124. Який князь провів адміністративну, фінансову та військову реформи у Київській Русі? ' Володимир Вел.

125. Допишіть речення: Ярослав Мудрий започаткував складання першого загальноруського кодексу юридичних норм який називався руська правда

126. У якому році розпочалась Північна війна, в яку втягнуто Україну? 1700 (1708)

127. У якому році Укладено Конституцію Пилипа Орлика? 1710р.

128. Ліквідація царським самодержавством Запорозької Січі відбулась у 1775р.

129. Встановіть відповідність:

     1. 1490 і 1492 pp. б) повстання селян Галичини та Волощини під проводом Мухи

     2. 1489 чи 1492 pp. а) перша згадка про козаків-українців

     3. 1577 р д) похід Івана Підкови в Молдову

     4. 1552 або 1556 р. г) заснування Запорізької Січі Дмитром Вишневецьким

     5. 1572 р. в) створення першого реєстру козаків 1572р.

130. Встановіть відповідність:

     1. 1051 p.; г) обрання Київським митрополитом Іларіона 1051

     2. 1097 p.; б) з'їзд руських князів у м. Любеч; 1097р.

     3. 1113 p.; в) початок правління В.Мономаха у Києві; 1113

     4. 1187 p.; а) поява першої писемної згадки назви „Україна": 1187

     5. 1019 р.; д) початок правління Ярослава Володимировича 1019

131. Боротьба гетьмана П.Дорошенка за возз'єднання Правобережної і Лівобережної України. Ситуація на Україні була доволі напружена, на Лівобережжі після зради Брюховецького, правити стала Росія, а з іншого боку Правобережжя тримала Польща. Тим часом Петро Дорошенко робив перші спроби зробити Україну незалежною на Правобережжі, тим самим привертаючи до себе підтримку від населення. Коли люди не прийняли зраду Брюховецького, Дорошенко вирішив скористатись цим і почав вести активні воєнні дії проти Польщі, в цьому йому допомагало татарське військо. Ці події призвели до ухвалення Андрусівського перемир’я, де Росія і Польща укладали мирні відносини на 13 років, це дало змогу зробити правобережжя незалежним. Цим самим він отримав доволі велику підтримку з боку населення як на Правобережжі так і на Лівобережжі, коли Дорошенко поїхав на зустріч з Брюховецьким, то останнього скинули а Дорошенко оголосили гетьманом усієї України.

Але як виявилось пізніше, становище Дорошенка не було міцним: з одного боку наступали царські війська, а з іншого – польські, до того ж татари разом з запорожцями хотіли висунути нового гетьмана, боротьба за владу тривала цілий рік, в результаті Лівобережна Україна була для Дорошенка втраченою. Невдачею закінчилась спроба порозумітись з королем М Вишневецьким, Дорошенко вимагав повної автономії, і в той же час на переговори прибув М. Ханенко, який просив автономії лише для козаків, Вишневецький прийняв прохання Ханенка, а для Дорошенка це означало повний розрив з Польщею.

Дорошенко шукав допомоги і на сході, але реальною допомогою стала лише Туреччина. У ході воєнних дій він зміг відвоювати Поділля та Галичину, поляки відступили на захід і прислали послів на укладання миру під Бучачем, за умовами якого Польща зреклася прав на Поділля та козацьку Україну, де Польща зобов’язувалась виплачувати контрибуцію Туреччині, а сама вона отримала під свою владу Поділля. Дорошенко був незадоволеним результатом війни, а населення почало винуватити його у всіх бідах, підчас лютування епідемії в Криму, Польща почала наступ на колишні землі і розбила остатки козацьких військ, і в цей же час царські війська здійснили напад на Правобережжя, на чолі з Самойловичем, який мріяв стати гетьманом всієї України, війська здійснили напад і на Чигирин, але спільні козаків дії з турками знову взяли владу на Правобережжі, але після цього татари відмовились надалі допомагати Дорошенкові. Він залишився наводити порядок уже в напівзруйнованій пустелі, багато його покинуло через різні політичні погляди і невдовзі Дорошенко вирішив зректися престолу, віддавши правління Сірку а не Самойловичу. Після нападу війська Самойловича, він потрапив у заслання, де і загинув.

Боротьба Дорошенка за об’єднання України, була надто важкою, де він пожертвував власним життям, причиною цьому була мала кількість власної армії, та невдалі союзні стосунки з Туреччиною, в результаті чого, Правобережжя надалі залишилось за Польщею а Лівобережжя за царськими підопічниками.