12. Діалектичний мет в юридичному пізнанні.

Мет теорії Д і пр — це сукупність логічних при­йомів і конкретних засобів пізнання загальних і основних зако­номірностей виникн, розвитку і функц Д і пр. Мет не слід плутати з метикою (сукупністю засобів доцільного вивчення явища). Його слід розглядати як вихідну базисну категорію метології. Діалектичний мет є найголовніший і всезагальний мет. Серед основоположних загальнонаукових метів виділяється – діалектичний, що допомагає вивчити, розглянути, дослідити предмет ТДП не у статиці, а у розвитку, в динаміці з урахуванням усіх факторів, які можуть вплинути на його сутність, при цьому використовуються такі важливі категорії діалектики, як можливість і дійсність (при дослідженні, напр., вчення про суб’єктивну сторону прпорушення), форма і зміст (при дослідженні проблем норми пр, нормативно-првого акту і т.ін.), простір і час, сутність і явище, частина і ціле, а також закони діалектики: єдність і боротьба протилежностей, перехід кількісних змін в якісні. В юриспруденції увага традиційно загострювалась на боротьбі протилежностей, тоді як діалектикою передбачалась їх єдність.

13. Системно-функціональний мет в юридичній науці і практиці.

Мет теорії Д і пр — це сукупність логічних при­йомів і конкретних засобів пізнання загальних і основних зако­номірностей виникн, розвитку і функц Д і пр. Мет не слід плутати з метикою (сукупністю засобів доцільного вивчення явища). Його слід розглядати як вихідну базисну категорію метології. Серед приватно-наукових метів виділяється – системно-функціональний, що є необхідний юридичній науці через системно-функціональну природу Д і пр. Пр, Д і всі відносини, які пов’язані із цими явищами є відкритими систми, тобто такими, які в свою чергу складаються із систем більш низького порядку і входять у сист більш широкі. Так, первинна клітина пр – його норма – є частиною цілісної ситеми пр. Норму пр можна пізнати тільки в тісному логічному зв’язку з ін. нормами. Систему пр – в зв’язку з елемами првої ситеми: законодавством, прсвідомістю, првою культурою і ін. найчастіше це мет дозволяє осягнути взаємодію Д і пр як комплексний процес з усіма його проявами, прослідкувати зв’язок між причиною і наслідком в державно-првих явищах.

14. Порівняльний мет в юридичній науці та практиці. Сист законодавства та сист-ція нормативно-првих актів.

