78. Співвідн і взаємодія матеріального і процесуального пр

79. Юридичний процес — елем процесуально-првого механізму

Юридичний процес — це сист взаємопов'яза­них првих форм діяльності уповноважених державних органів, посадових осіб, а також визначених нормами пр інших субєктів, що знаходить свій вираз у здійсненні операцій для вирішення юрид справ, що обумовлю­ють відповідні юридичні наслідки і регулюються процесу­альними нормами. Відтак, юридичний процес починається з розгляду відповідної юридичної справи. Юр спр — це пе­редбачена нормами чинного пр конкретна життєва обставина, що розглядається і вирішується на підставі закону, маючи відповідні юридичні наслідки. Ці два момен­ти і визначають природу юридичної справи, вони є юр фактами для виникн процесуальних првідносин. Юридичний процес — це визначений нормами пр порядок здійснення відповідних операцій, який веде до вирішення юридичне значущих питань. При цьому об'єктом операцій виступають одночасно норми матеріального і процесуального пр. Здебільшого суддя, слідчий чи інший суб'єкт процесуальних првідносин починають цю діяльність з стадії вибору і аналізу првих норм. До наступних стадій належать: 1) перевірка чинності та юри­дичної сили норм пр; 2) перевірка правильності тексту статті і нормативного акта; 3) тлумачення првих норм; 4) з'ясування меж дії норм пр у просторі, часі і по колу осіб. Для встановлення достовірності норм пр ці стадії є обов'язковими. Юридичний процес набуває регламентації за допомо­гою, передусім, норм цивільно-процесуального і кримінально-процесуального пр. Стан, коли ма­теріальне пр має свої процесуальні форми, є об'єктивно зумовленим. Види юридичного процесу, здебільшого, класифікують за предметною ознакою. При цьому за основу класифікації беруть відповідні галузі матеріального пр, що застосовуються у діяльності конкретних органів Д. Тому й юридичний процес має такі види, як кри­мінальний, цивільний, адміністративний і т. ін. Але така класифікація не дає можливості установити функціональ­ний зв'язок юридичного процесу з механізмом првого регулювання, а також уявити юридичний процес як систе­му. Тому за функціональною ознакою виділяють такі види процесів: установчий, пртворчий, прзастосовчий, су­довий і контрольний. Установчий процес — це діяльність уповноважених органів Д, посадових осіб і організацій щодо реалізації норм матеріального пр, що встановлюють їхні пр по формуванню, скасуванню чи перебудові органів Д, призначення чи звільнення посадових осіб й інших суб'єктів управління. Пртворчий процес — це діяльність уповноважених органів Д, організацій і посадових осіб по підготовці, затвердженню і офіційному проголошенню нормативно-првих актів. Прзастосовчий процес — це діяльність уповноваже­них органів Д, організацій, посадових осіб, пов'язана із розглядом і вирішенням індивідуальних справ, що мають юридичне значення. Судовий процес — це діяльність суду і суддів щодо здійснення прсуддя. Контрольний процес — це діяльність органів Д, громадських організацій і посадових осіб для перевірки відповідності дотримання підлеглими суб'єктами првих приписів і припинення прпорушень передбаченими ор­ганізаційно-првими засобами.

80. Природа і сист процесуального пр Діяльність органів прсуддя урегульована процесуаль­ними нормами. Норми ці регулюють процесуальні дії всіх суб'єктів процесу, незалежно від їх првого положення. При цьому основна функція процесуальних норм полягає у тому, щоб встановити істину. Звідси стає зро­зумілою загальна природа і призначення процесуального пр: воно похідне від матеріального і обслуговує потре­би ефективної реалізації останнього.

Сист процесуаль­ного пр — це відносно самостійна, незалежна від сист матеріального пр, об'єктивно зумовлена, збалансова­на і внутрішньо несуперечлива сукупність процесуальних норм, що диференціюються на галузі, інститути і норми. Головними ознаками сист процесуального пр є: 1) відносна самостійність щодо сист матеріального пр; 2) об'єктивна зумовленість, тобто незалежність її існування від будь-якої волі; 3) збалансованість, що озна­чає послідовність у регулюванні суспільних відносин; 4) внутрішня несуперечливість, тобто безконфліктність її галузей, підгалузей, інститутів і норм; 5) диференціація на складові елеми (галузі, інститути і норми). Галузь — це сист процесуальних норм, що регулю­ють певну сферу суспільних відносин специфічним метом првого регулювання. Наприклад, кримінально-про­цесуальне, цивільно-процесуальне пр. Інститут пр — це сист процесуальних норм, що регулюють певну групу однорідних суспільних відносин. Наприклад, підсудність у кримінально-процесуальному праві. Норма пр — це одиничне, загальнообов'язкове, формально-визначене правило поведінки, яке встановлене або санк­ціоноване Д, гарантується та охороняється нею. Структура процесуального законодавства має такі різ­новиди: 1) за галузевою ознакою (кримінально-процесуа­льні, адміністративно-процесуальні й інші процесуальні прві акти); 2) за юр силою (процесуальні зако­ни, процесуальні підзаконні акти). Сист-ція процесуального законодавства, тобто діяльність по зведенню нормативно-првих актів (або їх елемів) у цілісний комплекс також здійснюється двома основними спос: інкорпорацією і кодифікацією. Розвинуте і пов­ноцінне процесуальне пр, застосоване на демократичних засадах і принципах, є неодмінним елемом міцного прпорядку і законності.

