Задача №1

1. Колапс.

2. Тактика фельдшера.

На догоспітальному етапі.

1. Надати дитині зручне положення, піднявши нижні кінцівки під кутом 30-45°.

2. Забезпечити вільне дихання - розстебнути комір, пояс, зняти стискаючий одяг, провітрити приміщення.

3. Дати вдихнути рідину, яка подразнює верхні дихальні шляхи ( аміаковий спирт, ефір, оцет), збризнути обличчя і груди холодною водою, поплескати по щоках рукою або змоченим у холодній воді рушником.

4. Руки і ноги розтерти шматком суконної тканини або легко помасажувати. Покласти грілки до кінцівок і вкрити дитину ковдрою.

5. Ввести під шкіру 0,1- 0,5 мл кордіаміну або 0,25 -1мл 10 % розчину кофеїну бензоату натрію, або 0,1-0,5 мл 5 % розчину ефедрину гідрохлориду.

3. Техніка виконання підшкірних ін'єкцій.

Ділянки тіла, які частіше використовують для ін'єкцій: зов­нішня поверхня плечей, підлопаткові ділянки, передньозовнішня по­верхня стегон, латеральні поверхні живота на рівні пупка. У цих ділян­ках шкіру та підшкірну жирову клітковину легко захопити в складку, до того ж відсутня небезпека пошкодження великих судин і нервів.

Підшкірно уводять 1—2 мл розчину, максимальний об'єм не по­винен перевищувати 5 мл.

Підготовку рук, шприца, набирання ліків здійснюють згідно із загальноприйнятими правилами. Проводять психологічну підготов­ку хворого, пропонують йому сісти.

У місці ін'єкції шкіру двічі протирають стерильним ватним там­поном, зволоженим 70 % етиловим спиртом. Наповнений ліками шприц беруть правою рукою так, щоб II палець притримував муфту голки, решта пальців невимушено тримають циліндр шприца.

Вказівним та великим пальцями лівої руки захоплюють шкіру з підшкірною жировою клітковиною у відповідній ділянці і відтягу­ють її догори або захоплюють плече з медіального боку і фіксують шкіру.

Швидким рухом під гострим кутом (30—45°) за течією лімфи (від периферії до центру) уводять голку на 2/3 довжини в основу утворе­ної складки, тобто на глибину 1—2 см.

Після проколу шкіри складку відпускають і II—III пальцями лі­вої руки обхоплюють обвід циліндра шприца, а І пальцем натискають на рукоятку поршня і повільно уводять ліки під шкіру. Лівою рукою прикладають до місця уколу стерильний ватний тампон і швидким рухом витягують голку. Хворому пропонують цим самим тампоном протягом 3—5 хв притримати місце ін'єкції. Все використане осна­щення дезінфікують.

Задача №2

1. У новонародженої дитини перехідний (фізіологічний) стан - статевий криз.

Статевий криз проявився в даному випадку вульвовагінітом, який виникає у 2/3 новонароджених дівчаток. Статевий криз виникає унаслідок дії естрогенних гормонів, що надходять в організм дитини від матері в останні тижні внутрішньоутробного розвитку та в перші дні життя.

2. Лікування такий стан не потребує.

Матері, яка доглядає за дитиною, порадити:

• вести спостереження за кількістю та характером виділень із статевої щілини. При появі патологічних домішок або збільшенні кількості виділень - звернутись до лікаря-педіатра або дитячого гінеколога.

• проводити частіше підмивання дитини, використовуючи слабкий розчин

перманганату калію.

3. Підмивання дитини грудного віку.

Вимити руки, надягнути гумові рукавички, фартух.

1. Взяти дитину на руки так, щоб її голівка була зафіксована на ліктьовому згині,

а долоня руки підтримувала сідниці.

2. Рідким дозованим милом помити пахову ділянку, сідниці дитини. Змий під

проточною водою, направляючи воду згори вниз. Підмивати дитину від лобка

до анального отвору.

3. Просушити шкіру пелюшкою та провести профілак­тику попрілостей.

4. Сповити або одягнути дитину .

_{Задача №3}

1. ЕКД (ексудативно-катаральний діатез).

