Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Практична робота №5.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
110.08 Кб
Скачать

3 Будова універсального газоаналізатора уг-2

Широке застосування в промисловості для проведення ек­спрес-аналізу газів та пари в повітрі робочої зони отримав газоаналізатор УГ-2.

Оптимальні умови для роботи приладу: вміст кисню, вод­ню, азоту, інертних газів будь-яке, пилу не більше 40 мг/м3, тиск 740...780 мм рт. ст; відносна вологість не більше 90 %; температура повітря -30...+30 °С; похибка показання прила­ду не більше 10 % верхньої границі шкали; тривалість одного аналізу 2...10 хв.

Принцип дії приладу грунтується на зміні довжини забар­вленого стовпчика, отриманого під час реакції індикаторно­го порошку із забрудненим повітрям, просмоктаним через скляну індикаторну трубку. Для уловлювання домішок, які пе­решкоджають визначенню концентрації речовини, що аналі­зується, є спеціальний фільтрувальний патрон.

Газоаналізатор УГ-2 складається з корпусу 15, в якому міститься гумовий сильфон 16, закріплений на двох фланцях 3 з внутрішніми кільцями жорсткості 1 для постійності об'єму.

Рисунок 1 Універсальні газоаналізатори УГ-2.

1  кільця жорсткості; 2,5  трубки; 3  фланці; 4  штуцер; 6  індикаторна трубка; 7  фільтрувальний патрон; 8  підставка з затискачами; 9  шток; 10  канавки; 11  заглиблення; 12  втулка; 13  фіксатор; 14  отвір; 15  корпус; 16  сильфон; 17  стакан; 18  пружина.

У середині сильфона в стакані 17 міститься пружина 18. На верхній панелі корпусу закріплена нерухома втулка 12 для спрямування штока 9, який служить для стискання сильфона та отвір 14 для зберігання штока в неробочому стані.

На штуцер 4 з внутрішнього боку надіта гумова трубка 2, яка з'єднує зовнішню атмосферу з внутрішньою порожниною сильфона. На зовнішній кінець штуцера надіта відвідна гумова трубка 5, до якої приєднується скляна індикаторна трубка 6, потім фільтрувальний патрон 7, який затримує домішки, що заважають визначенню концентрації речовини, яка аналізується.

Під головкою штоку на гранях вказано об'єм просмок­туваного при аналізі повітря. На циліндричній частині штока є поздовжні канавки 10, кожна з двома стопорними заглиб­леннями 11 для фіксації об'єму просмоктуваного повітря.

Підставка з затискачами 8 служить для встановлення шкали та індикаторної трубки. Індикаторні трубки для кількісного визначення газу в повітрі мають довжину 90...91 мм та внутрішній діаметр 2,5 ... 2,6 мм і заповнені індикаторним порошком. Порошок утримується за допомогою двох пижів з мідного емальованого дроту діаметром 0,27...0,28 мм.

Між пижами та порошком укладається 0,5-міліметровий прошарок вати. Кінці трубок можуть герметизуватися ковпач­ками із сургуча. Фільтрувальний патрон 7 для уловлювання домішок, які заважають визначенню концентрації газу (пари), складається з скляної трубки діаметром 10 мм (з перетяжками, звужени­ми з обох кінців), заповненої поминальним порошком, що ут­римується тампоном з гігроскопічної вати.

  1. Порядок визначення концентрації газу або пари у повітрі

Для досліджуваного газу або пари готується відповідна індикаторна трубка та фільтрувальний патрон. Вони вставля­ються у прилад, який переноситься до місця вимірювання. На місці відкривають кришку приладу, відводять стопор 13 та у втулку 12 вставляють шток так, щоб кінець стопора ковзав по канавці штока з передбаченим об'ємом повітря, що аналізується. Натискаючи рукою на головку штока стис­кають сильфон доти, доки кінець стопора не зайде у верхнє заглиблення канавки штока. Скребком очищають інди­каторну трубку від сургучних ковпачків, тримаючи сургучем донизу, щоб не засмітити трубку. Перевіряють ущільнення індикаторного порошку в трубці, після цього приєднують її до гумової трубки приладу. Знімають заглушки з фільтрувального патрона та приєднують його вузьким кінцем за допомогою гумової трубки до індикаторної трубки (на другий кінець надівають гумову трубку, вільний кінець якої опускають у колбу, заповнену досліджуваним газом, що імітує повітря робочого приміщення).

Таблиця 2 – визначення концентрації або пари

Речовина

Просмок­ту-ваний об'єм повітря, мл

Границя вимірю­вання, мг/м3

Час про-

смокту-вання,

хв

Клас

точ-

ності

ГДК,

мг/м3

Ангідрид сульфуру

300

60

0...30

0...200

5

3

3

10

Аміак

250

З0

0...30

0...200

4

2

4

20

Бензол

350

100

0...200 0...1000

7

4

2

5

Бензин паливний

300

60

0...1000 0...5000

7

4

4

100

Сульфо-

во­день

300

30

0...30

0...300

5

2

2

10

Ацетон

300

0...2000

7

4

200

Оксиди нітрогену

385

150

0...50

0...200

7

5

2

5

Хлор

350

100

0...15

0...80

7

4

2

1

Толуол

300

100

0...500 0...2000

7

4

3

50

Ксилол

300

120

0...500 0...2000

4

3

3

50

Етиловий спирт

300

0...4000

6

4

1000

В умовах виробництва проби повітря беруть на робочих місцях на висоті 1,5...2 м від підлоги (у зоні дихання).

Натискаючи однією рукою на головку штока, іншою відво­дять стопор. Як тільки шток почав рухатись, стопор відпус­кають і повітря просмоктується через трубку. Коли кінець стопора надійде у нижнє стопорне заглиблення канавки што­ка, почується ляск. Рух штока припиняється, але просмокту­вання повітря продовжується внаслідок залишкового вакууму в сильфоні. Витримавши час, потрібний для досліду (час про­смоктування за табл. 2.1), за довжиною стовпчика порошку, що прореагував, знаходять концентрацію досліджуваної ре­човини. Для цього кладуть індикаторну трубку в затискач та визначають за шкалою концентрацію.

Для розширення границі вимірювання у разі визначен­ня концентрації деяких газів або пари передбачена можливість просмоктування через індикаторну трубку двох різних об'ємів повітря.

Якщо концентрація деякого газу або пари нижча за чут­ливість приладу, то потрібно провести багаторазове (до 5 раз) просмоктування максимального об'єму повітря. Фактич­на концентрація буде рівна отриманій, поділеній на кількість разів просмоктування.

Отримані результати порівнюють з ГДК конкретної речо­вини та роблять висновок про стан повітряного середовища за газовим фактором [4].

5 Зміст звіту

У звіті мають бути відображені: мета роботи; характерис­тика шкідливих газів та пари, їх небезпечність для людини; поняття ГДК; класи шкідливості; методи визначення концен­трацій газів та пари; схема газоаналізатора УГ-2 та його при­значення; задані викладачем умови експерименту; результа­ти експерименту у формі табл. 3.1; висновки про відповідність загазованості умовам праці; дата та підпис студента.

Таблиця 3 – результати експерименту

пор.

Дослід­жуваний газ

Час просмок-

ту­вання,

хв

Об’єм проби повітря,

мл

Гранично

допустима концентрація, мг/м3

Фактична концентрація, мг/м3

1

2

3