2.Сутність та функції грошей. Закон грошового обігу

Грішми у великому змісті можуть бути названі всякі знаки цінності, що служать для розміну, придбання інших предметів, покупки або наймання людської праці.

Гроші-це особливий, специфічний товар, який виконує роль загального еквівалента або іншими словами, це товар, який може вільно, прямо обмінювати на любий інший товар. Три основних властивості грошей, що розкривають їхню сутність:1)гроші забезпечують загальну безпосередню обмінювальність. На них купується будь-який товар; 2)гроші виражають мінову вартість товару. Через них визначається ціна товару, що дозволяє кількісно порівнювати різні по споживчої вартості товари; 3) гроші заміняються на неповноцінні, так як гроші – посередники. В обігу завжди є певна маса грошей, які протистоять товарній масі для реалізації. Залежність маси грошей в обігу і сумою товарн цін є матеріалізацією загального суспільно-необхідного робочого часу, укладеного в товарі. Гроші в процесі обігу набули особливу вартість, яка створила основу для відокремлення грошей від конкретного товарного носія, та виникнення гроші, не пов’язаних з матерально-речовою формою (депозитні гроші, електронні). Гроші відрізняються від товарів: мають загальну споживчу вартість, тобто здатні задовольнити будь-яку потребу людей, гроші –мірило вартості товару і втілення багатства.

Гроші - це суспільний інститут, що збільшує багатство, знижуючи витрати обміну й сприяючи більшої спеціалізації відповідно до наявним у людей порівняльними перевагами.

Гроші - це товар, який виконує функцію загального еквіваленту.

Гроші - єдиний товар, цінність якого проявляється в той момент, коли ми від нього позбавляємось.

Гроші - це засіб суспільного виразу економічної цінності благ.

Найбільш повно суть грошей виявляється у тих функціях, які вони виконують.

Традиційно визначають 5 функцій, виконуваних грошима:

1) міра вартості;

2) засіб обігу;

3) засіб нагромадження та утворення скарбів;

4) засіб платежу;

5) світові гроші.

Міра вартості. Вартість усіх товарів вимірюється грошима. Ціна - це вартість товару, виражена в грошах. Цю функцію гроші виконують ідеально, тобто в нашій умові (достатньо назвати ціну товару, щоб покупець або продавець зрозуміли, про що йдеться). (Ми використаємо функціи міри вартості, коли вивчаючи етикетку або цінник, з'ясовуємо ціну товару або послуги. У цей момент ми подумки зіставляємо ціну даного товару з іншими цінами й власними доходами й робимо певний вибір). (У магазині продавець автомобілів вам скаже, що машина коштує 100000 гривней, а не 8000 сорочок хоча мова може йти, а тій же самій сумі).

Міра вартості – це функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни. Гроші як міра вартості використовуються як рахункові (одиниця рахування) на мікрорівні, як визначення підприємством своїх витрат і доходів від реалізації продукції, так і на макрорівні – показники обсягу національного доходу, ВНПр, інвестицій тощо.

Друга функція грошей - засіб обігу – безпосереднє обслуговування процесу купівлі- продажу товарів або послуг. (Наприклад, ми вирішили, щось придбати (зошит, квиток у кіно) або одержати послугу (перукаря, кравця) розраховуємося грішми, гроші виконують саме функцію засобу обігу). Це одна з тих функцій, що спричинила появу паперових грошей.