2. Необхідно:

♦ виключити із вигодовування дитини манну кашу, після введення якої з'явились прояви діатезу;

♦ провести контрольне годування дитини і, якщо підтвердиться зменшення

кількості молока у матері, рекомендувати догодовування дитини

адаптованими молочними сумішами та кисломолочними продуктами;

♦ рекомендувати ведення харчового щоденника;

• для лікування попрілостей застосовувати -2 % танінову мазь, водні розчини метиленового синього або брильянтового зеленого при І-ІI ступені, бовтанки з тальком, оксидом цинку, гліцерином, свинцевою водою, примочки з 1-2 % розчином таніну, 0,1 % розчином риванолу при

ІIIступені.;

• на уражені ділянки шкіри при екземі рекомендувати накладання примочок з відварами дубильних трав( кора дуба, кропиви, материнки), після зменшення гіперемії використовувати обробку ділянок 1 % розчином резорцину, фукорцину, рідиною Кастелані, сумішами з тальком, цинком. Ефективні мазі із березового дьогтю, іхтіоло-цинко-нафталанова, паста Лассара.

3. Техніка проведення гігієнічної ванни.

Вимити руки, одягнути фартух. Вимити ванночку з милом, ополосни розчином калію перманганату 1:10 000, змий гарячою водою. Покласти на дно ванночки чисту пелюшку. Налити в ванночку води, виміряти температуру (температура води 36—37 °С). Для новонароджених дітей викорис­товувати тільки переварену воду. У перші місяці життя дітей можна занурювати у воду в пелюшці.

1. Розгорнути дитину, взяти на руки та обережно опустити у воду.

2. Однією рукою підтримувати голівку дитини, а вільною рукою обмивати волосяну частину голови, шию, тулуб, кінцівки. Обличчя водою з ванни не мити.

3. Перед тим, як вийняти дитину з ванни, вмити її чистою водою з глечика, а потім тією ж водою облити. Це запобігає переохолодженню дитини.

4. Загорнути в простирадло (пелюшку). Обсушити шкіру обе­режними промокальними рухами, не розтираючи її.

5. Одягнути або сповити дитину.

Примітка. Вперше новонароджену дитину купають після виписування з пологового будинку і роблять це щоденно, краще ввечері, перед передостаннім году­ванням. Дитячим милом користуються з 3—4-го тижня життя 1 раз на тиждень, м'якою мочалкою — після року. Тривалість купання для дітей віком до року — 5— 7 хв, на 2-му році життя — 8—10 хв, для старших дітей — 10—20 хв

Задача №4

1. Цукровий діабет. Гіпоглікемічна кома.

2. Тактика фельдшера.

Під час появи перших ознак гіпоглікемії потрібно дати випити солодкий чай, з'їсти грудочку цукру, трохи варення, шматок білого хліба або печиво. У випадку втрати свідомості:

1. Якщо дитина без свідомості, її слід покласти на бік, звільнити (при потребі) дихальні шляхі.

2. Ввести внутрішньом'язово глюкагон 0,05 мг на 1 кг маси тіла внутрішньом'язово або підшкірно.

3. Вливати розчин цукру в ротову порожнину дитини, яка без свідомості, недопустимо!

4. Ввести внутрішньовенно струминно 20% або 40% розчин глюкози , потім – 5% або 10% розчин глюкози краплинно.

5. Якщо ефект недостатній, застосувати глюкокортикоїди : гідрокортизон ( 3-5 мг на 1 кг маси тіла), преднізолон 1-2 мг на 1кг маси тіла внутрішньовенно, адреналін 0,1 %-0,2-0,5 мл підшкірно.

6. Щоб запобігти розвитку набряку мозку, призначають сечогінні препарати -манітол ( 20 % розчин- 0,5-1,5г на 1 кг маси тіла), лазикс(1% розчин -1-2мг/кг початкова доза, через 2години повторити).

3. Техніка виконання внутрішньом'язової ін'єкції.

Перед внутрішньом'язовою ін'єкцією в сідницю хворому пропо­нують лягти на живіт. Ін'єкцію здійснюють у верхньозовнішній квадрант сідниці, де немає великих судинних і нервових стовбурів. Шкіру при цьому розтягу­ють. Кут уведення голки 90°. Підготовку рук медпрацівника, психологічну підготовку пацієнта, набирання ліків у шприц, знезараження шкіри відповідної анатомічної ділянки здійснюють згідно із загальноприй­нятими правилами.

