Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни двнз “київський нацональний економічний університет імені Вадима Гетьмана”

Кафедра політології та соціології

Контрольна робота з дисципліни «Соціологія»

За темою:«Проблеми модернізації українського суспільства»

Виконав: студент

Заочної форми навчання

Спеціальності 6401

104 Групи ,1 курсу

Ігнатенко В.Ю.

Перевірив : викладач:

Крутiнь Г.I

Київ-2013

План

1.Вступ………………………………………………………………………….….3

1) Поняття модернізації та її суть………………………………………………..3

2 )Еліта та її роль у модернізації українського суспільства……………………8

3 )Характеристика та види еліти в українському суспільстві………………….9

2. Висновок……………………………………………………………………….12

3.Література……………………………………………………………………...13

Вступ

Тема проблеми модернізації українського суспільства –дуже актуальна.Наше сучасне українське суспільство переживає процес системної модернізації, що охоплює всі сфери суспільно-політичного життя, його інститути, норми, цінності.На своєму шляху модернізація в Україні зустрічає деякі складності.Успішне вирішення завдань модернізації та її проблем можливе лише за активної участі еліти та нижчих прошарків громадянського суспільства.

1. Поняття модернізації та її суть.

Термін «модернізація» вживається у науці з 50-х років ХХ століття. Етимологічно він пов’язаний з французькими словами moderne – сучасний, новітній та modernisation – оновлення, а також з англійськими термінами modern, modernitу, modernization – модерний, модерність, модернізація або взагалі українізований варіант: сучасний, сучасність, осучаснення.

загальний процес модернізації,- це процес перетворення який відбуваються в усіх основних компонентах соціяльної системи (економічній, правовій, політичній сферах, у соціяльних відносинах, культурі, системі освіти та ин.).

Найважливішими проблемами модернізації сучасного українського суспільства є:

– упорядкування геополітичного простору з державами-сусідами;

– упорядкування владних відносин;

– запровадження реформ у життя;

– збереження стабільности і внутрішньої консолідації в суспільстві;

– залучення широких мас населення до участи в політичному процесі та утвердження демократії, громадянського суспільства.

Що ж до політичної специфіки модернізації, то вона передбачає переорієнтацію суспільних відносин через поширення інтегральних цінностей (соціяльна держава, гуманізм, право, свобода особистости), вивчення цивілізаційної культури окремих соціумів загалом, неможливість механічного перенесення західних моделей розвитку на инші регіони світу при одночасному врахуванні їхнього досвіду.

Мета модернізації у загальносвітовому масштабі тісно пов’язана з ціннісно-культурним механізмом її збагачення. Йдеться про забезпечення демократії, соціяльного достатку та політичної стабільности, добробуту та всебічного розвитку творчого потенціалу особистости. Гармонійний розвиток і вдосконалення ціннісно-культурного механізму дозволяє позбутися бідности, нерівности (надмірної поляризації суспільства та зрівнялівки), репресій і насилля, залежности суспільства від владно-бюрократичних структур та ин.

Основною силою, яка осмислює і втілює ідеї модернізації, є вибрана верства інтелектуалів – національна еліта.

Слово еліта має начебто подвійне походження – від лат. eliqere і фран. elite – ліпше, відібране, вибране, меншість суспільства, що становить достатньо самостійну, вищу, відносно привілейовану групу, наділену особливими психологічними, національними і політичними якостями, яка бере безпосередню участь у затвердженні і здійсненні рішень, пов’язаних з функціями управління, розвитку науки і культури (тобто творчі функції).

Цим терміном, як правило, означаються люди, що мають найбільшу кількість певних позитивних якостей, цінностей і пріоритетів (влада, багатство, культура, професіоналізм, компетентність, сила волі тощо) і займають найбільш впливові позиції у суспільній ієрархії.

Роль еліти у суспільстві багатогранна. За своїми функціями еліта розподіляється на певні класи та типи. Подібно до визначень існують численні класифікації еліт. Наприклад, К. Мангайм виділяє такі головні типи еліт: політичні, організаторські, інтелектуальні, художні, моральні та релігійні. Д. Ласуел і А. Каплан запропонували свою класифікацію типів еліт – за її роллю у суспільстві: 1) ті, хто реалізує офіційну владу; 2) шляхетні; 3) «справедливі»; 4) «мужні »; 5) «багаті»; 6 )ідеологи; 7) спеціалісти;

Цікаво, що перераховані та неперераховані класифікації еліт західні соціологи, політологи сформулювали для стабільних суспільств.

