинського (так називали Чорне море) зі столиці охоче приїжджали кращі керамісти, ювеліри, архітектори, скульптори.

Архітектура

Бесіда

1. Що таке архітектура? (Це мистецтво проектування та будівництва споруд.)

2. Назвіть приклади архітектурних споруд давньої Греції та світу. (Піраміди Єгипту, Парфенон, Великий Китайський мур.)

3. Які ви знаєте грецькі архітектурні ордери? (Доричний, іонічний, коринфський.)

4. Назвіть відомі приклади архітектурних споруд. (Житлові, громад¬ські будівлі, культові споруди, інженерно-технічні споруди.)

Слово вчителя

Великого значення в грецьких полісах Північного Причорномор’я надавали будівництву храмів. За своїми розмірами й оздобленням вони, звичайно, поступалися величним спорудам Афін, проте відзначалися своєрідним декором, оригінальною формою й стилем. Основні кольори, які причорноморські греки використовували для розфарбовування своїх споруд,— синьо-жовтий і червоний. Підлогу храмів і будинків багатих городян зазвичай прикрашали мозаїкою.

Із античних будівель Північного Причорномор’я краще за інші збе-реглися фортечні споруди. Одна з цікавих пам’яток — фортечні стіни Херсонеса. Потужні стіни обладнані вежами. Ретельність обробки каме¬ню, доцільне розташування веж і воріт дозволяють вважати цю пам’ятку одним із найвидатніших творів античної фортечної архітектури. Будів¬лі храмів, базилік, театрів не збереглися, про їхню колишню значущість свідчать знахідки окремих їхніх частин, зокрема руїни базиліки, відкри¬тої Уваровим 1853 р., так званий «Монетний двір» та ін.

Повніше уявлення можна скласти про характер жител. Розкопки останніх відкрили залишки безлічі будинків (переважно їхні фундаменти), вдалося встановити розташування внутрішнього дворика, вогнища й кімнат. Особливий інтерес становить житловий будинок, збудований у II ст. до н. е., що його відкрив Б. Фармаковський у 1902-1903 рр. в Ольвії. Від нього зберігся не лише фундамент, а й мозаїчна підлога, залишки колон і розписна штукатурка.

Вулиці в містах розташовувались у формі правильної сітки, як бу¬ло заведено в Ольвії. Для Пантикапея характерне терасне планування, обумовлене рельєфом місцевості.

Найбільша частина збережених архітектурних пам’яток Північного Причорномор’я — похоронні склепи. Архітектура їх розпадається на три групи. До першої належать кургани з кам’яними склепами. їхні склепін¬ня являли собою систему нависаючих плит, а пізніше були клинчасти¬ми, напівкруглими. До склепу веде вузький коридор — дромос. До дру¬гої групи належать кургани із земляними склепами прямокутної форми, що також мають дромос. Третя група — кургани зі склепами, викладе¬ними з сирцевої цегли, з перекриттям, складеним із товстих колод (ку¬банські кургани). Усі групи похоронних склепів існували в один і той самий час.

До найвидатніших пам’яток першої групи належить Царський курган. Він розташований за 6 км від Керчі.

Це велика усипальня од¬ного з боспорських правителів. Його висота сягає 17 м, а обвід — 260 м. Насип складається із землі й каменю. Нижня частина кургану укріплена зовні невисокою кам’яною стіною — крепидою, яка оберігає насип від руйнування. У камеру веде дромос завдовжки 36 м — вузький коридор, перекритий крутим східчастим склепінням; висота дромосу збільшуєть¬ся в міру наближення до склепу (7 метрів заввишки). Склеп є прямокут¬ною камерою (4,49 х 4,39). Склепіння її складається з 17 рядів нависа¬ючих плит. Вражає ефект дромосу, коли глядач дивиться з похоронної камери: він здається нескінченно довгим, величним і суворим. Склеп датується IV ст. до н. е.

Скульптура

Бесіда

1. Що таке скульптура? (Один із видів візуального мистецтва, тво¬ри якого мають об'ємну або рельєфну форму і виконуються способом витісування, виливання, різьблення, ліплення з твердих чи пластичних матеріалів.)

2. Назвіть види скульптури та схарактеризуйте їх. (Відповіді учнів.)

Письмове завдання в зошитах

Заповнити таблицю.

