IvУніверсал став найбільш знач­ним кроком Центральної Ради на шляху побудови української державності.

В умовах відкритої війни більшовиків Росії проти національних сил України ЦР пішла на відчайдушний крок – пошук союзника і звернула увагу на Німеччину та Австро-Угорщину.

3. Мирний договір унр у Брест-Литовську

Країни Антанти визнали УНР, однак, орієнтуючись на російський білий рух, не надавали їй реальної допомоги.

Тому в умовах боротьби з більшовиками уряд УНР почав переговориз т.зв. Центральними державами - Німеччиною й Австро-Угорщиною.

Довідавшись про те, що в грудні 1917 р. Раднарком РСФРР пішов на сепаратні переговори з Центральними державами від імені «усіх народів Росії», Генеральний Секретаріат УНР після секретних консультацій з австро-німецьким коман­дуваннямзвернувся з нотою до воюючих і нейтральних держав.

У ній проголошувалося, що Україна стає на шлях самостійних міжнародних відносин і влада Раднаркому не поширюється на неї.

Після цього Німеччина й Австро-Угорщина запросили українську делегацію до Бреста як самостійного учасника переговорів.

Українську делегацію під керівництвом В. Голубовича, до якої входили 4 члениУПСР і 1 член УСДРП, докладно проінструктував голова Центральної Ради М. Грушевський.

На початку переговорів 24 грудня 1917 р.українська делегація поставила вимогу

• про визнання УНР як самос­тійної держави,

• наполягаючи на приєднанні до неї Холмщини і Підляшшя, які ввійшли до новоствореної Польської держави,

• а також на проведенні плебісциту в Східній Галичині, Буковині і Закарпатті, які належали Австро-Угорщині,(остання вимога була підказана німецькою сторо­ною, зацікавленою у втягування Австро-Угорщини в боротьбу з Польщею).

Австрійська делегаціявідкинула ці вимоги, пообіцявши, однак, визнати незалежність України за умови постачання продовольства до Австро-Угорщини.

В останній декаді січня 1918 р. у переговорах відбулася перерва, під час якої IVУніверсалом була проголошена незалежність УНР.

У той же час керівник російської делегації Лев Троцькийзажадав припинення повноважень делегації УНР на тій підставі,що більшовики контролюють більшу частину України.

Однак, Центральні держави визнали повно­важення української делегації й у ніч на 27 січня (9 лютого за н. ст.) 1918 р. підписали з нею мирну угоду.

Самостійність України визнали всі країни Четверного Союзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія і Туреччина).

Кордон між УНР і Австро-Угорщиною установлювався від­повідно до довоєнного австро-російського кордону.

Австро-Угорщина отримувала назад захоплені російською армією Східну Галичину і Буковину, а Холмщина повинна була відійти до України.

Крім цього, договір супроводжувався секретним прото­колом, відповідно до якого

УНР зобов'язувалася до 31 липня 1918 р. поставити Німеччині й Австро-Угорщині1 млн. тон збіжжя, величезну кількість яєць, рогатої худоби, сала, цукру, льону, конопель, вугілля, марганцевої руди та ін. товарів.

У свою чергу, Німеччина й Австро-Угор­щина брали на себе зобов'язання

• забезпечити продаж в Ук­раїну своїх промислових товарів,

• надати Центральній Радізбройну допомогу в боротьбі з більшовицьким урядом.

За окремим договором між Австро-Угорщиною й Україною, австро-угорський уряд до кінця липня 1918 р. повинний був об'єднати Галичину і Буковину в єдиний коронний край.

Уряд же УНР зобов'язувавсязабезпечити національні праваполякам, німцям, євреям.

Керівник Центральної Ради М. Грушевськийоцінював Берестейський мирнийдоговір як «гідний і почесний» для України.