Для перехідних суспільств, зокрема і для України, такі визначення не зовсім придатні, бо ці країни перебувають у стані трансформації від тоталітарного через демократизацію до громадянського суспільства. Тут є своя специфіка і певна відмінність, пов’язана з багатьма чинниками: ментальністю, історичними традиціями, економічною політикою, станом розвитку демократії тощо.

У постсовєтських країнах процес трансформації та модернізації суспільства є досить складним. Наприклад, в Україні виникає чимало проблем у здійсненні модернізаційних процесів, що пов’язане з втратою державности у минулому, браком традицій державотворення та психологією бездержавного народу, яка культивувала меншовартість та нерішучість у самостійних державотворчих процесах.

Через еліту нація усвідомлює себе як така. Але не тільки через еліту вона себе пізнає, організовує, настановляє, вчить, захищає, керує. Через еліту вона пізнає закони навколишнього світу, виробляє орієнтири у ньому, вивчає різні цивілізації, форми їх існування та суть, переваги і недоліки, знаходить у них своє місце.

Нація за допомогою еліти стає дієвою, виробляє свою концепцію світу, власне світобачення та світосприйняття. Ще в середині ХХ століття М. Бердяєв відчував прийдешнє і писав: «Усе змінилося навколо в світі і потрібні вже нові реакції живого духу на все, що відбувається. Ці нові реакції необхідні і для духу, вірного своїй вірі, своїй ідеї». (Бердяев Н. А. Судьба России: Опыты по психологии войны и национальности. – М., 1990. с. 3). Нині, коли відпали колишні ідеологічні табу,та різноманітні політичні ярлики, ще й переосмислено історичні події, ми та наша влада(еліта) маємо нагоду об’єктивно оцінити своє житття,та замислитися над тим, як ми слугуємо своєму суспільству, який цього вкрай потребує.

Як держава Україна все починає творити з нуля. Вона відкриває і себе світові, і світ для себе. Такою є наша доля сьогодні, в процесі державотворення.

Історія України – це історія жорстокого знищування і нищення національної еліти через голодомори, ГУЛАГи, психлікарні та инші форми. «Еліта», що припала нашому народові з совєтських часів, не є повноцінною, не було відповідних умов для її творення. Не є вона і проукраїнською, зважаючи на мету, яку ставила совєтська влада на той час в Україні, та й сьогодні деякі представники певних кіл еліти слабо інтелектуальні, бездуховні, без справжнього патріотизму, про що від західних елітарних кіл та експертів ми чуємо як докір. Наприклад, в Україні реформи не спрацювали, бо бракує державотворчого досвіду, професіоналізму в системі управління, бракує справжньої, власної управлінської еліти, коштів, бракує патріотизму (на останньому чиннику наголошують західні експерти). Усвідомлюючи це, мусимо долати свої вади і творити себе як еліту самі, власними силами творити українську демократичну державу. На це піде чимало часу, але в цьому майбутнє наших дітей та онуків.

Формування української національної еліти – одна з найболючіших проблем сьогодення,та модернізації нашого суспільства Ідеологічну трансформацію суспільства в Україні має провадити верства, яка б поєднувала у собі інтелект, духовність, патріотизм, могла бути взірцем для загалу й повести його за собою.

До инших ознак еліти західні учені додають багатство, яке допомагає отримати високі посади. Так діється у всьому світі, і ми сьогодні повинні підлягати таким же суспільним законам.

Інтелектуальна, духовна людина завжди відчуває потребу звертатись «нагору», до авторитету чи принципу, якому добровільно служить. З цього випливає, що важливою рисою еліти має бути вимогливість до себе і невичерпне бажання вдосконалюватись, це допомагає еліті (меншості) стати взірцем для суспільства, для «людини-маси».

Якщо кинути погляд на історію, то великий Ганді саме чинником честі, високої духовности, гуманізму згуртував народи Індії навколо ідеї незалежности і досяг мети.