Види скульптури

За призначенням За характером передання об’єму За матеріалом і технологією

Слово вчителя

Під час розкопок міст Північного Причорномор’я знайдено бага¬то різноманітних скульптур. Мармурові й бронзові статуї богів, геро¬їв, вельможних громадян у ті часи були окрасою площ, перехресть і не-крополів. До місцевої художньої богеми належало чимало талановитих скульпторів. Хоч вони й поступалися в техніці кращим афінським май-страм, однак володіли своїм, властивим саме цьому регіону стилем: бо¬гів і людей зображували чіткіше, реалістичніше, менш аскетично, хоча й дещо недбало.

В античному мистецтві значення монументальної скульптури дуже велике, у мистецтві Північного Причорномор’я її роль набагато скром¬ніша. Вона розвивається порівняно пізно, уже в елліністичну епоху, і переважно в рельєфі. Скульптурні пам’ятки, які прикрашали Ольвію, Херсонес, Пантикапей та інші міста, були здебільшого привезені з Ат¬тики та Малої Азії. Особливо значні з мистецького погляду знайдений 1948 р. в Фанагорії великий мармуровий ажурний акротерій аттичної роботи IV ст., яким був прикрашений надгробок, і голова Афродити з Пантикапея (розкопки 1949 р.), що становить частину великої статуї (її було створено, мабуть, малоазійським майстром у І ст. н. е.).

Дуже своєрідною є портретна статуя правителя Горгіппії, Неокла, 187 р. н. е. У його еллінізованій зовнішності підкреслена місцева осо¬бливість: масивна гривна на шиї, кінці якої з’єднуються замком, схожим на бичачу голову. Виразне обличчя обрамлене густим волоссям та ко¬роткою кучерявою бородою. Вираз обличчя сумний, великі опуклі очі напівзаплющені. Митець, певне, не зупинявся на зовнішній схожості й намагався передати характер і настрій Неокла.

Найширше скульптура застосовується в надгробних стелах. Сюже¬ти боспорських стел — це зображення мертвих, показаних у побутовій обстановці: жінок у кріслі з наймичкою, що стоїть перед ними з тра-диційною скринькою в руках; жінок і чоловіків у сім’ї; сцени так зва¬ної «заупокійної трапези», де померлий зображений на ложі з чашею в руці. Перед ним стоїть столик зі стравами, а в ногах у високому кріслі сидить сумна жіноча постать. Надгробні стели з рельєфними зображен¬нями здебільшого належать до періоду кінця еллінізму і перших сто¬літь нашої ери.

Мистецтво скульптури впливало на коропластику — виробництво глиняних статуеток для храмів і осель. Як і в скульптурі, теракотові фі¬гурки Афродити, Деметри, Кібели, Кори-Персефони й інших небожи¬телів нерідко втрачали божественний вигляд і наділялися рисами зви¬чайних жінок. Ці статуетки, як правило, не відзначалися майстерністю виготовлення, однак були, без сумніву, оригінальними.

Живопис

Бесіда

1. Що таке живопис? (Вид образотворчого мистецтва, твори якого відображають предмети і явища за допомогою фарб.)

2. Розкажіть про техніку виконання фрескового живопису та моза¬їки. (Відповіді учнів.)

Прагнули до оригінальності й причорноморські художники. Вони створили своєрідний «боспорський» живописний канон, для якого ха-рактерними були еклектика, свідома непропорційність, відсутність пер-спективи, незвичайне застосування фарб (наприклад, зелений кінь). Досягли вершин боспорські художники в портретному живописі. І, зно¬ву ж, богів живописці наділяли глибоко людською подобою (наприклад, обличчя Деметри на сферичній поверхні одного з пантикапейських скле¬пів — імовірно, позувала художникові місцева красуня).

З архітектурою пов’язані й численні настінні розписи склепів Пан-тикапея й Тамані. Вони виконані фрескою, технічно досконалі, написані живими, насиченими фарбами. Найраніший тип розпису (ІУ-ІІІ ст. до н. е.) є імітацією кладки з кольорового мармуру, вище — фриз із зоб¬раженням предметів побуту грецького атлета: посудини для оливко¬вої олії, вінки, рушники, переможні пов’язки — тенії (склеп відкритий 1908 р., Керч). Цікавий розпис склепу Васюриної гори (Таманський пів¬острів) кінця IV — початку III ст. до н. е. Розпис склепу відтворює вну¬трішній вигляд героона (тип родової усипальні) — культового будинку без даху, з невисокими стінами. Розпис і архітектура цього склепу ма¬ють аналогії на Балканах і в Малій Азії.

