М ІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ ТЕХНІКУМ

Українська література

Методичні вказівки по організації

та плануванню самостійної роботи студентів

для студентів І-ІІ курсів денної форми навчання усіх спеціальності ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації

укладач: І. О. Комаровська

ВІННИЦЯ -2012

Методичні вказівки по організації та плануванню самостійної роботи студентів з дисципліни «Українська література» для студенті І-ІІ курсів усіх спеціальностей ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації /Уклад.: І.О. Комаровська. – Вінниця : ВБТ, 2012 – 85 с.

Методичний посібник містить рекомендації щодо організації, підготовки та проведення самостійної роботи студентів, основні відомості про життя та творчу діяльність українських письменників, словник літературознавчих термінів, схеми аналізу художніх творів, добірку завдань і питань для самоконтролю, а також перелік літературних джерел.

Укладач: Комаровська І.О. – викладач української мови та літератури, англійської мови Вінницького будівельного технікуму.

Рекомендовано і схвалено

цикловою комісією

філологічних дисциплін

Протокол №_____

від «__»_____________20___р.

голова циклової комісії

________________О.І. Рилєєва

ЗМІСТ

ВСТУП. ………………………………………………………………....………. 5

ПЛАН САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ……………………………9

РОЗДІЛ 1. Література 70-90-х років ХІХст.

1.1. Іван Франко. Повість «Перехресні стежки»………………..................…10

ПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ……………………………………..…………………14

РОЗДІЛ 2. Українська література 10-х років ХХ ст.

2.1. Ольга Кобилянська. Повіть «Людина»……………………..…..…………16

ПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ………………………………….………………….…18

2.2. В. Винниченко. Оповідання…………………………………........................21 ПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ……………………………………………….………25

РОЗДІЛ 3. Українська література 20-30-х років ХХст.

3.1. Література рідного краю. Яків Качура…………………………………...27

ПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ…………………….……………………………….…28

РОЗДІЛ 4. Українська література за межами України.

4.1. Богдан-Ігор Антонич. Поезія……………………………………………….29

ПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ………….…………………………………………….32

4.2. Іван Багряний. Роман «Сад Гетсиманський»……………………………..35

ПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ……………………………..…………………………37

РОЗДІЛ 5. Еміграційна література.

5.1. «Празька школа» поетів. Олег Ольжич. Олена Теліга…..……………….39

ПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ………………………..………………………………43

РОЗДІЛ 6. Українська література другої пол. ХХст.

6.1. Василь Стус. Поезія………………………………………………………...45

ПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ……………..…………………………………………51

РОЗДІЛ 7. Сучасна «молода» українська література.

7.1. Сучасний літературний процес в Україні. Літературні угрупування…….....................................................................................................54

ПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ……………………………………………...………..57

7.2. Сучасна проза і поезія. Оксана забужко. Ігор Римарук………………….59

ПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ………………………………………………………..65

7.3. Література рідного краю. Анатолій Бортняк…………….……………..66

ПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ……………………………………………………..…67 СЛОВНИК ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ТЕРМІНІВ…..…………………..…68

ДОДАТКИ

ДОДАТОК 1 (Схема аналізу епічного і драматичного творів)..……...……..80 ДОДАТОК 2 (Схема аналізу ліричного твору)……………….…………….…81 ДОДАТОК 3 (Вимоги до написання та оформлення реферату)………….....82

ДОДАТОК 4 (Візуалізація навчального матеріалу для самостійної роботи студентів з дисципліни «Українська література»)……………………..……85

ВСТУП

    Українська література як навчальна дисципліна посідає важливе місце у системі викладання загальноосвітніх предметів у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації, оскільки не лише збагачує майбутнього молодшого спеціаліста знаннями з історії чи теорії красного письменства, а й сприяє особистісному формуванню студента як громадянина, зорієнтованого на вищі національні та загальнолюдські ідеали, який має активну життєву позицію, що виявляється у любові до України, свого народу, рідної мови, у бажанні не лише вивчати національну культуру, а й самому долучатися до її творення, збереження, передачі надбань майбутнім поколінням. Саме українська література впродовж століть була і зараз є тією життєвою силою, що дає молодій людині відчуття єдності з народом, подає зразки національного героїзму й морально-етичних канонів щоденної поведінки; класична українська література – один з найдосконаліших виявів національної культури, своєрідна візитна картка України у Європі та світі.    

