4. Права і обов’язки практичних психологів.

Права психолога:

Брати участь з усіх питань роботи організації, закладу, конкретного клієнта, а також знайомитися із змістом документації;

Брати участь в роботі кваліфікаційних комісій, а також нарад із погодження проектів, статутів, законів;

Самостійно виробляти концепцію і визначати шляхи виконання своїх професійних обов’язків;

Одержувати конфіденційну інформацію про психологічні властивості, особливості і стани людей, що виступають в ролі в піддослідних або клієнтів;

Проводити з клієнтами соціально-психологічні заходи;

Підтримувати професійні зв’язки з різними позавідомчими організаціями і приватними особами;

Виробляти і давати рекомендації психологічного характеру адміністрації, громадським організаціям і клієнтам, що звернулися за допомогою;

Розробляти нові технології роботи психолога і одержувати на них авторські права.

Психолог зобов’язаний:

Вивчати психологічні проблеми життя і діяльності клієнтів;

Надавати допомогу в подоланні критичних ситуацій, сприяти розвитку особистості клієнта й удосконаленню його професійної діяльності;

Брати участь в підборі кадрів, їх наступної адаптації й професіоналізації;

Організовувати і проводити консультування, просвітницькі заняття з клієнтами;

Вивчати соціально- психологічні процеси в організації;

Організовувати і проводити соціально-психологічну роботу;

Постійно вдосконалювати свою професійну компетентність, керуватися положеннями Етичного кодексу психолога.

Одержує замовлення від замовника (або клієнта) на основі якого складає програму роботи, домовляється про розподіл прав між психологом, замовником, клієнтом;

Обирає адекватні задачам психологічної діяльності теоретичні концепції, методи роботи, конкретні методики дослідження і форми роботи з клієнтом, способи реєстрації й обробки даних;

Здійснює роботу з клієнтом у формі бесіди, анкетування, інтерв’ю, спостереження, тестування, психофізіологічного дослідження;

Обробляє первинні матеріали, здійснює інтерпретацію, обговорює одержані дані з компетентними колегами, формулює висновки й рекомендації з проблем, що цікавлять замовника;

Передає замовнику свої висновки й рекомендації у формі письмового документа або усного повідомлення;

Замовник використовує рекомендації психолога: зміна умов трудової діяльності; саморозвиток особистості; організація психокорекційного, психолого-педагогічного, навчального, адміністративного впливу; сам проводить психотерапію, консультування, тренінг тощо.

Основні види діяльності практичних психологів.

Основними видами діяльності в практичній психології є: психологічне оцінювання; психологічне консультування; корекційна і розвивальна робота; психологічне просвітництво.

Психологічне оцінювання в якості окремої спеціалізації практичних психологів у нашій країні поки що не склалося (психолог-діагност або психолог-експерт). Основне завдання психолога полягає в тому, щоб оцінити розвиток певних психологічних якостей конкретної людини, поставити діагноз її психічного розвитку, тобто провести діагностику.

Психодіагностика (від гр.розпізнавання, визначення) - галузь психології, наука І практика постановки психологічного діагнозу, тобто визначення наявності й міри вираження у людини певних психологічних ознак. Об’єктом психодіагностики можуть виступати життєві диспозиції індивіда, його темперамент, потреби, загальні і спеціальні здібності, навички, уміння, особливості психічних процесів, станів, мотиви, риси особистості тощо.

Більш детальний аналіз психодіагностики, її окремих методів буде зроблено в процесі опрацювання циклу професійно орієнтованих дисциплін навчального плану, зокрема психодіагностики та патопсихології.

Психологічне консультування - найбільш розповсюджений вид діяльності практичного психолога, який полягає в дослідженні проблеми клієнта, знаходження разом з ним позитивних шляхів її вирішення, надання порад і рекомендацій про шляхи й технології вирішення, потенційні можливості, що їх має клієнт.