У розписі склепів трапляються й сюжетні зображення: міфологічні сцени (склеп Пігмеїв, склеп Алкіма) чи зображення побутової обста¬новки, бою (склеп 1852 р. та ін.). Виконання цих розписів має досить ремісничий характер, хоча в ньому є цікаві елементи композиції, пер¬спективи, відчуття кольору. У живописі переважають світлі тони — ро¬жевий, блакитний, жовтий.

Культ Деметри, богині землеробства, поширився в Північному Причорномор’ї і зливався з культом місцевої великої богині. Образ її є на стінних розписах. Одне із зображень періоду класики було написа¬не на плиті склепу Великих Близнюків, відкритого в 1864 р. Це мону¬ментальна голова Деметри. Розпис було зроблено темперою безпосеред¬ньо на камені, без ґрунту, і тому живопис виявився нетривким, невдовзі після вилучення зі склепу фарба обсипалась і зображення загинуло. Образ Деметри, сповнений величі й піднесеного спокою, був майстер¬но виконаний художником. Голова розташована у фас. Великі карі очі широко розплющені, і погляд їх спокійний; квіти, які богиня тримає в руках і якими прикрашене її темне густе волосся, пом’якшують образ, який міг би здатися надто суворим.

Інше зображення Деметри належить до І ст. н. е. Воно написане в центрі склепіння, вирізьбленого в скелі склепу в Керчі. Суворі темні великі очі, чорне волосся, худе обличчя з маленьким ротом справляють враження великої внутрішньої зосередженості.

Для розписів римського часу (І—II ст. н. е.) характерні баталь¬ні сцени, окремі зображення воїнів, сцени полювання, релігійні сцени, пов’язані з містеріями. Розписи цього періоду представлені, зокрема, в Керченському склепі, відкритому в 1891 р. Стінні розписи І—II ст. н. е. відображають зміни в побуті мешканців Пантикапея, що виникли вна¬слідок тиску сарматських племен. «Сарматизація» одягу, озброєння, во¬єнізація всього як спосіб життя властиві першим століттям нашої ери в Боспорі. Найбільше змінюється стиль живопису — він набуває вели¬кої експресивності, але стає грубішим.

Під впливом кращих зразків посуду, який привозили з інших куточ¬ків античного світу, причорноморські керамісти створили неймовірну кількість виробів, розписаних сценами із життя богів і смертних. Цими виробами із задоволенням користувалися не лише греки, а й усі народ¬ності по обидва боки Дніпра.

У Боспорі були великі майстри розпису ваз, серед яких Ксенофант Афінянин, автор двох підписаних ваз зі сценами полювання варварів. Серед численних знахідок у Північному Причорномор’ї дуже багато грецьких ваз. Чудові фігурні вази, характерні для Фанагорії (зокрема знаменитий таманський сфінкс), згадувалися як розділ грецького мис¬тецтва. Особливо популярними були червоні фігурні вази із зображен¬нями амазонок, грифонів і коней. Вироблявся й посуд для дому.

Різьблення по дереву

Різьблення по дереву становить одну з найпоширеніших галузей мистецтва Північного Причорномор’я. Цінність збережених пам’яток зумовлена ще й тим, що грецьке дерев’яне різьблення майже зовсім утрачене. До сьогодення дійшло кілька дерев’яних саркофагів, очевидно, виконаних грецькими майстрами на місці. Вони мають форму прямо¬кутних споруд із двосхилим дахом. Деякі з них прикрашені інкрустаці¬єю, різьбленими чи ліпними розфарбованими прикрасами, позолотою.

Ювелірне мистецтво

Запитання до учнів

• Які види ювелірних виробів ви знаєте?

Особливе захоплення викликають північнопричорноморські ювелі¬ри. Те, що зазвичай називають скіфським золотом, створено не скіфа¬ми, а грецькими майстрами. Однак і тут їм вистачало оригінальності, але бракувало старанності: найвизначніші шедеври, такі як пектораль із кургану Товста Могила або відомий золотий гребінь із Солохи, на дум¬ку вчених, створені не місцевими, а приїжджими ювелірами, які працю¬вали в Пантикапеї на запрошення боспорських царів.