Самоосвіта – частина безперервної освіти, це активна пізнавальна діяльність, яка відбувається за особистої ініціативи людини у формі індивідуальної самостійної роботи щодо оволодіння знаннями. Потреба в знаннях була і є внутрішньою силою, що стимулює людину до активних дій. Згідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах самостійна робота студента є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, що вільний від обов’язкових навчальних занять. Самостійна робота студентів на сучасному етапі є важливою частиною процесу підготовки фахівців. Ефективна реалізація самостійної роботи залежить від зацікавленості в досягненні результату, тобто від стійкої мотивації. Вона виявляється в розумінні студентом корисності виконуваної роботи як у плані професійної підготовки, так і в плані розширення кругозору, ерудиції фахівця. Результати самостійної роботи допоможуть студентові краще зрозуміти лекційний матеріал.

Мета самостійної роботи студентів двоєдина: формування самостійності як риси особистості і засвоєння знань, умінь, навиків.

Метою вивчення української літератури у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації є:

— підвищення загальної освіченості майбутніх молодших спеціалістів, заохочення до читання та вивчення художньої літератури, „ а через неї — до фундаментальних цінностей культури”, розширення  культурно-пізнавальних інтересів студентів;

— сприяння всебічному розвитку, духовному збагаченню, активному громадянському, морально-етичному, соціальному становленню й самореалізації особистості в сучасному світі;

— формування і утвердження гуманістичного світогляду особистості, орієнтованої на вищі національні та  загальнолюдські ідеали й цінності.

      Складові цієї  мети реалізуються через такі конкретні завдання навчального предмета «Українська література»:

1. Формування гуманістичного світогляду молодих громадян, розвиток їх духовного світу, утвердження загальнолюдських морально-етичних орієнтирів, сприяння національному самоусвідомленню і стійкому відчуттю приналежності до європейської спільноти, бачення в українській художній творчості ментальних особливостей українця.

2. Піднесення загальної освіченості студентів у цілому, гуманітарної зокрема; набуття ними базових знань з української літератури, необхідних для повноцінної самореалізації в суспільстві.

3. Ознайомлення із визначними творами української художньої літератури; розвиток уміння сприймати літературний твір як явище мистецтва слова.

4. Формування читацької культури студентів, розвиток їх естетичних уподобань і смаків, уміння розрізняти явища класичної  і масової культури.

5. Піднесення престижу національної літератури, виховання її читача й шанувальника; формування стійкого інтересу до української літератури як вагомого духовного спадку народу, повноцінного оригінального мистецтва.

6. Вивчення української літератури в національному і світовому культурологічному контекстах, у міжпредметних зв’язках.

7. Розвиток творчих та інтелектуальних здібностей студентів,  логічного і критичного мислення, культури полеміки, уміння аргументувати власну думку, орієнтуватися в сучасному інформаційному просторі.

8. Вироблення вміння застосовувати здобуті на заняттях літератури знання, навички у практичному житті.

9. Розвиток навичок самоосвіти, бажання і спроможності навчатися.

  Цей методичний посібник має на меті допомогти студентові зорієнтуватися в темах і формах самостійної роботи з курсу «Українська література». Самостійна робота студентів охоплює значну кількість тем курсу, які входять до навчальної програми. Більшість тем розглядаються на заняттях, але також є теми, що вивчаються студентами самостійно і потребують значної уваги. У запропонованому методичному посібнику містяться рекомендації щодо організації, підготовки та проведення самостійної роботи студентів із урахуванням форм активізації пізнавальної діяльності.

Основні функції самостійної роботи студентів:

1. Навчальна. Полягає в опрацюванні першоджерел. Сприяє більш глибокому осмисленню вже засвоєної суми знань.

2. Пізнавальна. Полягає в опануванні нової суми знань, розширенні меж світогляду.

3. Стимулююча. Така організація самостійної роботи, коли студент отримує задоволення від результатів пізнавальної діяльності.

4. Виховна. Спрямована на формування таких якостей як воля, цілеспрямованість, відповідальність, дисциплінованість.

5. Розвиваюча. Спрямована на розвиток самостійності, творчості, дослідницьких умінь особистості.

Методичні вказівкитератури з організації і планування самостійної роботи студентів з української ліскладаються з:

• Плану самостійної роботи студентів з української літератури з визначенням змісту та кількості годин, відведених на таку роботу;

• методичних рекомендацій студентам щодо вивчення конкретної теми програми;

• переліку літературних джерел і вебресурсів, що сприяють вивченню дисципліни;

• добірки практичних завдань для підвищення рівня мовної компетенції та розвитку основних комунікативних умінь;

• добірки контрольних питань для самоперевірки.