Засіб обігу – це функція, в якій грошы є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг. Обмін товару йде за схемою Т-Г-Т. Участь грошей вносить зміну: виникає продаж (Т-Г) і купівля (Г-Т). При продажу (Т-Г) продавець отримує грошы, але може їх не відразу використати. Розрив схеми має велике значення: 1) з’являється можливість затримувати гроші і нагромаджувати вартістьрозширює цілі і розвиток вир-ва; 2) поширюються межі бартеру: товар може продатися не тільки продавцеві, але й тому, хто має в ньому потребу  розвиток конкуренції товаровиробників. 3) власник грошей може придержувати гроші, використати на інш. ринку розширення ринкових відносин. Тобто розвиваються ринкові відносини, повноцінні гроші продажу за грошіма, коли гроші стали носієм капіталу і знаходяться в центрі ринку, коли на ринку розвивалася конкуренція (за економ. законом гроші. обігу. До Гр. у функції обігу з боку ринку висуваються певні вимоги: портативність, однорідність в масі, швидке відтворення та ін. Продаж товарів частіше здійснюється в кредит і схема набуває вигляд Т-К-Т. З’являється вексель, який виконує купівельні та платіжні функції грошей. Виникають кредитні гроші. Поступово знижується функція засобу обігу завдяки кредитним відносинам.

Третя функція грошей - засіб нагромадження або утворення скарбів - Цю функцію гроші виконують тоді, коли залишають канали обігу й зберігаються в підприємств, приватних осіб, у державній скарбниці, тобто служать зручною формою зберігання багатства Для виконання функції скарбу, гроші повинні бути одночасно повноцінними й реальними. Золото по колишньому продовжує відігравати роль скарбу, тому що воно завжди має вартість певної величини, добре зберігається і є легко реалізованим товаром. Створюючи національні резервні фонди (золоті запаси), держави накопичують і зберігають злитки й монети із золота. (Наприклад, формами багатства, є нерухомість, цінні папери, твори мистецтва. На відміну від інших форм багатства, його грошова форма дає можливість власникові негайно використовувати гроші для будь-яких розрахунків).

У період існування реальних грошей будь-яка монета, не витрачена власником, автоматично перетворювалася на скарб, який до того ж був повністю ліквідним, тобто здатним у будь-який момент повернутися в обіг, не втративши своєї цінності. Таким чином регулювалася в ті часи грошова маса в обігу. Паперові гроші не можуть перетворюватися в такий безумовний скарб і в такий спосіб регулювати грошовий обіг. Поява в обігу зайвих грошових знаків веде до інфляції. Тому сьогодні в більшості країн нагромаджують гроші не у вигляді скарбу, а в формі рахунків у банках, акцій тощо. Тобто нагромаджуються вже не гроші, а капітал. Здійснення цієї функції грошима суттєво обмежене.

Четверта функція грошей - засіб платежу – здійснення операцій, при яких рух грошей не сопроваждается зустрічним рухом товарів (наприклад, сплата податків, платежі організацій за борговими зобов’язаннями; платежі по оплаті праці; платежі до фондів; платежі банку, отримання від нього позичок, погашення їх; відсотків за кредит та ін.). Саме здійснення цієї функції призвело до появи кредитних грошей (векселі, банкноти, платіжні доручення, чеки тощо). Тобто це також одна з тих функцій, з якою пов'язана поява паперових грошей.

Остання функція грошей - світові гроші – це гроші, створені міжнародними організаціями для здійснення розрахунків між країнами. До них належали: СДР (створені Міжнародним валютним фондом) - особлива форма нематеріальних грошей, які опираються на колективний кредит урядів країн - членів МВФ.На відміну від національних валют, колективні валюти не випускаються у вигляді грошових купюр або монет, а існують у формі записів на бухгалтерських рахунках. і ЕКЮ - європейська розрахункова одиниця, створена Європейським фондом валютного співробітництва. ЕКЮ - абревіатура англійської назви Еuropіan Currency Unіt (ECU) - європейська рахункова одиниця.

ЕКЮ - це "кошик" валют країн ЄЕС. Частка кожної валюти в "кошику" визначається виходячи з її питомої ваги у взаємній торгівлі, у взаємному кредитуванні й у сукупному національному доході. Ця частка переглядається не рідше одного разу в п'ять років. Починаючи з 1 січня 1999 року в розрахунках між країнами Європейського Співтовариства замість ЕКЮ використається нова форма міжнародних грошей - ЄВРО.

Відмінності ЕКЮ від СДР полягають у тому, що:

• кожна країна вносить у забезпечення ЕКЮ 20% її доларових і золотих резервів;

• ЕКЮ активно використається в недержавному обігу.