У курганах і некрополях Північного Причорномор’я збереглася ве¬лика кількість предметів із золота і срібла. Найцікавішими є речі із зоб¬раженням скіфів, зроблені пантикапейськими грецькими майстрами на замовлення скіфської знаті. На цих пам’ятках зображено життя скіфів, оскільки це відповідало бажанням замовників. Такі твори використо¬вувались у побуті скіфів і відповідали художнім смакам верхівки скіф¬ського суспільства.

До них належить відома посудина з кургану Куль-Оба в околицях Керчі, зроблена зі сплаву золота і срібла. Її форма не грецька; можливо, це форма скіфських культових посудин. На її поверхні зображено чо¬тири сцени: мисливець, що натягує тятиву лука; дві постаті людей, за¬глиблених у дискусію; воїн, що перев’язує пораненому ногу; воїн, який лікує зуб своєму побратимові. Блискучий талант давнього художника позначений як у детальному зображенні зовнішності дійових осіб, так і в умінні передавати їхні відчуття й емоції — зосередженість, увагу, фі¬зичний біль, страждання.

Зміст цих композицій пов’язаний із легендою про походження скі¬фів, записаною Геродотом. За цією легендою, міфічний основоположник скіфів Таргітай вирішив передати владу над країною тому із трьох своїх синів, хто зможе натягнути тятиву батьківського лука. Випробовування витримав тільки молодший син на ім’я Скіф. Переможця, який став ца¬рем у скіфському племені Скіфії, певно, втілює постать воїна, що схилив коліно, із луком у руках. Очевидно, одна зі сцен зображує його бесіду з батьком, а дві інші — братів-невдах, які одержали поранення (один — у ліву ногу, другий — у щелепу) через незграбне володіння луком. Усю тонкість і віртуозну майстерність роботи можна оцінити по-справжньому, лише роздивляючись оригінал у дуже збільшеному вигляді.

Відкрита в Чортомлицькому кургані (біля Нікополя) в 1862 р. зна¬менита чортомлицька срібна амфора, виконана в Пантикапеї, є одним із найпрекрасніших творів античної торевтики — мистецтва рельєф¬ної обробки художніх виробів із металу. Дуже характерна видовжена

форма вази і витончений рельєфний рослинний орнамент із листя, кві-тів і пташок. Особливо цікавий рельєфний фриз із зображенням скіфів у казахському степу серед кінського табуна. Композиція фриза справ¬ляє враження вільного розміщення фігур у просторі, суворо продума¬на й пов’язана з формою та декорацією вази. Безсумнівно, художник бачив у житті сцени, які він зобразив,— старих і молодих скіфів, їхній одяг, рух, їхніх міцних коней; відчував вільний подих степів, адже лише так він міг створити настільки прекрасне, живе й переконливе творін¬ня. Над фризом зі скіфами вміщена смуга з грифонами, що роздирають оленя,— данина скіфській звіриній тематиці.

Світовою популярністю користується золотий гребінь із кургану Солоха біля Нікополя. Він прикрашений ажурним зображенням битви трьох воїнів. У центрі — вершник, який нападає на воїна. Ліворуч — піший дружинник із мечем. Усі постаті захоплені боротьбою, їхні ру¬хи надзвичайно рішучі. Убитий кінь, що лежить на спині, підкреслює реальність сцени. Бурхливі рухи постатей підпорядковані завершеній, урівноваженій композиції, яка наближається до трикутника. Ритмічним переходом між рельєфною композицією й зубцями слугує вузька ажур¬на смужка з п’ятьма постатями лежачих левів. Співвідношення частин гребеня, його пропорції свідчать і про тонкий художній смак майстра.

Деякі речі з курганних знахідок, так само унікальних за якістю, на-певно, привезені з інших місць. Наприклад, сережки з кургану Куль- Оба — тонкість роботи цього ювелірного виробу вражає, деякі деталі можна роздивитися лише в лупу. Навіть найкращі ювеліри XIX ст. не змогли скопіювати ці сережки. Зразком найвищої майстерності торевти- ки IV ст. н. е. є знайдений у кургані Куль-Оба золотий кручений брас¬лет із півфігурами двох крилатих сфінксів.