Форма контролю самостійної роботи – перевірка викладачем виконаних самостійно практичних завдань, перевірка конспекту теоретичного матеріалу в зошиті для самостійної роботи, виступ студента з підготовленим матеріалом (читання реферату) на занятті. Питання, відведені для самостійної роботи, виносяться на поточний, тематичний і підсумковий семестровий контроль. З метою самостійного визначення рівня засвоєння теоретичного матеріалу студентам пропонуються питання для самоконтролю набутих знань. Корекція результатів самостійного вивчення матеріалу здійснюється при виконанні тестових завдань та контрольних робіт.

Критерії оцінювання. Самостійна робота студентів оцінюється в діапазоні від 1 до 12 балів. Критеріями оцінки виконаних завдань є:

• повнота та глибина засвоєної студентом інформації, що виявилася в повному розкритті теоретичних питань у конспекті зошита для самостійної роботи;

• конспект має бути стислим і чітким, обов’язково повинен містити посилання на використані джерела;

• грамотність й акуратність оформлення роботи;

• правильність виконання практичного завдання;

• комунікативні вміння;

• рівень мовленнєвої культури.

Оцінювання результатів навчання здійснюється на основі рекомендацій Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Критерії оцінювання навчальних досягнень студентів

Рівні навчальних досягнень студентів	Бали	Вимоги до умінь студента
1.Початковий	1	Студент відтворює матеріали на елементарному рівні, називаючи літературний факт або явище.	окремий
	2	Студент розуміє навчальний матеріал на елементарному рівні його засвоєння, відтворює якийсь фрагмент окремим реченням.
	3	Студент сприймає навчальний матеріал, дає відповідь у вигляді вислову (з допомогою викладача).
2.Середній	4	Студент володіє літературним матеріалом на початковому рівні його засвоєння, відтворює незначну його частину, дає визначення літературного явища без посилання на текст.
	5	Студент володіє матеріалом та окремими навичками аналізу літературного твору, з допомогою викладача відтворює матеріал і наводить приклад з тексту.
	6	Студент володіє матеріалом, відтворює значну його частину, з допомогою викладача знаходить потрібні приклади у тексті літературного твору.
3.Достатній	7	Студент володіє матеріалом і навичками аналізу лiтературного твору за поданим викладачем зразком, наводить окремі власні приклади на підтвердження певних суджень.
	8	Студент володіє матеріалом, навичками текстуального аналізу на рівні цілісно-комплексного уявлення про певне літературне явище, під керівництвом викладача виправляє допущені помилки й добирає аргументи на підтвердження висловленого судження або висновку.
	9	Студент володіє матеріалом та навичками цілісно-комплексного аналізу художнього твору, систематизує та узагальнює набуті знання, самостійно виправляє допущені помилки, добирає переконливі аргументи на підтвердження власного судження.
4. Високий	10	Студент володіє матеріалом та навичками цілісно-комплексного аналізу літературного твору, виявляє початкові творчі здібності, самостійно оцінює окремі нові літературні явища, знаходить і виправляє допущені помилки, працює з різними джерелами інформації, систематизує та творчо використовує дібраний матеріал.
	11	Студент на високому рівні володіє матеріалом, вміннями і навичками аналізу художнього твору, висловлює свої думки, самостійно оцінює різноманітні явища культурного життя, виявляючи власну позицію щодо них.
	12	Студент вільно володіє матеріалом та навичками текстуального аналізу літературного твору, виявляє особливі творчі здібності та здатність до оригінальних рішень різноманітних навчальних завдань, до перенесення набутих знань та вмінь на нестандартні ситуації, схильність до літературної творчості.

