3. Нарахування оплати праці [3]

У галузях тваринництва, де продукція надходить протягом року, заробіток нараховується щомісячно. У виробництвах сезонного характеру щомісячно може нараховуватися аванс, якщо це передбачається умовами Положення про оплату праці господарства.

Заробіток, нарахований по кожній групі худоби по показниках продукції або обслуговуваного поголів`я, розподіляється між тваринниками, які тут були зайняті, по кількості відпрацьованих кожним робочих змін (крім випадків, коли продукція враховується індивідуально).

При індивідуальному обліку продукції (молоко) нарахування оплати тваринникам, за якими закріплюється поголів`я, зручно виконувати у таблиці, яка дозволяє легше контролювати та аналізувати зарплату.

Наприклад, для нарахування заробітку дояркам бригади складається таблиця, у якій будуть графи:

1. Прізвище;

2. Класність;

3. Робочі дні;

4. Кількість молока базисної жирності (чи якості);

5. Голови приплоду (чи маса приплоду і приросту телят);

6. Надбавка за класність;

7. Надбавка за стаж роботи;

8. Заробіток за молоко;

9. Заробіток за телят.

Записи у таблиці здійснюються послідовно по групах тварин – по кожній підряд записуються дні роботи та надоєне молоко всіх доярок, які тут були зайняті. Кількість приплоду чи маса телят проставляються тільки проти прізвищ основних доярів. За кожне теля (чи кілограм маси) їм нараховується сума, що дорівнює розцінці, поділеній на календарну кількість днів місяця й помноженій на робочі дні даної доярки. Підмінна доярка за кожний день одержує суму, яка дорівнює заробітку за телят всього колективу, поділеному на робочі дні всіх доярок за місяць.

Колективна оплата означає нарахування заробітку ланці чи бригаді по колективних розцінках за продукцію чи обслуговуване поголів`я. Така оплата стимулює суміщення функцій, виконання роботи меншою кількістю працівників, взаємоконтроль, раціональний розподіл обов`язків і повне завантаження тваринників. Але при цьому необхідно контролювати, щоб оплата була нарахована за весь комплекс обов`язків, який передбачається при розрахунку колективної розцінки.

Зарплата нараховується таким чином:

• спочатку нараховується заробіток всьому колективу ланки чи бригади;

• потім виконується розподіл заробітку виходячи з прийнятих для різних категорій тваринників тарифних ставок та відпрацьованого кожним часу.

За рішенням колективу при розподілі заробітку може використовуватися коефіцієнт трудової участі (КТУ). Він виводиться щомісячно з урахуванням якості роботи тваринників. Для розподілу колективного заробітку доцільно складати таблицю. Вона матиме графи:

1. Прізвище;

2. Посада (категорія працівника);

3. Робочі дні;

4. КТУ;

5. Добуток робочих днів і КТУ (умовні робочі дні);

6. Заробіток.

Заробіток, нарахований ланці, ділиться на суму умовних робочих днів у графі 5. Так одержують оплату одного умовного дня, яка потім у кожному рядку (по кожному прізвищу) перемножується на показник графи 5; добуток записується у графу 6.

При нарахуванні оплати праці тваринникам спочатку розраховується тарифний фонд оплати колективу, виходячи з нормативної чисельності працівників [9,10] і відповідних тарифних ставок тваринників [2]. Розрахунок виконується на певний рівень продуктивності худоби і обсяг виробництва.

При визначенні розцінок виходять тільки з розміру тарифних ставок. Надбавки за звання “Майстра тваринництва” І і ІІ класу (відповідно 20 і 10%) не є обов`язковими. Якщо ж у господарстві надбавка за класність зберігається, краще її нараховувати, виходячи з тарифних ставок і відпрацьованого часу. Коли ж тваринник не має повного навантаження, розрахунок виконується на нормативний час по даному поголів`ю.

Надбавка за безперервний стаж роботи у даному господарстві обчислюється від суми річного заробітку й виплачується одноразово по закінченні року. Цю надбавку можна також вважати необов`язковою. Практично застосування такої надбавки буде виправданим тільки при задовільному фінансовому стані господарства, а сама необхідність стимулювання тривалого стажу працівника повинна бути визначена колективом. При цьому слід мати на увазі, що доцільніше спрямовувати кошти на преміювання за фінансові результати виробництва, чим на різні доплати.

Об`єктивною буде доплата підмінним дояркам, оскільки вони не можуть отримувати стільки молока, як тваринники, за якими закріплені постійно невеликі групи дійного стада. Як правило, розцінка за молоко для підмінних працівників і тих, хто обслуговує маточне поголів`я, має бути вищою на 10%.

Потрібно зберегти доплати до 15% за обслуговування бруцельозної худоби та хворих на ящур тварин.

Подвійна оплата праці у святкові дні не обов`язкова, але там, де вона практикується, питання збереження чи скасування її має вирішуватися колективом.

Оплата праці здійснюється по розцінках за продукцію, а по групах худоби, від якої не одержується продукція – за голови обслуговуваної худоби.

Розцінки встановлюють, виходячи з норми виробництва продукції чи обслуговування та тарифного фонду оплати праці.

Норма виробництва продукції визначається як добуток норми обслуговування поголів`я та нормативної продуктивності. Норми обслуговування повинні розраховуватися за правилами нормування праці, а не братися по фактичному закріпленню, яке внаслідок скорочення тваринництва в останні роки є недостатнім для повного завантаження робочої зміни. Норма продуктивності худоби має відповідати якості стада, кормозабезпеченості. Вона встановлюється виходячи з раціонального використання кормів, добросовісного догляду за тваринами і з орієнтацією на показники кращих ферм і тваринників господарства.

Розцінки можуть визначатися із самого тарифного фонду або ж із збільшенням його на певний відсоток.

При обчисленні тарифного фонду тарифні ставки множаться на всі календарні дні року чи певного періоду, якщо виробництво не буде цілорічним.