В епоху еллінізму й у перші століття нашої ери на Боспорі склада¬ється поліхромний стиль у торевтиці, який характеризується поєднан¬ням золота з кольоровими каменями.

Цікаві численні монети Північного Причорномор’я. Мистецьку цін¬ність мають пантикапейські монети IV-III ст. н. е., наприклад, золоті статери з головою сатира і на звороті — грифона чи срібні тетрадрахми з профільним зображенням Аполлона, а на звороті — коня.

Вивчення мистецтва Північного Причорномор’я показує, що воно є гілкою античного мистецтва, має свої специфічні особливості: поєд¬нання грецької й місцевої культур, самостійність архітектурних кон¬струкцій, велика декоративна майстерність, використання своєрідних художніх прийомів, що поєднують узагальненість трактування предме¬тів із підкресленням реалістичних деталей.

V. Закріплення та узагальнення вивченого

Практична робота

Створити монету, яка імітуватиме техніку карбування на металі (із фольги). У ході роботи вчитель проводить поточний інструктаж.

Поради щодо роботи з фольгою

1. На аркуші паперу намалюйте свою монету.

2. На заготовку з фольги накладіть свій малюнок, а під неї помістіть списані зошити або старі газети.

3. Добре натискаючи, обведіть контур малюнка виписаним стерж¬нем від кулькової ручки.

4. Поклавши фольгу лицевим боком на м’яку основу, виконайте ре-льєфне зображення за допомогою заокругленого кінця кулькової ручки.

5. Повторно обведіть контур суцільною лінією та прикрасьте по¬верхню крапками чи штрихами.

Презентація робіт.

VI. Підведення підсумків уроку

Мікрофон

Учні з уявним мікрофоном відповідають по черзі на питання рефлек-сивного характеру.

Яке враження викликали у вас твори мистецтва грецьких міст Пів-нічного Причорномор’я?

VII. Домашнє завдання

Довести, що місцеві кочові племена вплинули на розвиток мисте¬цтва грецьких міст Північного Причорномор’я.

10 Клас. Художня культура

Урок № 3

Тема: Версії щодо походження мистецтва. Археологічні джерела вивчення

стародавньої культури України.

Мета: ознайомлення учнів із версіями походження мистецтва, ознайомити із археологічними джерелами вивчення стародавньої культури України; виховувати любов до мистецтва.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Хід уроку

І. Організація навчальної діяльності

ІІ. Вивчення нового матеріалу

Вступне слово вчителя

Усі народи схильні до творчості. Кожний із них на своєму рівні розвитку створює мистецькі вироби, які вирізняють його серед інших. Праця створила людину. Праця дала перевагу їй над усіма істотами на Землі, і ця перевага зберегла людський рід. За останніми дослідженнями, людський рід існує близько двох мільйонів років, а вид Homo sapiens — до сорока тисячоліть. Але лише тоді, коли з'явилася людина сучасного типу, розпочався бурхливий розвиток продуктивних сил і суспільних відносин, особливо в останні півтисячоліття. Homo sapiens удосконалив техніку обробки каменю, почав використовувати нові матеріали: кістку і ріг, але це не стало визначальним у розвитку духовної та матеріальної культури.

Якісно новим явищем, яке з 'явилося із цим біологічним видом, стало зображення — скульптурне, графічне, а також кольорові геометричні знаки, образи подоби предметів, які існують у природі. Цей вид діяльності умовно можна назвати художньою творчістю; він став найбільшим відкриттям, адже завдяки фіксації видимого світу залишалась інформація наступним поколінням. Це було першим кроком до винайдення писемності, оскільки сучасним фонетичним буквено-звуковим системам передувало менш досконале піктографічне письмо, що базувалось на конкретних зображеннях тварин, людей і т. ін. Лише в III—II тис. до н. е. піктографічне письмо переходить у буквено-звукове у шумерів і єгиптян, пізніше приходить у Середземномор'я та Європу. Але така модель не стала повсюдною. І досі деякі народи Крайньої Півночі, американські індійці частково користуються піктографічною писемністю. Піктограма тісно пов'язана з образотворчим мистецтвом, а розвиток мови переплітається із синкретичним мистецтвом. Тому ці елементи становлять основу абстрактного мислення, що суттєво розширює умови пізнання світу, відрізняє людину від тварини.

Навчившись відображати якусь подію, людина "зупинила мить", завдяки чому здобула владу над часом, заклала підвалини нової художньої форми буття.