План самостійної роботи студентів

Розділ	Теми	Форма фіксації результ-в	Форма контролю	Кіль-кість годин
РОЗДІЛ 1. Література 70-90-х років ХІХст.	Іван Франко. Повість «Перехресні стежки»	конспект	Письмове опитування	2
РОЗДІЛ 2. Українська література 10-х років ХХ ст.	2.1. Ольга Кобилянська. Повість «Людина».	конспект	Письмове опитування	2
	2.2. В.Винниченко. Оповідання.	конспект		2
РОЗДІЛ 3. Українська література 20-30-х років ХХ ст.	Література рідного краю. Яків Качура.	реферат	Письмове опитування	2
РОЗДІЛ 4. Українська література за межами України	Богдан-Ігор Антонович. Поезія.	конспект	Письмове опитування	2
	4.2. Іван Багряний. Роман «Сад Гетсиманський»	конспект		2
РОЗДІЛ 5. Еміграційна література	5.1. «Празька школа» поетів. Олег Ольжич. Олена Теліга.	конспект	Письмове опитування	2
РОЗДІЛ 6. Українська література другої пол. ХХ ст.	6.1. Василь Стус. Поезія.	конспект	Письмове опитування	2
РОЗДІЛ 7. Сучасна «молода» українська література	7.1.Сучасний літературний процес в Україні. Літературні угрупування.	конспект	Письмове опитування	1
	7.2. Сучасна проза та поезія. Оксана Забужко. Ігор Римарука.	конспект		4
	7.3. Література рідного краю. Анатолій Бортняк.	реферат		2
РАЗОМ				23

РОЗДІЛ 1. Література 70-90-х років ХІХст.

ТЕМА ДЛЯ ВИВЧЕННЯ:

1. Іван Франко. Повість «Перехресні стежки».

Іван Якович Франко (* 27 серпня 1856, с. Нагуєвичі, Дрогобицький повіт —

† 28 травня 1916, Львів) — країнський письменник, поет,вчений, публіцист, перекладач,

Громадський і політичний діяч.

В українську та світову історію Іван Франко (найбільш поширені псевдоніми: Джеджалик (ранній псевдонім), Мирон) увійшов як один із найбільш працелюбних і працеспроможних талановитих митців, громадсько-політичних і культурних діячів. Він - поет, прозаїк, драматург, перекладач, публіцист, філософ, мовознавець, літературознавець, економіст, етнограф, політолог, історик, журналіст, видавець, громадський діяч тощо.

Свідомо чи несвідомо, з власного пересвідчення чи ж чужого голосу, але кожен, почувши ім'я Франка, здіймає шапку незалежно від свого місця наро­дження. Тут діє інстинкт величі.

Є. Маланюк

27 серпня 1856 року народився в с. Нагуєвичі на Дрогобиччині в сім'ї Якова-коваля та Марії з роду Кульчицьких.

Навчання Івана Франка: 1862-1864 роки - початкова школа у селі Ясе-ниця Сільня (міг читати українською, польською, німецькою мовами; опанував чотири арифметичні дії); 1864-1867 роки - нормальна німецька школа при василіанському монастирі у Дрогобичі; 1867-1875 роки - Дрогобицька гімна­зія; 1875 - з перервами до 1879-го - філософський факультет Львівського університету (спеціалізація - класична українська філологія); 1890-1891 ро­ки - закінчив університет у Чернівцях, одержав атестат, який давав право допуску до докторського іспиту; 1891-1892 роки - склав з відзнакою два докторські іспити у Віденському університеті.

1865 року помер батько. «Перший ліричний вірш "Великдень року 1871" був присвячений батькові та відбивав болісні почуття, що їх викликала батькова смерть» (Т. Гундорова). 1 червня 1872 року - померла мати.

Арешти: 1877 рік - перший, за вигаданим звинуваченням: участь у та­ємних товариствах (перебував дев'ять місяців у в'язниці. «Запхано мене до найгіршої камери, до злодіїв, убивць та інших звичайних злочинців»);

1880 рік - другий, за підозрою в нелегальній агітації (три місяці в Коломий­ській тюрмі, звільнений як невинний, але етапом відправлений у Нагуєвичі);

1889 рік - третій, звинувачений у сепаратизмі - спробі відірвати Галичину від Австро-Угорщини і приєднати до Росії;

1892 рік - четвертий за поширення брошури Фрідріха Енгельса «Соціалізм утопічний і науковий».

1885 року уперше поїхав до Києва. Прагнув створити єдиний для Західної та Східної України часопис «Братство».

1886 року одружився з Ольгою Хоружинською.

Кінець 1890-х - початок XX століття - погіршення здоров'я, «згасання продуктивності» (В. Погребенник).

З 1901 року відпочивав у Криворівні, «малому селі гуцульському», яке «напувало душу супокоєм, тихою красою». У різні роки тут бували М. Грушевський, В. Гнатюк, Г. Хоткевич, Леся Українка, В. Стефаник, М. Черемшина, К. Станіславський, О. Кобилянська, Н. Кобринська, О. Маковей, А. Крушельницький та ін.

2 липня 1913 року відбулося святкування сорокарічної літературно-гро­мадської діяльності Франка.

