5. Відносини субє’ктів господарювання з органами місцевого самоврядування

2. Господарський кодекс наголошує на обов'язковості правових актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах їхніх повноважень, для виконання всіма учасниками господарських відносин, розташованих на відповідній території і розгортають на ній свою діяльність.

Такі правові акти можуть бути нормативного чи ненормативного характеру. До перших належать акти, що поширюють свою дію на необмежену кількість осіб (наприклад, рішення місцевої ради про введення місцевих податків і зборів, затвердження порядку їх стягнення), до других — такі, що мають локальний, індивідуальний характер.

Основною вимогою до актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування є їх відповідність законодавству. Це означає, що останні мають бути прийняті (видані) відповідно до компетенції органу або посадової особи і не суперечити іншим актам законодавства. Важливе значення має також розподіл компетенції всередині системи місцевого самоврядування, оскільки ряд повноважень органи і посадові особи можуть одержувати від ради в рамках реалізації п. З ст. 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Ця норма дає можливість сільській, селищній, міській раді приймати рішення про розмежування повноважень між їх виконавчими комітетами, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради і сільським, селищним, міським головою в межах повноважень, наданих виконавчим органам сільських, селищних, міських рад згаданим Законом. Частину своїх повноважень районні та обласні ради делегують згідно зі ст. 44 цього Закону відповідним місцевим державним адміністраціям, що необхідно мати на увазі при аналізі досліджуваних відносин.

2. У частиш 4 коментованої статті присутні дві заборони: а) заборона незаконного втручання органів і посадових осіб місцевого самоврядування в господарську діяльність суб'єктів господарювання; б) заборона видання цими органами правових актів, що встановлюють не передбачені законом обмеження щодо обігу окремих видів товарів (послуг) на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Органи та посадові особи місцевого самоврядування не мають права втручатись у господарську діяльність суб'єктів господарювання^ встановлювати нормативи відрахувань у фонди суб'єкта чи за іншими напрямами, примушувати виконувати якісь роботи, виробляти продукцію, надавати послуги тощо. Вони не можуть встановлювати обмеження щодо обігу товарів чи послуг. Це відповідає вимогам антимонопольного законодавства і потребам часу, оскільки господарська практика свідчить про

З

непоодинокі випадки обмеження обігу окремих товарів (цукру, зерна тощо).

2. Частина 5 коментованої статті передбачає можливість захисту в судовому порядку органів і посадових осіб місцевого самоврядування від актів суб'єктів господарювання, що обмежують права територіальних громад або повноваження органів місцевого самоврядування, шляхом звертання з вимогою про визнання відповідних актів недійсними.

У разі порушення органами і посадовими особами місцевого самоврядування прав чи інтересів суб'єктів господарювання, що охороняються законом, останні мають право звернутися за їх захистом до суду

.Лекція. Спеціальні режими господарювання