27. Організація народовладдя та його основні інститути

Загальною базою організації дійсного народовладдя є громадянське суспільство. Саме у такому суспільстві наро­довладдя, головним елемом якого є загальна воля усіх вільних особистостей.— членів суспільства, одержує най­повніший вираз, однак і шлях до цього ідеалу повинен бути демократичним і гуманним. Доцільно дати хоча б коротку характеристику складовим народовладдя, зокрема — понм "народ" і "вл", без чого сутність питання не буде визначеною. Народ слід розглядати як категорію, що відрізняється розумною мірою організованості і відповідальності, голов­ною суттєвою ознакою якого є задоволення розумних інтересів і потреб. Народ — це сукупність індивідів, що мають певні, пріоритетніші щодо держ вл, пр. Суверенність є однією з ознак реальної вл, іншими її ознаками є воля і сила, які спроможні забезпечити здійс­нення цієї вл. Подібно до того, що народ є джерелом держ вл, народний суверенітет повинен бути джерелом суверенітету Д. Останній обмежений виключно необхідністю додержання прав і свобод громадян. Народ має невід'ємне пр як встановлювати, так і змінювати форми держ правління. Саме тому встановлена демократичним шляхом державна вл є найбільш легітимною. Легітимізація вл у цивілізованому суспільстві відбувається, насамперед, через загальні демократичні вибори. Як ре­зультат їх проведення є створення загальнонародного і разом з тим загальнодерж представницького органу вл. Отже, легітимізація держ вл повинна відбу­ватися шляхом її делегування від одного суб'єкта — наро­ду, іншому суб'єкту — державі, до якої переходить вл народу.

Загальне уявлення про зміст роботи верховного пред­ставницького органу наводить перелік властивих йому принципів, якими, зокрема, є: його виборність; підзвітність перед виборцями; поєднання роботи на сесіях, в комісіях і в окрузі; рівноправність депутатів та їх об'єднань; узгод­ження думок різних політичних сил і прагнення до консен­сусу; суворе додержання регламенту; поєднання законодав­чої, установчої і контрольної діяльностей; вирішення пи­тань більшістю голосів; урахування прав меншості при формуванні структурних підрозділів і обговоренні питань.

Історії народного представництва відомі центральні і міс­цеві представницькі органи, органи станового, національ­ного, корпоративного представництва. Окремо слід торкну­тися питання про колегіальні та одноособові представниць­кі органи. У сист центральних органів України органами первинного представництва є Верховна Рада і Президент.

78. Співвідн та взаємодія матеріального та процесуального пр

Матеріальні галузі пр (матеріальне пр) — прямо регу­люють суспільні відносини. До них належать конституційне (дер­жавне), цивільне, адміністративне, кримінальне та ін. пр. Процесуальні галузі пр (процесуальне пр) — визнача­ють процедуру реалізації матеріального пр і є похідними від нього. Матеріальним галузям пр — адміністративному, цивіль­ному, кримінальному відповідають процесуальні — адміністра­тивно-процесуальне, цивільне процесуальне, кримінально-про­цесуальне пр. Процесуальні галузі пр мають свій предмет регулювання, який відрізняється від предмета регулювання матеріальних га­лузей пр. Ним є так звані організаційні відносини, які форму­ються в результаті діяльності уповноважених суб'єктів, пов'яза­ної із застосуванням норм матеріального пр. Ці організаційні відносини представляють особливий прошарок, за рівнем не збі­жний із предметом регулювання матеріального пр.