7. Відмінність в понх об’єкту і предмету теорії д і пр.

Пон юридичної науки можна розкрити через розуміння об'єктів, предмета, мету і функцій. Під об'єктами маються на увазі конкретні сфери (сторони) об'єктивної дійсності, під пред­метом науки — певний зріз (частина) об'єкта пізнання. Об'єктами юридичної науки є Д і пр — фактично два об'єкти. Проте юриспруденція, як і кожна наука, має один предмет вивчення. Вихідним для визначення пон юриспруденції є пр, що включає у себе прве пон Д. Д і пр пізнаються і досліджуються як складові моменти єдиного об'єкта юридичної науки. В основу їх вивчення покладено один принцип і критерій юридичності, що конкретизується в окремих сфе­рах і напрямках юридичного пізнання Д і пр. Ця кон­кретизація присутня в усіх окремих визначеннях і характерис­тиках Д і пр, у сист понять юридичної науки в ці­лому та окремих юрид наук. Предмет юридичної науки — об'єктивні властивості пр і Д в їх понятійно-юридичному розумінні та вираженні, загальні та окремі закономірності виникн, розвитку і функц Д і пр в їх структурній багатоманітності. Якщо предмет юридичної науки — це пон пр в усіх аспектах його теоретико-пізнавального прояву і вираження, то предмет кожної окремої юридичної науки — якийсь певний елем юридичної дійсності.

8. Структура теорії д і пр.

ТДіП — сист наукових знань про об'єк­тивні властивості Д і пр (їх внутрішню структуру і логіку розвитку); про основні та загальні закономірності виникн, розвитку і функц державно-првих явищ. Отже, ТДіП, яка за своєю структурою умовно поділяється на три частини – загальні положення, Д і її особливі характеристики, пр і його природа: 1) встановлює, вивчає та узагальнює властивості і специфічні характеристики державно-првих явищ в цілому, що утворюють складну взаємопов’язану між собою систему; 2) не ставить своїм завданням вивчення абсолютно усіх сторін діяльності Д, змісту усіх конкретних юрид норм та практики їх застосування, оскільки вона є фундаментальною юр наукою, а такі завдання вирішує уся сист наук про державу та пр.

9. Мет: пон, значення, вимоги до нього.

Мет юриспруденції являє собою засіб юридичного пізнан­ня, створення та організації юридичного знання. За допомогою юридичного мету предмет юриспруденції конкретизується і оформлюється у відповідну юридичну теорію (юридичну науку) як єдину систему знань про державу і пр, висловлену в понх. Основний мет юридичної науки — філософська діалекти­ка (матеріалістична та ідеалістична), що полягає у підході до вивчення Д і пр, який ґрунтується на загальних закономірних зв'язках розвитку буття і свідомості. Загальний мет філософської діалектики розкривається через: 1) логічний мет сходження від простого до складного, від аб­страктного до конкретного. Це мет діалектичної логіки — логі­ки теоретичного відтворення генези предмета. Відповідно до цього мету пізнання здійснюється в два етапи. На першому етапі пізнання об'єкта сприймається як деяке неподільне ціле. На другому, за допомогою аналізу, об'єкт пізнається конкрет­ними частинами. Абстрактне розуміння як односторонність знання, а конкретне – як його повнота, змістовність. Відбувається рух від менш змістовного знання до більш змістовного; 2) мет (принцип) єдності логічного та історичного. Суть. Процес розвитку державно-првих явищ відтворюється у всій багатогранності, у всій повноті – з усіма випадковостіми, винятками, що викривляють об’єктивну логіку розвитку; з усім позитивним, що накопичене історичним досвідом. Мет єдності історичного і логічного в ТДП служить метологічною основою дослідж як закономірностей виникн і розвитку Д і пр, так і закономірностей Д і пр, „що встановилися”; 3) системно-структурний мет, котрий припускає, що всі дер­жавно-прві явища розглядаються як елеми систем. Пр, Д, їх структурні підрозділи є відкритими систми, що складаються із систем нижчого порядку і належать до шир­ших систем.