Завданням консультації є:

Допомогти людині у досягненні благополуччя;

Полегшити переживання стресу;

Розв’язати життєву кризу;

Підвищити здатність клієнта знаходити вихід із складних ситуацій і самому прийняти рішення.

За психологічною консультацією звертаються у випадках міжособистісних конфліктів, зокрема подружніх, сексуальних, а також у стосунках з дітьми.

Корекційна і розвивальна робота. Психологічна корекція (від лат. согтесііоп - виправлення) - найскладніша форма прямої психологічної допомоги, що є спробою подолати певні відхилення у психофізичному, психічному, соціальному і духовному розвитку. Вона здійснюється З позицій різних напрямів психології, зокрема таких, як психоаналіз, біхевіоризм, когнітивізм, гуманістична психологія, суб’єктивно-вчинкова парадигма. Психокорекція проводиться лише в тому випадку, коли в результаті психодіагностики або консультування виявленні відхилення від норми і поведінці або психічному розвитку людини.

Корекційна робота - це вплив психолога на певні психічні функції, стани, якості або форми поведінки особистості, спрямовані на подолання відхилення від норми.

В якості методів психокорекції використовуються різні види інтелектуального тренінгу, методи навчання саморегуляції, соціально - психологічні тренінги, рольові ігри, групові дискусії.

6.4. Психологічне просвітництво. Його завдання розширення психологічних знань і підвищення психологічної культури населення. Такі знання особливо необхідні спеціалістам, які у своїй повсякденній діяльності постійно вступають в контакти з людьми (соціономічні спеціальності): керівники, педагоги, лікарі, робітники культури, сфери обслуговування й торгівлі, працівники реклами, бізнесмени. Засоби: лекції, бесіди, семінари, виставки психологічної літератури, інформаційні стенди, перегляд і обговорення художніх і відеофільмів, підбір психологічної літератури для самоосвіти.

Становлення психологічної служби в Україні

Організаційною формою практичної психології у тій чи іншій сфері суспільного життя є психологічна, соціальна або соціально-психологічна служба.

Психологічна служба - це система закладів, установ та штатних одиниць, що забезпечують виконання практичної психосоціальної роботи. Звичайно вона і складається з методичних центрів, спеціалізованих консультативних кабінетів, центрів, груп, класів або спеціальних закладів соціально-психологічної реабілітації, включаючи посади консультантів, радників, аналітиків, соціальних працівників (за В. Г. Панком, Т. М. Титаренко, Н. В. Чепелєвою та ін.).

У західних країнах розгалужена система психологічної допомоги виникла та сформувалася вже близько 100 років тому. У багатьох розвинутих країнах (Франція, США, Голландія, Канада, Ізраїль) функціонують соціальні служби різного профілю: І для молоді, для безробітних, пенсіонерів, емігрантів та ін., - які надають, в тому числі, і психологічну допомогу. Наприклад, у Сполучених Штатах Америки шкільна соціально-психологічна служба (гайденс) має багатий досвід роботи та більш як 90-тирічну історію. Така служба у пересічній американській школі може включати від 3 до 15 консультантів: консультант із проблем працевлаштування і профорієнтації, консультант по роботі з сім'ями учнів, вчитель «домашньої кімнати», спеціаліст із проблем насильства, консультант із проблем здорового способу життя - і тільки одного психолога.

У Великій Британії в системі освіти працюють два різновиди практикуючих психологів: психолог, що займається проблемами навчального процесу, та клінічний психолог. Функція першого - забезпечення навчального процесу; функція другого - діагностика й корекція відхилень в індивідуальному розвитку дітей.

У країнах Західної Європи та у США майже кожне підприємство та організація мають психологічну службу більшої чи меншої чисельності.

Діяльність практикуючих психологів за різними напрямами координується Міжнародною Асоціацією з прикладної психології, що раз у чотири роки проводить свої конгреси у країнах Європи та США, на яких спеціалісти прикладної психології обмінюються своїми здобутками та досвідом, напрацьованими за останні роки.