81. Норми процесуального пр, їх структура та ознакиНорми процесуального пр відрізняються від норм ма­теріального пр своїм змістом, що виявляється у своє­рідності приписів процесуальних норм, особливостях адре­сата і деяких моментах структурної побудови. Це обумов­люється, передусім, характером функцій процесуальних норм, їх призначенням. Якщо функції норм матеріального пр полягають у безпосередньому регулюванні поведінки людей, то функції норм процесуального пр є своєрідною надбудовою над нормами матеріального пр. Призначен­ня їх полягає у регулюванні суспільних відносин, що скла­даються у процесі застосування норм матеріального пр, сприянні досягненню результату, що передбачений нормою матеріального пр. Зазначені функціональні особливості процесуальних норм і визначають своєрідний характер приписів, що містяться у них.

Усі приписи процесуальних норм мають процедурний характер, тобто визначають найбільш доцільний порядок здійснення пртворчої, прзастосовчої, судової, уста­новчої і контрольної діяльності. До того ж слід брати до уваги, що багато приписів процесуальних норм визначають порядок організації органів Д і здійснення ними своєї компетенції. Приписи процесуальних норм, як прави­ло, адресуються суб'єктам, які наділені владними повнова­женнями для застосування норм матеріального пр. Процесуальні норми характеризуються специфічною структурою. Як і норми матеріального пр, вони мають тричленну структуру. Проте, характеризуючи кожну структурну частину, слід звернутися до аналізу норм ма­теріального пр. Особливості диспозиції норм процесу­ального пр характеризуються тим, що вони є формою реалізації норм матеріального пр. У гіпотезі процесу­альної норми умови, обставини, за наявності яких реалізується норма, характеризуються передусім тим, що во­ни визначені змістом застосованої норми матеріального пр. Якраз обставини реалізації чи то гіпотези, чи дис­позиції, чи санкції матеріальної норми можуть стати умо­вами гіпотези процесуальної норми. Отже, норма матеріального пр ніби "присутня" у гіпотезі процесуальної норми. Похідна природа процесуальних норм визначає специ­фіку і санкції, що передусім виражається у такому наслід­ку, як відміна прзастосовчого акта, що прийнятий з порушенням даної норми. Однією з специфічних особливостей процесуальних норм є те, що вони тісно пов'язані з різними прийомами і спос, що використовуються держ органами при здійсненні своїх повноважень.

82. Пон галузі, підгалу та інститутів пр.Галузь пр — відносно самостійна сукупність юрид норм, яка регулює якісно однорідну сферу (рід) суспільних від­носин, об’єднаних загальністю предмета і мета првого регулювання.

Види галузей пр: Конституційне пр — сист принципів і норм, які закріплюють основи суспільного і держ ладу, форму правління і держ устрою, механізм здійснення держ вл, прве станови­ще особи. Адміністративне пр — сист првих норм, які регулю­ють управлінські відносини у сфері здійснення виконавчої вл, розпорядничої діяльності держ апарату, його взаємо­відносин з іншими держ та недерж організаціями і громадянами. Цивільне пр — сист првих норм, які регулюють май­нові і особисті немайнові відносини, що укладаються між фізи­чними та юр особами як рівноправними. Кримінальне пр — сист првих норм, які охороня­ють від злочинних посягань на пр і свободи людини і грома­дянина, конституційний лад, усі види власності тощо, установ­люючи міру кримінальної відповідальності за їх вчинення.

За субординацією у првому регулюванні відрізняють матері­альні та процесуальні галузі пр. Матеріальні галузі пр (матеріальне пр) — прямо регу­люють суспільні відносини. До них належать конституційне (дер­жавне), цивільне, адміністративне, кримінальне та ін. пр. Процесуальні галузі пр (процесуальне пр) — визнача­ють процедуру реалізації матеріального пр і є похідними від нього. Адміністративно-процесуальне пр — сист норм пр, яка регулює порядок здійснення і розгляду адміністративно-првих справ, тобто таких, що складаються в сфері держ управління. Цивільне процесуальне пр — сист норм пр, яка ре­гулює порядок розгляду і вирішення судом цивільних справ, а також порядок виконання судових рішень. Кримінально-процесуальне пр — сист норм пр, яка регулює порядок діяльності прохоронних органів і судів у зв'язку з розкриттям злочинів, розслідуванням кримінальних справ, їхнім розглядом у суді й винесенням вироку.

Процесуальні галузі пр мають свій предмет регулювання, який відрізняється від предмета регулювання матеріальних га­лузей пр. Ним є так звані організаційні відносини, які форму­ються в результаті діяльності уповноважених суб'єктів, пов'яза­ної із застосуванням норм матеріального пр. Ці організаційні відносини представляють особливий прошарок, за рівнем не збі­жний із предметом регулювання матеріального пр.

Інститут пр — сист відносно відокремлених від інших і пов'язаних між собою првих норм, які регулюють певну гру­пу (вид} однорідних суспільних відносин.

Інститути пр — необхідна ланка в цілісній сист пр. Як правило, кожна галузь пр має інститути пр як свій самостійний структурний підрозділ. Наприклад, галузь консти­туційного пр — «інститут громадянства», «інститут виборчо­го пр» та ін. Галузь цивільного пр — інститути «купівлі-продажу», «представництва», «спадкування», «відшкодування шкоди», «дарування» та ін. Проте інститути пр можуть складатися з првих норм різних галузей, бути міжгалузевими. Головне призначення інсти­тутів пр — у межах своєї групи однорідних суспільних відно­син забезпечити суцільне, відносно закінчене регулювання.

Підгалузь пр — сист однорідних предметне пов'язаних інститутів певної галузі пр. Підгалузі є у багатьох галузей пр. Наприклад, цивільне пр має підгалузі: пр власності, зобо­в'язальне пр, спадкове пр, авторське прта ін.; фінан­сове пр — банківське і податкове пр; екологічне — лісове, гірниче, водне.