Щодо першопричин походження мистецтва існує багато гіпотез і наукових концепцій. Історик Я. Рогінський стверджує, що людина почала творити лише тоді, коли соціальні якості її набули самодостатності, тобто в епоху, коли складалися форми родової організації (пізній палеоліт); Г. Плеханов доводить: "мистецтво — один із засобів спілкування"; Ф. Шіллер наголошує: "мистецтво — незацікавлена насолода"; С. Рейнак: "мета давнього мистецтва — магія, чаклунство мисливців"; О. Гущин: "мистецтво породили первісна магія та розвиток колективного трудового процесу"; Леонардо да Вінчі: "мистецтво — дитина природи, воно з'явилось для того, щоб людина наслідувала її". Кожне твердження авторитетних учених і митців по-своєму аргументоване і заслуговує на увагу. Таким чином, Homo sapiens у період, коли став людиною суспільною, покликав до життя специфічний, свідомий вид діяльності, який називається мистецтвом. Мистецтво істотно вплинуло на еволюцію цілого біологічного виду, підняло його на якісно вищу сходинку; праця стала творчістю; слово почало жити в часі. Думка одержала додаткову до мови форму абстрагування дійсності.

Новий вид діяльності не був прямо пов'язаний із задоволенням матеріальних потреб; він був спрямований на задоволення духовних запитів, які з часом оформились у ті нові почуття, які ми, сучасні люди, називаємо естетичними. Художність на першому етапі ще не стала мистецтвом, але вона вже мала зародки майбутньої культуротворчості, тієї визначальної риси виявлення почуття людини, що здатна дати насолоду відчуття своєї єдності зі світом і відійти від грубого, практицизму, споживацького ставлення до природи.

Передумови походження мистецтва

Аналізуючи передумови походження мистецтва, доходимо висновку: у людини завжди існував тісний зв 'язок між виробничою та ігровою діяльністю — обряди, ігри, танці, театралізовані дійства безпосередньо пов'язані з виконуваною продуктивною роботою — полюванням, землеробством та ін.

Споконвіку людина намагалася наслідувати рухи тварин і птахів, на яких полювала; поступово вони складались у певну систему — народжувався танець, закріплювались навички та пошановувався звір, якого було впольовано. Подібна архаїка збереглась дотепер. Так, народи Півночі після кожного полювання на морського звіра: кита, тюленя, моржа — обов'язково виконують обрядовий танець. Це своєрідна розповідь про вихід до океану, про перипетії, що там відбувалися. Популярні також танці оленярів, кожний з яких розповідає про цикли вирощення, випасу та кочівель оленів. У Центральній Європі ще й досі наявний відгомін виробничих процесів у творах хореографії (згадаємо ігровий танець "А ми просо сіяли"). З ускладненням обрядової системи збагачувалась народна хореографія, з'явилися хороводи, жанрові, жартівливі, військові танці (як той же гопак) та ін. А танець завжди невіддільний від музики та співу.

Спочатку танці супроводжувалися лише поплескуванням у долоні або ударами якихось твердих предметів один по одному. Пізніше додалися ритмічні вигуки, спів, речитативна розповідь (так народилась пісня). З часом людина відкрила, що удари предмета по предмету дають звуки різної тональності, вона почула, як співає тятива лука, черепашка, порожнина деревини та ін. Ці прості предмети підказали ідею створення музичного інструмента; тятива перетворилася на струну; виявилося, що струни різної товщини або довжини, виготовлені з різних матеріалів, дають різний звук. Поєднуючи їх, люди навчилися робити арфи, скрипки, бандури, гітари, балалайки та ін. Зрізана очеретина і ріжок стали попередниками духових інструментів, обтягнутий шкірою горщик — барабанів і литавр. Кожний народ створював своє музичне мистецтво, складалися характерні типи співзвуч, ритмів, манер. Формувалась національна мова музики, завдяки чому можна легко відрізнити українську, японську, індійську, арабську, російську, французьку мелодію з-поміж інших.

Музика — це відображення реальності в емоційно-ритмічному відтворенні почуттів та ідей, що виражаються через звуки певного ряду, в основі яких лежать узагальнені інтонації людської мови.