28 травня 1916 року о 18 годині Іван Франко «відійшов у вічність і був похований у чужий гробівець на відомому Личаківському цвинтарі у Львові. 28 травня 1921 року він ...перепохований у власну могилу, і того ж 28 травня 1933 року над нею постав бронзовий каменяр...» (Р. Горак).

Перші літературні спроби Івана Франка належать до періоду навчання в нижчих класах Дрогобицької гімназії.

Літературно-художня спадщина Івана Франка:

• поетичні збірки: «Баляди і розкази» (1876), «З вершин і низин» (1887, 1893), «Зів'яле листя» (1896), «Мій Ізмарагд» (1898), «З днів журби» (1900), «Semper tiro» (1906), «Давнє і нове» (1911), «Вірші на громадські теми» (1913), «Із літ моєї молодості» (1914);

• 35 лише завершених поем: «Ботокуди», «Панські жарти», «Рубач», «Святий Валентій», «Смерть Каїна», «Іван Вишенський», «Мойсей» та ін.;

• епос: 18 збірок прози, 125 різножанрових творів, з-поміж них - оповідання («Ліси і пасовиська», «Грицева шкільна наука», «Добрий заробок», «На дні»), повісті («Boa constrictor», «Борислав сміється», «Захар Беркут», «Перехресні стежки», «Основи суспільності») та ін.;

• драми: «Украдене щастя», «Рябина», «Учитель», «Майстер Чирняк», «Сон князя Святослава».

Повість «Перехресні стежки» Іван Франко друкував на сторінках львівського журналу «Літературно-науковий вісник» протягом усього 1900 року. Таке траплялося в його творчій практиці й раніше: він міг почати публікувати великий за обсягом прозовий твір із продовженням, ще не поставивши в ньому крапку. Це шлях до краю виснажливий, проте саме ним часом ішли й О. Бальзак, і Ф. Достоєвський, і Е. Хемінгуей.

Кілька років, що передували роботі І. Франка над «Перехресними стеж­ками» і дали йому матеріал для сюжету повісті, були надзвичайно драма­тичними в житті письменника. У 1895 р. його, доктора філософії, не допу­стили на посаду доцента кафедри української літератури Львівського уні­верситету. Сталося це з волі намісника Галичини графа К. Бадені, який остерігався політичного впливу І. Франка на студентську молодь, про що він і писав до Відня міністрові віросповідань та освіти Австрії: «... я дуже сумніваюся в тому, що доктору Франкові можна доручати лекції в універ­ситеті, навіть при його блискучих здібностях і красномовстві. Цим самим йому дали б можливість заманювати університетську молодь в радикаль­ний або соціал-демократичний табір».

Це був тяжкий удар; І. Франко пережив його надзвичайно болісно. «У мене відібрано можність наукової праці, - скаржився він А. Кримсько­му, - і засуджено надалі на журналістичну панщину та ще й на польській ниві» (тобто - в редакції польської газети «Кур'єр львівський»).

Проте ще більше сил відібрали у Франка, принісши йому безліч роз­чарувань, три спроби стати послом австрійського парламенту (1895, 1897, 1898 рр.). Влада зробила все, щоб не допустити «хлопського» кандидата до сейму. Втім, і самі селяни завдали Франкові чимало прикрощів своєю темнотою й покірливістю, - це був той випадок, коли люди обманюють самі себе, не відаючи, що творять. (З цього погляду характерними є ті роз­діли повісті «Перехресні стежки», в яких змальовано поїздку Євгенія Рафаловича галицькими селами, його намагання вберегти селян від ілюзій, схиливши їх до боротьби за власні права).

Особливо драматичним був для І. Франка 1897 рік, коли він опинив­ся «між двох сил». Сталося це після появи Франкової статті «Поет зради» (про А. Міцкевича) та його передмови до збірки власних оповідань у пе­рекладі польською мовою («Дещо про себе самого»). На письменника по­сипалися удари як зі сторінок польських видань, що кинулися «захищати» А. Міцкевича, так і з боку галицьких патентованих «патріотів» типу «сідо-главого» Ю. Романчука, на гострі випади якого І. Франко відповів рядка­ми полемічного вірша:

Ти, брате, любиш Русь.

Як дім, воли, корови, -

Я ж не люблю її

З надмірної любови.

(«Сідоглавому»).

У другій половині 1890-х остаточно переривається листування І. Фран­ка з Ольгою Рошкевич, яке тривало цілих двадцять років. Історія їхнього кохання відлунилася і в «Перехресних стежках» (любовна драма Рафаловича і Реґіни).

