13. Запорізька Січ - найдемократичніше державне утворення середньовічної Європи.

На жаль, але ще до сьогодні, побутує помилкове сприйняття Запорозької Січі, як суто козацького табору – Коша. В дійсності Запорозька Січ – це козацька держава, що охоплювала велику територію, яку в офіційних документах тих часів названо “Отаманською Імперією”. Інша назва козацької території – “Вольності Війська Запорозького”, де козаки створили демократичне суспільство з автономним козацьким управлінням, судочинством та конституцією, яку виклав Кость Гордієнко і невдовзі оприлюднив Пилип Орлик 16 квітня 1710 року, під назвою “Пакти і конституції законів та вольностей Війська Запорозького”. Особливе значення “Пактів і конституцій” полягало в тому, що в них здійснена спроба узагальнити суспільно-політичний устрій козаччини, який складався на ґрунті звичаєвого права і військової демократії протягом існування Запорозької Січі. Але й до сьогодні існує навмисна плутанина на вищому науковому рівні стосовно витоків української державності, яку виводять з часів утворення Гетьманщини (1648 р.), лишаючи поза увагою державність Запорозької Січі, загальновизнаної в Європі задовго до Гетьманату. Через це залишається зумисне невизначеним період існування Запорозької Січі, який загалом охоплює майже півтисячоліття української історії і певних 400 років у вигляді центрального організаційного центру українського козацтва. Офіційно досліджені “фортифікаційні споруди на Совутиній скелі Хортиці, належать до ХV ст.”, заселення земель сучасного Донбасу теж відбулося понад 500 років тому, однак і досі деякі науковці з надмірною обачністю скорочують добу козаччини щонайменше на століття, переповідаючи вигадки про часи Д. Вишневецького, як наприклад: “Запорозька Січ остаточно формується близько середини ХVІ ст. і стає праматір’ю й знаменитістю всієї слов’янської козаччини, праобразом української державності…”.

Запорозька Січ мала всі ознаки самостійної держави, а саме: територію, населення та власну верховну владу. Запорозька правосвідомість базувалась на неухильному дотриманні народних традицій та заборон, які мали силу законів. Запорожці утвердили притаманну українцям-русичам систему народовладдя, істинну демократію, де влада належала народові, захищаючи інтереси народу, які в суспільному устрої Запорожжя стояли на першому місці. З усіх відомих демократій запорозька демократія є найдемократичніша, найближча до народу, бо вона обмежувала переваги козаків над не козаками лише участю в управлінні, забезпечуючи не козакам особисту свободу, гідність, право власності. Святість традицій стверджувалась авторитетом громадської думки і силою влади. Як у будь-якій середньовічній державі, в Запорозькій Січі не було писаної конституції в сучасному розумінні цього слова, але існував неписаний конституційний лад, що реалізовувався на основі постанов загальної Козацької Ради, рішень Коша і традиційних народних звичаїв. Таким чином, державність Запорозької Козацької Республіки відповідала усім вимогам тодішнього часу. Так, саме в низов’ях Дніпра, виникло своєрідне державне утворення, Запорозька Республіка зі своїм специфічним соціально-політичним устроєм і своїми визначеними кордонами. Запорозька Січ – це не одинока козацька фортеця, як її нерідко уявляють, а центр вищеназваного державного утворення.

Виходячи із вищезгаданого історичне значення Запорозької Січі і усього Українського Козацтва неможливо переоцінити. В надзвичайно тяжких умовах, у найтрагічніший період історичного поступу України, запорожці якнайкраще виконали свою історичну місію – згуртування української нації. Низове українське козацтво закарбувало своє покликання у свідомості українського народу, прославившись як осередок національно-визвольної боротьби, як оплот сміливого протистояння кріпосницькій системі європейських держав. Героїчна епоха українського козацтва і славнозвісної Запорозької Січі увійшла в свідомість українського народу як загальнонаціональне всеукраїнське явище, що дає право кожному українцеві вважати себе причетним до ‘козацького роду”. Запорозька Січ – унікальне явище у всесвітній історії, ще не оцінене належним чином. Ми ще маємо визнати неспростовну істину: “Якби не було Запорозької Січі – не було б і українського народу”.