Таким чином, на базі виробничого процесу витворювався мистецький, який фіксував ту чи іншу подію, що вразила людину і мала залишитись у її пам 'яті. Відображення реальності у творах мистецтва пройшло довгий історичний шлях від примітивних форм до досконалих, людина використовувала новітні для свого часу технічні досягнення.

Найбільш яскраво образотворча діяльність спостерігається в архітектурі, яка розвивається з найдавніших часів і має глибокі історичні корені. Насамперед розвивалася побутова архітектура, яка пройшла шлях від природних схованок людини від негоди (печери) до вишуканих архітектурних комплексів. Трансформація житла така: печера, землянка, напівземлянка, наземне житло. Архітектурні споруди розвивались, удосконалювались і збагачувались залежно від географічних і кліматичних умов; їх оздоблення ускладнювалось виходячи з можливостей забудовника, майнового розшарування. Хтось будував хату, а хтось — палац.

Розвиток архітектури потребував зв 'язків між будівлями; поселення переростали в населені пункти, протоміста і міста, постала потреба регулювання розселення. Так зародилось містобудування, що охоплювало функціональність планування, конструктивні особливості будівель, вирішення архітектурного простору, симетрії і асиметрії, ритму, пропорцій, масштабності окремих архітектурних споруд. Попередники залишили нам блискучі зразки і пам'ятки містобудування, якими людство заслужено пишається: Афіни у Греції, Рим в Італії, Париж у Франції, Санкт-Петербург у Росії, Нью-Йорк у СІЛА, Львів в Україні та багато інших.

З плином часу ускладнювалась архітектура, з'являлися нові ознаки, які переростали у стилі. Кожний із них одержував власну назву: романський стиль, готика, Відродження, бароко, рококо, класицизм, конструктивізм та ін.

Усе життя людину супроводжують речі побуту. Тривалий час вони вважалися декоративно-прикладним мистецтвом. У 60-ті роки XX ст. В. Касіян увів новий термін — декоративно-ужиткове мистецтво, чим відмежував їх від виробів декоративно-прикладного мистецтва, адже перше безпосередньо виконує прагматичні функції, а друге прикрашає побут.

Пам'ятки матеріальної культури поділяються на групи за практичним призначенням у побуті та виробничій діяльності. До першої належить хатнє начиння: столи, стільці, ліжка, шафи, горщики, глечики, миски, рогачі, кочерги, рушники для витирання та ін., до другої — пам'ятки виробничої культури: плуги, борони, віялки, сіялки, лопати, граблі, сокири, теслярські та столярні інструменти, автомобілі, трактори, комбайни та ін. В окрему групу входить костюм, який має подвійне призначення: побутовий і для урочистих подій; розмежовується він також за соціальними ознаками: костюми панівних класів і нижчих соціальних станів.

Розповідь вчителя

Наслідуючи природу, людина намагалася максимально почуватися її часткою; вона почала уособлювати себе з тваринним світом і навколишнім середовищем, що стало висхідним пунктом тотемізму. Це сформувало ритуальну, а пізніше обрядову систему. Почав утворюватися міф як перехідний етап від ідеалістичного розуміння світу і перший крок до мистецтва магії — засобу подвоєння реальності матеріально фіксованої подоби ідеї та маніпулювання цією подобою. Вироблені цією системою обряди супроводжувалися наслідувальними імітаціями виробничого процесу, які були приурочені до календаря та життєвого циклу.

Міф в інформативному, культурному, естетичному плані багатший за ритуал, адже ритуал — це лише відображення сфери поведінки, практичних і ділових навичок, а міфологія — сфера "священних" і "таємних" знань. З часом міф втрачає "священні" і "таємні" знання, перетворюється на казку, завдання якої — розважати, моралізувати, виконувати "інформативну" роль для неосвячених.

Розвиток мистецтва через міфотворчість і казку сформував релігійні постулати, які базуються на попередніх міфах, естетичних поняттях, моральних настановах, що виходять на рівень узагальнення, відповідають сутності розуміння суспільних відносин на певному етапі розвитку соціуму.

Художньо-мистецький процес ніколи не розвивається прямолінійно. Це не залежить ані від геніальності сучасних митців, ані від технічної бази, яку вони мають. Передумови суспільного розвитку потрібні для того, щоб людство могло сприйняти й осягнути створене художником. Суспільні відносини завжди ускладнюють культурно-мистецький процес, оскільки життєві ситуації та колізії потребують належного підвищення рівня естетизації, яке збагачує художнє мислення.