Належну роль у модернізації українського суспільства відіграють класи,-це найбільш важливий елемент структури. Класове розмежування має вирішальний вплив на всі суспільні відносини та елементи соціальної структури. Воно обумовлює характер інших соціальних груп і спільностей, накладає свій відбиток на їх розвиток.

Предметом домагань можуть висіупати інтереси, у яких відображаються існуючі відносини нерівності, присутнііі елемент порівняння людини з людиною, однієї соціальної групи з іншою(протилежні інтереси сторін),різне світо- і життєсприймання Приклад: взаємини «батьків» і «дітей». Перших часто охоплює страх за те, що молодь, мовляв, розбещена, більше схильна до розваг, аніж до пошуків цікавої роботі/, свого місця в житті тощо. А тому «батьки» намагаються прищепити «дітям» свої уявлення про те, як вдягатися і поводитися, як «правильно» жити. Молоді ж люди вважають такі цінності застарілими, віджитими і намагаються наслідувати свої життєві ідеали. На грунті цього і виникають суперечки, непорозуміння, конфлікти.

В основі конфлікту лежать різні світо- і життєрозуміння, різні уявлення про те, що таке «добре» і що таке „погано”. Інакше кажучи, маємо справу з конфліктом цінностей..

У сучасній Україні одні політичні сили за соціалізм, другі — за вільний і необмежений розвиток ринкових відносин, треті — за соціально орієнтовану ринкову економіку. На основі цього і може виникати політичне протистояння не лише між партіями, а іі у суспільстві. Ці приклади переконують у тому, що предметом домагань різних конфліктуючих сторін є цінності.

Радянське суспільство, згідно з прийнятою тоді доктриною, складалося із двох класів (робітничий клас і колгоспне селянство) та одного прошарку — інтелігенції. Взаємини між цими класами мали бути безконфліктними, оскільки між ними нібито не існувало антагоністичних суперечностей. Ця концепція абсолютно не відповідала реальному стану справ у радянському суспільстві. Вона оперувала фактично лише одним критерієм — відносинами власності, побіжно доповнюючи його критерієм характеру праці. Наявність влади, величина і способи отримання доходів зовсім не бралися до уваги. Зовсім ігнорувалася нерівність позицій різних груп, панувало утопічне уявлення про однакові шанси соціального просування для всіх, незалежно від походження, національності, партійності тощо, канонізувалося поняття «гармонійної єдності» суспільних інтересів. Мета такої доктрини була зрозумілою —приховати реальну соціальну структуру радянського суспільства, реальні соціальні суперечності в ньому.

Не можна заперечувати ролі,важливості класів, соціальних верств і в житті сучасного суспільства.

Нині під впливом соціальних зрушень відбувається демонтаж структури пострадянського суспільства, його інститутів, з’являється так званий середній клас.

За визначенням німецького вченого Л. Ергарда середній клас — це та верства населення, яка об’єднує або прагне об’єднати людей, що власною трудовою діяльністю забезпечують своє існування. Найвищу цінність для середнього класу мають почуття особистої відповідальності за свою долю, незалежне існування, рішучість та бажання самоствердження у вільному суспільстві, у вільному світі.

*                     вищий — власники великого бізнесу, приватних магазинів, фермерських господарств;

*                     середній — менеджери і фахівці, які мають вищу освіту і престижну роботу;

*                     нижчий — службовці, учителі тощо.

Більшість учених уважає, що саме «середній клас», а не пролетаріат чи селянство є основою сучасного суспільства. Нині особливо актуальною стає гіпотеза, обгрунтована Г. Зіммелем, що стабільність суспільства залежить від питомої ваги й ролі середнього класу. Його існування та добробут є запорукою добробуту всього суспільства. Займаючи проміжне становище між протилежними полюсами соціальної ієрархії, середній клас своєю нейтральною позицією, задоволенням своїм становищем, вірою у майбутнє нейтралізує протистояння цих полюсів. Завдяки цьому суспільство зберігає рівновагу і стабільність. Чим більша питома вага середнього класу, тим сильніший вплив він здатний справляти на ситуацію в державі, на політику, економічні зміни, свідомість громадян, громадську думку.