1.Шкіру сідниці розтягують і фіксують між І та II пальцями лівої руки. Пропонують пацієнтові зробити глибокий вдих.

2.Перпенди­кулярно до поверхні шкіри помірно різким рухом уводять голку на глибину 3—4 см, проколюючи при цьому шкіру, підшкірну жирову клітковину (фасцію), великий сідничний м'яз, але голку всю не уво­дять, залишають зовні не менше 1/4 довжини голки.

3.Дещо відтягують поршень і переконуються в тому, що голка не потрапила в судину (у шприці не з'являється кров).

• Не треба виконувати ін'єкцію в напружений м'яз, оскільки це може призвести до утрудненого уведення голки і навіть до її ламання.

• Не слід виконувати ін'єкцію хворому у положенні стоячи, тому що він може знепритомніти.

• Якщо голка зайшла дуже глибоко в тканини, негайно треба її витягнути на 1/3 довжини.

• Якщо при видаленні з тканини шприц від'єднався від голки, то захвачують муфту голки І і II пальцями правої руки і швидко вида­ляють її.

• При неправильному виборі місця ін'єкції в ділянці сідниці гол­ка може потрапити в нервовий стовбур, що може призвести до парезу та паралічу.

Задача № 5

1. Судоми на фоні гіпертермії.

2. Для зниження температури можна використати.

фізичні методи охолодження:

♦ розкрити дитину;

♦ до голови прикласти міхур з льодом на 20 хв. або холодний компрес, через 30 хв.

процедуру можна повторити;

♦ до магістральних судин шиї, під пахви, в ліктьові та підколінні ямки прикласти

пляшечки з холодною водою; .

♦ зробити очисну клізму з водою, температура якої на 6-8 ° нижча за

температуру тіла та після очисної клізми зробити лікувальну клізму з 50%

розчином анальгіну-0,5-1 мл у 2-3 ч.л. води.

хімічні методи охолодження:

♦ в/м ввести 50% розчин анальгіну-0,1 мл на 1 рік життя;

♦ парацетамол 10-15мг/кг маси тіла або ібупрофен (дітям старше 3 місяців)

5-10мг/кг маси тіла усередину;

♦ ацелізін 0,1-0,2мл на рік життя;

♦ при неефективності або порушеннях мікроциркуляції –папаверин 2% 0,5мг/кг

маси тіла;

Якщо судоми не зникли після проведення методів по зниженню температури проводиться протисудомна терапія:

♦ бензодіазепіни (седуксен, реланіум, діазепам, сибазон) 0,3-0,5 мг на 1 кг маси тіла

внутрішньом'язово, за неефективності - 1 % розчин гексеналу або тіопентал

натрію в дозі 3-5 мг на 1 кг маси тіла внутрішньовенно;

♦ дегідратаційна терапія: лазикс 1-2мг на 1 кг маси тіла внутрішньом'язово або

внутрішньовенно.

Госпіталізація до дитячого відділення.

3. Техніка застосування міхура з льодом.

Міхур для льоду виготовляється з гуми. Він має плоску, круглу форму з отвором у центрі, що загвин­чується корком з нарізкою.

Перед застосуванням міхура лід дрібно розколюють для зручнішо­го його розміщення у міхурі та щоб міхур був легшим і краще моде­лювався за формою тіла. Міхур заповнюється льодом на дві третини.

Не рекомендується наливати воду в міхур, а потім заморожувати його, тому що внаслідок цього утворюється велика холодова поверхня, що може призвести до сильного охолодження або навіть обмороження місця прикладання міхура. Такий міхур стає надто важкий і сильно давить на прилеглі органи, погано набуває форми ураженого місця.

• 3 міхура витісняють повітря, надавивши на дно, щоб в отворі з'явився лід.

Отвір герметично закривають корком.

• Міхур насухо витирають полотниною, обгортають сухою сервет­кою або

рушником та прикладають до тіла хворого.

• Дітям до голови міхур з льодом слід підвішувати на відстані З—5 см від

поверхні тіла та голови.

• Міхур з льодом можна використовувати протягом доби, але через кожні 20—

30 хв його потрібно знімати на 20—30 хв.