10. Класифікація метів юридичного пізнання. В залежності від сфери поширення і об’єму матеріалів, які досліджуються, а також від їх специфіки і характеру всі мети класифікуються на декілька груп. Це: а) всезагальний діалектично-матеріалістичний мет. Поширюється на всі без виключення конкретні науки. Особливу увагу йому приділялось в марксиській літературі. Він також використовується вченими ін. політичних поглядів і світоглядів, оскільки зачіпає і допомагає вирішувати на тільки і навіть не стільки світоглядні, політико-ідеологічні проблеми, скільки сугубо наукові, академічні питання. Його використання веде по зростаючій лінії від менш ємного і глибоко знання до більш широкого і глибокого знання про державу і пр, до швидкого накопичення теоретично і практично значимої для них інформації. З його допомогою визначається і теоретично відображається реальний історичний шлях, який проходив і прохидить розвиток Д і пр. З допомогою цього мету увага дослідника акцентується не тільки на виявленні особливостей і визначення понять Д і пр, але і на їх зв’язках між собою і з явищами, що їх оточують, інститутами і установами. Д і пр розглядаються як в статиці, так і в динаміці – з точки зору їх еволюційного і революційного розвитку, з позицій їх внутрішніх протиріч, під кутом зору їх взаємодії з оточуючим політичним, економічним, соціальним і ін. середовищем; б) загальні мети (мети порівняння, аналізу і синтезу, абстрагування, системного і структурного підходів, сходження від абстрактного до конкретного, мети підведення менш загального пон до більш загального). Всі вони мають важливе значення для отримання об’єктивних знань про державу і пр, для глибокого і всестороннього дослідж матеріалу, який розглядається. Вони знаходяться в постійному взаємозв’язку і взаємодії з названим вище метом, доповнюються і розвиваються один одного. Загальні мети також широко використовуються у всіх без виключення конкретних науках, але охоплюють собою далеко не всі стадії наукового пізнання. сфера їх застосування обмежується вирішенням лише певних пізнавальних задач. Застосування загальних метів асоціюється іноді, хоча і досить умовно, але і з досить чітко визначеними часовими рамками. Напр., системний мет – його інтенсивне використання нерозривно пов’язано з розробкою системних досліджень в різних сферах життя суспільства лише в післявоєнний період; порівняльний мет – друга пол. 19-поч. 20 ст., коли сформувалась відносно самостійна галузь првих знань-„порівняльне пр”. в) спеціальні мети. Розробляються в рамках окремих спеціальних наук і широко використовуються для вивчення Д і пр (математичні, сатистичні, психологічні, кібернетичні, конкретно-соціологічні і ін.). вони разом з ін. метами дозволяють подивитись на державу і пр з позицій недержавно-првих дисциплін, допомагають створити більш повне уявлення про державу і пр. Зокрема, з допомогою конкретно-соціологічного і статистичного метів дослідник намагається отримати кількісні, а разом з тим і якісні оцінки різних державно-првих явищ (напр., ефективність мір по боротьбі з організованою злочинністю, які застосовуються), виявити основні тенденції розвитку Д і пр на тому чи ін. етапі їх розвитку, намітити і застосувати найбільш дієві міри по боротьбі з негативними наслідками їх розвитку; г) окремі мети. Вони виробляються самою ТДП і ін. юр науками і використовуються тільки в межах цих наук (мети розробки првих рішень, мети тлумачення норм пр, формально-юридичний мет і ін.). Вони мають не лише сугубо академічний, але й практичний характер. З допомогою формально-юридичного мету проводиться дослідж з метою розробки практичних рекомендацій щодо подальшого розвитку і вдосконалення різних форм чи джерел пр, окремих првих актів, норм і інститутів, по систтизації існуючого в країні нормативно-првого матеріалу, по розвитку законодавчої і прзастосовчої техніки і ін.