Пережиті «дев'яті вали» політичної боротьби, полеміка з опонентами різних кольорів, шельмування з боку влади, розчарування й перенапруга журналістської поденщини, а до всього ще й вічна матеріальна скрута обер­нулися для Франка потрясіннями й хворобами, про які він писав у перед­мові до збірки «Мій Ізмарагд» (1898): «Значна частина поміщених тут віршів - то діти страждання. Я писав їх в темній кімнаті, з зажмурени­ми, болючими очима...».

Внаслідок перевтоми і нервового захворювання І. Франко майже втра­тив зір. Саме в цю пору перед ним промайнув привид його моторошно­го життєвого фіналу (параліч, неможливість писати й загалом повноцінно займатися літературною працею). Проте тоді, наприкінці 1890-х, Іван Франко зумів випростатися, щоб продовжити свій безконечний робочий день, яким, власне, й було все його життя.

В українському літературознавстві радянської пори повісті «Пере­хресні стежки» уваги приділялося небагато. У школах кілька десятиліть вивчався інший Франків твір - «Борислав сміється» (1881-1882 рр.). Причини такого вибору мали позалітературний, ідеологічний характер: Бенедьо Синиця у повісті «Борислав сміється» - робітник; Євгеній Рафалович у «Перехресних стежках» - інтелігент. У ранній повісті І. Франка, написаній рукою молодого соціаліста майже водночас із «Вічним революціонером», ідеться про початки організованої економіч­ної боротьби галицького пролетаріату. Героя ж «Перехресних стежок» хвилюють не лише соціальні, а й національні проблеми Галичини кінця XIX ст., і пролетаріїв у цьому творі ми теж не зустрічаємо. Рафаловичу в його громадській роботі доводиться мати справу лише з селянами та сільською інтелігенцією.

Щасливим винятком серед франкознавчих праць останніх років є дослідження Миколи Ільницького «Все, що мав у житті...» (Повість Івана Франка «Перехресні стежки» в світлі авторської особистості)», вміщене в його книзі «У вимірах часу» (К., 1988. - С. 238-276). У ньому, зокрема, простежено зв'язок сюжету «Перехресних стежок» з публіцистикою пись­менника та колізіями ліричної драми «Зів'яле листя».

Сюжет «Перехресних стежок» має два плани - любов і боротьба. Обидві ці лінії безпосередньо пов'язані з молодим адвокатом Євгенієм Рафаловичем, який прибуває в галицьке повітове місто, маючи цілком ясні життєві цілі: стати народним захисником, розворушити «темне царство», підштовхнути селян до політичної боротьби за соціальні й національні права. До жорстокої протидії з боку влади Євгеній готував себе заздалегідь, проте він ніяк не міг сподіватися, що «перехресні стежки» життя зведуть його з Реґіною - його юнацькою любов'ю, тепер - заміжньою жінкою, при­реченою на приниження й безстрокову домашню тюрму.

Така зав'язка сюжету Франкового твору. Розв'язок же дві: любовна лінія приходить до трагічного фіналу (смерть Реґіни); лінія ж боротьби має обнадійливу перспективу. Рафаловичу вдається певною мірою вплинути на обставини. Він успішно захищає селян у суді; пише статті до віденсь­ких опозиційних видань, привертаючи увагу до галицького беззаконня; скликає народне віче; заронює в обережні селянські голови ідею ство­рення політичної організації; запроваджує в своїй адвокатській конторі українську мову...

Фактично, закладено лише наріжний камінь. Попереду у Франкового героя - драматичний, сповнений саможертовних зусиль, поєдинок із системою, здатною поглинати, прибирати з дороги своїх ворогів. Проте й Ра-фалович перестає бути одинаком-донкіхотом. У ньому все чіткіше просту­пають риси борця-політика.

Обидві сюжетні лінії не існують у повісті порізно; вони майстерно переплетені, сповнені подієвої динаміки і гостроти психологічних колізій. І. Франко вдався навіть до детективно-пригодницького елементу (убивство лихваря Вагмана ласими на гроші авантюристами; мимовільна розправа Реґіни над своїм мучителем-чоловіком; полювання божевільного Барана на «антихриста»; арешт Рафаловича, якого підозрюють у вбивстві Стальського; втеча і загадкова смерть Реґіни...).

Автор «Перехресних стежок» вочевидь піклувався про те, щоб появи кожного наступного номера «Літературно-наукового вісника» читачі часо­пису чекали з нетерпінням.