Мет теорії Д і пр — це сукупність логічних при­йомів і конкретних засобів пізнання загальних і основних зако­номірностей виникн, розвитку і функц Д і пр. Мет не слід плутати з метикою (сукупністю засобів доцільного вивчення явища). Його слід розглядати як вихідну базисну категорію метології. Серед основоположних загальнонаукових метів виділяється – порівняльний – зміст якого полягає у процесі відображення і фіксації відношень тотожності і подібності по державно-првих явищах, в тому числі на рівні різних держав. Порівнянню в процесі вивчення ТДП властивий цілий ряд пізнавальних функцій: пізнання одиничного, особливого і загального в державно-првих явищах. Віднайдення загальних рис зазначених явищ стає суттєвою передумовою до проникнення в їх сутність, опанування властивих їм закономірностей. Порівняння дозволяє класифікувати державно-прві явища, виявити їх історичну послідовність при цьому порівняння стає науковим, коли порівнюються типові, а не випадкові явища, коли враховується їх взаємозв’язок з відповідними обставинами. Основними об’єктами порівняння вважають сист і галузі пр, інститути Д і пр, нормативні акти, організаційну форму державно-првго управління, різноманітні форми, матеріали юридичної практики і положення юридичної теорії. Порівняння здійснюється у формі зіставлення або протиставлення. Порівняння набуває науковості тільки у тому випадку, коли порівнюються не випадкові, атипові факти, враховується взаємозв’язок з конкретною обставиною, причинами виникн, динаміка розвитку. Порівнювані факти мають бути достовірними і відображати тенденцію розвитку Д і пр. Можливі два трактування сист законодавства: широке і вузьке. Широке трактування включає в пон законодавства: акти законодавчих органів і підзаконні акти (акти органів управління та ін.), вузьке — акти законодавчих органів: закони і постанови парламенту про введення цих законів у дію. Нині перевага віддана вузькому трактуванню законодавства. Законодавство Д — це сист всіх упорядкованих пе­вним чином законів даної країни, а також міжнародних догово­рів, ратифікованих парламентом. Не обов'язково, щоб нормативні акти, що входять до складу законодавства, мали форму закону. Важливо, щоб у конституції була вказівка на них як таких, що мають силу закону. До складу законодавства допустимо включати нормативно-прві акти президента, уряду, видані в порядку делегування їм законодав­чих повноважень, тобто переданих законодавчим органом (пар­ламентом) відповідно до конституції. Сист-ція – це впорядкування нормативно-првих актів з метою зручності в користуванні, внесення коректив в них і пристосування до змін, які відбулися в економічному і політичному житті суспільства, заміна старих, відживших нормативно-првих актів новими, комп’ютеризація їх. Сист-ція нормативно-првих актів – діяльність по впорядкуванню і вдосконаленню законодавчих і ін. нормативно-првих актів, зведення їх в єдину, внутрішньо погоджену систему. Здійснювати систтизацію нормативно-првих актів необхідно для: *усунення протиріч між нормативними актами; *підвищення якості і ефективності законодавства; *забезпечення доступності його використання громадянами, держ органами, суспільними організаціями, комерційними корпораціями. Розрізняють 3 спос (форми)систтизації нормативно-првих актів: 1) кодифікація – полягає у вдосконаленні шляхом зміни змісту (переробки і погодження) юрид норм, пов’язаних загальним предметом првого регулювання, і об’єднання в новий єдиний нормативно-првий акт. Тобто вона виражається в підготовці і прийнятті нових актів, в яких розміщуються погоджені між собою як норм попередніх актів, що себе виправдали, так і нові нормативні приписи. За об’ємом кодифікації розрізняють: а) всезагальна передбачає утворення звідних кодифікованих актів за основними галузями законодавства (напр., Конституція); б) галузева передбачає об’єднання првих норм певної галузі в суворо встановленому порядку (ЦК, КК). Вона розподіляє нормативний матеріал за предметом і метом првого регулювання (відповідно галузі пр); в) міжгалузева (комплексна) передбачає об’єднання првих норм за принципом регулювання значної області суспільних відносин в сфері держ діяльності, галузі господарства чи соціально-культурного будівництва (Повітряний кодекс, Кодекс торгівельного мореплавства); г) спеціальна (внутрішньогалузева) передбачає об’єднання внутрішніх норм конкретного інституту або підгалузі пр певної галузі (Водний кодекс). Кодифікація сприяє посиленню стабільності законодавства. При кодифікації відбувається не лише зовнішнє впорядкування нормативного матеріалу, його розміщення в певному порядку, але й перегляд норм, що містяться в законах і ін. нормативних актах, відміна застарівши і неефективних, розробка нових, заповнення прогалин, усунення дублювання, розходжень і протиріч, їх погодження. На відміну від інкорпорації кодифікація завжди має офіційний характер. Результатами кодифікації є Конституція, Кодекс (це єдиний, звідний, юридично і логічно цільний, внутрішньо погоджений нормативний акт), Основи законодавства (кодифікований акт, що містить концептуальні пон, цілі і задачі првого регулювання, принципи, що встановлюють основні напрямки регулювання певної сфери суспільних відносин), Статут (кодифікований акт, який регулює діяльність певних відомств, міністерств, організацій, ту чи ін. сферу управління, напр., Статут залізничних доріг), Положення (кодифікований акт, що визначає првий статус, задачі і компетенції державних органів і установ, напр., Положення про службу в органах внутрішніх справ), правила (кодифікований акт, що визначає првий порядок якого-небудь виду діяльності, напр., Правила дорожнього руху). 2) Інкорпорація полягає в зовнішньому впорядкуванні (розміщенні в тому чи ін. порядку) вже наявних нормативних актів без змін змісту норм пр, які вони вміщують. Результатами інкорпорації є збірки, де нормативні акти розміщуються в хронологічному чи алфавітному порядку, за предметною ознакою, з урахуванням юридичної сили актів, що об’єднуються і т. п. При інкорпорації нормативний акт обробляється: з нього видаляються положення, що втратили силу; включаються внесені в них зміни і доповнення ; виключаються положення, що не містять норм пр; видаляються відомості про осіб, які підписали нормативний акт. Інкорпорація може бути: *офіційна – здійснюється від імені компетентних державних органів (напр., „Відомості ВРУ”); *неофіційна – здійснюється видавництвами, науковими і учбовими закладами, практичними органами, окремими спеціалістами і носить довідково-інформаційний характер. Види інкорпорації: *хронологічна – впорядкування нормативно-првих актів відбувається за часом їх опублікування і вступу в силу; *систтична – впорядкування нормативно-првих актів відбувається за предметною ознакою: за галузями пр, їх інститутами, сферами держ діяльності. 3) консолідація полягає в об’єднанні декількох нормативно првих актів, що діють в одній і тій же сфері суспільних відносин, в єдиний нормативно-првий акт, як правило, без зміни змісту. Тобто консолідація виражається в підготовці і прийнятті укрупнених актів на базі об’єднання норм розрізнених актів, виданих з одного питання. Вона відсутня там, де відсутня можливість кодифікації; являє собою уніфікацію нормативних актів; усуває їх множинність; позбавляє їх від надмірної роздробленості; сприяє об’єднанню загальних положень поточної пртворчості в родинні групи; є проміжною ланкою між поточною пртворчістю і кодифікацією. Результатом консолідації нормативного матеріалу є видання Зводу законів. Технічною передумовою трьох способів систтизації є облік нормативних актів, тобто письмове фіксування виданих нормативно-првих актів (в спец. журналах, на картках, в комп’ютері).