11. Сист метів ТДП. Мет теорії Д і пр — це сукупність логічних при­йомів і конкретних способів пізнання загальних і основних зако­номірностей виникн, розвитку і функц Д і пр. Мет не слід плутати з метикою (сукупністю засобів доцільного вивчення явища). Його слід розглядати як вихідну базисну категорію метології. Метологія (вчення про мети) — сист певних теоретич­них принципів, логічних прийомів, конкретних засобів дослідж предмета науки. Мети науки теорії Д і пр поділяються на загальні, окремі (конкретні) і спеціальні. Загальним метом ТДП, як і всіх суспільних наук, є мет філософської діалектики (матеріалістичної та ідеа­лістичної). Він виражається у підході до вивчення Д і пр, який ґрунтується на загальних закономірних зв'язках розвитку буття і свідомості. Мет філософської діалектики передбачає розгляд пр як явища, яке: 1) визначається природою людини і умовами життя суспільства; 2) пов’язане з ін. соц. явищами; 3) знаходиться в постійному розвитку, якісному обновленню. Загальний мет філософської діалектики розкривається через: 1) логічний мет сходження від простого до складного, від аб­страктного до конкретного. Це мет діалектичної логіки — логі­ки теоретичного відтворення генези предмета. Відповідно до цього мету пізнання здійснюється в два етапи. На першому етапі пізнання об'єкта сприймається як деяке неподільне ціле. На другому, за допомогою аналізу, об'єкт пізнається конкрет­ними частинами. Абстрактне розуміння як односторонність знання, а конкретне – як його повнота, змістовність. Відбувається рух від менш змістовного знання до більш змістовного; 2) мет (принцип) єдності логічного та історичного. Суть. Процес розвитку державно-првих явищ відтворюється у всій багатогранності, у всій повноті – з усіма випадковостіми, винятками, що викривляють об’єктивну логіку розвитку; з усім позитивним, що накопичене історичним досвідом. Мет єдності історичного і логічного в ТДП служить метологічною основою дослідж як закономірностей виникн і розвитку Д і пр, так і закономірностей Д і пр, „що встановилися”; 3) системно-структурний мет, котрий припускає, що всі дер­жавно-прві явища розглядаються як елеми систем. Пр, Д, їх структурні підрозділи є відкритими систми, що складаються із систем нижчого порядку і належать до шир­ших систем. Основні окремі (конкретні) мети теорії Д і пр: 1) формально-догматичний (юридико-технічний) мет припу­скає вивчення пр як такого, у «чистому вигляді», поза зв'язку з економікою, політикою, мораллю та іншими соціальними яви­щами. Його призначення полягає в аналізі чинного законодавства і практики його застосування держ органами, у виявлен­ні зовнішніх, очевидних аспектів првих явищ без проникнення у внутрішні сутнісні сторони та зв'язки; 2) соціологічний мет полягає в дослідженні пр на базі конкретних соціальних фактів. Соціологічний мет містить у собі такі засоби, як ана­ліз статистичних даних і різного роду документів, соціально-првий експеримент, опитування населення. Напр., спос аналізу письмових документів (звітів, службових записок) забезпечують достовірність знань про події, факти, необхідні для дослідж; 3) статистичний мет використовується для встановлення статистичних даних про предмет вивчення, скажімо, даних про кількість прпорушень, про відсоток економічних злочинів тощо; 4) конкретно-історичний мет допомагає вивчити специфіку державно-првого явища конкретного історичного періоду, простежити динаміку його розвитку, наприклад, особливості со­ціального регулювання в період первіснообщинного ладу, ран­ньої державності, сучасної првої Д та ін.; 5) порівняльно-првий мет припускає зіставлення юрид понять, явищ і процесів і виявлення між ними схожості та відмінностей. Порівняння дозволяє класифікувати державно-прві явища, з'ясувати їх історичну послідовність, генетичні зв'язки між ними. Спеціальні мети — мети, що ґрунтуються на досягненнях суспільних і технічних наук : математичний; кібернетичний; психологічний та ін.

З метою різнобічного пізнання Д і пр слід користу­ватися зазначеними метами у сукупності.