3. Спеціальний режим господарювання в окремих галузях народного господарства

1. У разі необхідності стабілізації або прискореного розвитку окремих галузей народного господарства за поданням Кабінету Міністрів України може встановлюватися законом спеціальний режим господарювання у цих галузях.

1. Коментована стаття встановлює окремий режим господарювання в галузях народного господарства, які потребують стабілізації та прискореного розвитку. Як і у випадку з територіальними утвореннями, що потребують допомоги в подоланні несприятливих соціально-економічних умов (ст. 415 ГК України), спеціальний режим господарювання для окремих галузей народного господарства встановлюється спеціальним законодавчим актом. Так, наприклад, було прийнято Закон України «Про економічний експеримент щодо стабілізації роботи підприємств легкої та деревообробної промисловості Чернівецької області», згідно з яким визначений порядок проведення економічного експерименту, спрямованого на створення умов для відновлення роботи підприємств легкої та деревообробної промисловості, їхнє технічне переоснащення, збільшення обсягів виробництва конкурентоспроможних товарів. Для під­приємств, які брали участь в експерименті, було встановлено мінімізовану систему оподаткування, а саме — ставку єдиного податку в розмірі 9 % бази оподаткування; у разі продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва за межі митної території України — у розмірі 3 % бази оподаткування. Також відмінна від загальної системи оподаткування сплата податкової заборгованості.

2. Частина 2 коментованої статті встановлює, що в Збройних силах Украї ни може вестися лише некомерційна (неприбуткова) господарська діяльність Відповідно до ст. З Закону України «Про господарську діяльність у Збройних силах України» перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, визначається Кабінетом Міністрів України. Суб'єктами господарської діяльності у Збройних силах України військові частини, заклади, установи й організації, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень і видатків, рахунки в установах банків та гербову печатку. Також передбачено ліцензування тих видів діяльності військових частин, які підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства України. Військові частини повинні реєструватись як суб'єкти господарської діяльності в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. Ст. 6 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних силах України» передбачає можливість обмеження або припинення господарської діяльності військової частини за рішенням Міністерства оборони України в порядку, установленому Кабінетом Міні­стрів України.

3. Господарська діяльність у Збройних силах України здійснюється з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їхньої бойової та мобілізаційної готовності. Господарська діяльність у Збройних силах України не повинна негативно позначатися на їхній боєготовності та боєздатності. Не допускається залучення військовослужбовців до виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, не передбачених цим Законом.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором. Військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок за відповідними статтями кошторису (крім захищених статей), а в разі їхньої недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

Стягнення за зобов'язаннями військової частини не може бути спрямоване на майно, за нею закріплене. Військові частини можуть передавати без шкоди бойовій та мобілізаційній готовності закріплене за ними рухоме та нерухоме військове майно в оренду юридичним і фізичним особам. Забороняється надання в оренду озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки. Передача військового майна в оренду юридичним і фізичним особам здійснюється виключно на конкурсній основі з урахуванням необхідності підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна України за погодженням з Міністерством оборони України. Оцінка вартості майна, що підлягає передачі в оренду, проводиться комісіями, до складу яких входять фахівці (уповноважені особи) Міністерства оборони України або іншого органу військового управління та Фонду державного майна України чи його регіонального відділення (представництва) за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України.