За спостереженнями культурологів, істориків і мистецтвознавців, багато мотивів, типів виробів у різних народів мають подібні характеристики. Етнограф О. Веселовський визначив причини подібності, вивів тезу про мігруючий сюжет, який однаково трактувався різними націями незалежно від їхнього місцезнаходження. Це яскраво простежується на прикладах усної народної творчості, виробах декоративно-прикладного та ужиткового мистецтва, адже речі, якими користується людина в побуті, мають суто функціональне призначення; у різних регіонах лише частково змінюється їх форма та декорування.

Завдяки розглянутій теорії всі напрямки, види і типи мистецтва різних народів можна класифікувати. Художні впливи, які позначені мігруючим сюжетом, зумовлені такими факторами:

• сприйняття естетичних якостей і художніх ідей, які визріли всередині певної культури та стали естетичною необхідністю. Культура сприйняття вибіркова, її базою є подібне у життєвих обставинах різних народів;

• подібності художніх явищ виникають завдяки тотожності історичних обставин; мистецький процес завжди проходить у своєму розвитку подібні стадії;

• адекватність художніх явищ зумовлюється діалектикою спіралеподібного розвитку художньої культури; кожний пік передбачає наступну трансформацію у вищій якості, ніж попередній;

• етноси, як і народи, народжуються в різні періоди, тому мають неоднакові досягнення, що створює ілюзію про більш розвинені та менш розвинені народи; згідно із законами діалектики кожний етнос, народ, нація розвивається у суворо детермінованому часі та просторі подібно до людини, яка також розвивається у часі та просторі, починає свій життєвий шлях, здобуває знання, формує уміння і навички, віддає їх і переходить в історичну пам'ять.

В історії культури прогрес проявляється не лише у відображенні нових найвищих форм життя, нових проблем та ідей, а й у вдосконаленні від епохи до епохи форм і способів образного бачення подій і явищ.

Кожна соціально-економічна формація диктує свої вимоги до культури і мистецтва, а митці у своїх творах виконували ці вимоги, утверджували ідеї певного ладу та світоглядної системи. Культурологи переважно фіксують і констатують факт приналежності пам'яток, дають можливість розширити розуміння тієї чи іншої формації через культурно-мистецький процес.

Археологічні джерела

Розповідь вчителя

Історичні джерела – це залишки минулого, що пов’язані з діяльністю людини і „відбивають” її історію.

Їх можна поділити на такі типи:

– писемні, літературні джерела – літописи, хроніки, грамоти, настінні і наскальні написи, документи офіційних органів влади (укази, накази, розпорядження, універсали, закони тощо), спогади очевидців подій, архівні документи, наукові і науково-популярні історичні дослідження, публікації в періодичних виданнях тощо;

– археологічні джерела: будівлі, речі, предмети, знаряддя, пам’ятки матеріальної культури;

- усні джерела: билини, перекази, пісні, інша народна творчість, в якій „відбиті” ті чи інші події історії українського народу;

– лінгвістичні: аналіз мови, її діалектів у тій чи іншій місцевості;

– етнографічні: дані про характерні особливості культури, побуту, звичаїв;

– фото-, кінодокументи, електронні носії інформації тощо.

Джерельна база є основою для дослідження, вивчення історії та культури України.

ІІІ. Закріплення нового матеріалу

Бесіда:

• Які основні версії походження мистецтва?

• Висуньте свої версії щодо походження мистецтва.

• Яку роль у дослідженні минулого відіграють історичні джерела?

ІУ. Підсумки уроку

У. Домашнє завдання

1. Опрацювати конспект уроку

2. Підготувати письмову розповідь за темою «Мистецтво у житті людини»

Урок №4

Тема: Зародження скульптури: Камяні баби, керамічні статуетки. Мізинська стоянка на Чернігівщині. Трипільська культура.

Мета: ознайомити учнів із спадщиною наших предків, їх культурою, місцем проживання; формувати навички відтворення нового матеріалу, що базується на наукових даних; виховувати любов історії своєї Батьківщини; розвивати творчу уяву, спостережливість, пам'ять, естетичне ставлення до духовних і матеріальних цінностей свого народу.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань

Форма уроку: керована лекція

Обладнання: карта України, ілюстрації, кольорові олівці.