97. Стадії юридичного процесу.

Юридичний процес — це сист взаємопов'яза­них првих форм діяльності уповноважених державних органів, посадових осіб, а також визначених нормами пр інших субєктів, що знаходить свій вираз у здійсненні операцій для вирішення юрид справ, що обумовлю­ють відповідні юридичні наслідки і регулюються процесу­альними нормами. До стадій належать: 1) перевірка чинності та юри­дичної сили норм пр; 2) перевірка правильності тексту статті і нормативного акта; 3) тлумачення првих норм; 4) з'ясування меж дії норм пр у просторі, часі і по колу осіб. Для встановлення достовірності норм пр ці стадії є обов'язковими. Юридичний процес набуває регламентації за допомо­гою, передусім, норм цивільно-процесуального і кримінально-процесуального пр. У кримін. процесі виділють наступні стадії: порушення крим. справи, попереднє розслідування, попереднього розгляду в суді, судовий розгляд, апеляційна інстанція, виконання вироку, касаційна стадія, перевірка судових рішень в порядку виконавчого провадження. У господарському процесі наступні стадії: порушення провадження у справі, підготвка матеріалів розгляду в засіданні господарського су­ду, господарський розгляд, перевірка законності й обґрунтованості судових рішень господарських судів: перегляд судових рішень в апеляційному порядку; перегляд судових рішень у касаційному порядку; перегляд рішен­ня, ухвали, постанови господарського суду за нововиявленими обставинами, виконання судових рішень.

98. Прві процедури та судові процедури

Юридичний процес включає в себе різні прві процедури і судові процеси. Судові процедури – це встановлений законом порядок діяльності суда і учасників судового процесу, прва форма судової юрисдикції по застосуванні санцій для захисту і охорони суб’єктних прав громадян і організацій, а також для розкриття злочинів. Через судові процедури процесуальними заходами здійснюється судова вл. Прві процедури – процедури, що застосовуються вне судових процесах: в законотворчості, виборах депутатів, призначення на посаду, створення нових юрид. Осіб, здійснення прав і добровільне виконання обов’язків. Такі процедури в першу чергу направлена до органів виконавчої вл.

99. Пон делегованого законодавства

Делеговане законодав­ство — делегування парламентом своїх повноважень щодо при­йняття нормативно-првих актів королеві, уряду, міністерст­вам, особливо в таких сферах, як охорона здоров'я, соціальне страхування, приватне судочинство. Оскільки парламент пе­редає частину своїх законотворчих функцій відповідному орга­ну, юр чинність такого роду актів прирівнюється до за­кону. Вони підлягають виконанню всіма громадянами. Проте суд має широкі можливості розсуду щодо законів. Делеговане законодавство і прості виконавчі акти можуть бути офіційно ним скасовані.

100. Форми реалізіції норм пр

Реалізація норм пр — це втілення розпоряджень првих норм у прмірній поведінці суб'єктів пр, в їх практичній діяльності. Пон реалізації пр охоплює декілька способів і форм впливу на поведінку суб'єктів пр. За рівнем (глибиною) реалізації розпоряджень, що містяться в нормативних актах, можливі: Реалізація загальних установлень — це втілення в життя загальних установлень, які містяться в преамбулах законів, статтях, що фіксують загальні завдання і принципи пр та првої діяльності. Реалізація загальних првих норм поза првідносинами - це втілення в життя загальних норм, які встановлюють првий статус і компетенцію суб'єктів пр, тобто безперешкодне використання суб'єктивних юрид прав і свідоме ви­конання суб'єктивних юрид обов'язків — без конкретних зв 'язків або відносин між суб'єктами пр. Є дві форми такої реалізації: • активна — припускає реалізацію загальних првих норм, якими користуються суб'єкти пр щодо всіх інших суб'єктів. Цим прм відповідають обов'язки всіх інших суб'єктів не ро­бити дій, які б могли перешкодити їх здійсненню; • пасивна — припускає реалізацію норм, що містять заборо­ни, через утримання суб'єкта від дій, за які встановлюється юр відповідальність. Вона полягає в додержанні обов'язків, непорушенні заборонних норм, узгодженні своєї поведінки зі змістом норм пр, які встановлюють юридичну відповідаль­ність. Реалізація конкретних првих норм у конкретних првід­носинах — це втілення в реальні відносини конкретних норм пр. 1. Форми реалізації пр за суб'єктами такі: індивідуальна; колективна. 2. Форми реалізації пр за складністю і характером дій суб'єк­та (за участю чи без участі Д) такі: 1. Проста, безпосередня (без участі Д): додержання, виконання, використання; 2. Складна, опосередкована (за участю Д): застосування. Додержання — полягає в утриманні від дій, заборонених юр нормами, суворому додержанні встановлених заборон . Припускає пасивну поведінку суб'єкта - незалежно від його власного бажання. Виконання — полягає в обов'язковому вчиненні активних дій, що передбачені нормами пр в інтересах прмочної сторони, у виконанні обов 'язків. Припускає активну поведінку суб'єкта - незалежно від його власного бажання. Використання — полягає у використанні можливостей, наданих првими нормами, у здійсненні суб'єктивних прав для задоволення влас­ного інтересу. Припускає як активну, так і пасивну поведінку.