49. Основні сучасні концепції пр.

Існує декілька сучасних концепцій пр, їх спільна риса – заперечення зв’язку між Д та прм.

Вирізняють такі сучасні концепції: природно-прву, позитивістську, реалістичну, соціологічну, психологічну.

Природно-прва (поділена: неотомізм, протестантизм, неогегельянство) – стверджує, що пр це не тільки норми, санкціоновані Д, але й інш правила поведінки, похідні від моралі, справедливості, ідей гуманізму; пр випливає з природи людини.

Позитивістична – пов’язує пртворчу діяльність тільки з Д і основним джерелом пр вважає закон; пр розглядається як замкнена сист.

Соціологічні – розглядають пр в нерозривному зв’язку з суспільними відносинами, які вони регулюють; пр прив’язується до прсвідомості, прав уявлень, різних соціальних норм; таким чином не можна зобов’язувати виконувати норми, що суперечать суспільн інтересам або іншим соціальним цінностям і нормам.

Психологічна – джерело пр є переживання та емоції людини, визнання його як психолог процесу; пр поділяється на: офіційне (застосовується держ вл) і неофіційне (пр взагалі – пр соціальних груп, різних спільнот); на позитивне пр (викладене в кодексах, законах тощо) та інтуїтивне (пр, що виникло в свідомості індивіда).

50. Класифікація првих систем.

Типологія (або наука класифікації) — вчення про типи пр­вих систем. Типологія і порівняльний мет перебувають у тіс­ному зв'язку. З одного боку, порівняння припускає попереднє встановлення типології, з іншого — встановлення типології без порівняння неможливе. Існує чимало класифікацій првих систем :

1. Спільність історичних коренів виникн і подальшого роз­витку (включаючи ступінь рецепції римського пр). Прві сист об'єднані природою їх розвитку, генетичними кореня­ми, що знаходяться в тій самій стародавній державі. Вони роз­вивалися в подібних умовах і зберегли однаковість у допрвих регуляторах, перших джерелах, характері і ступені сприйняття джерел пр інших національних првих систем. Їх об'єдну­ють історичні пам'ятники пр, тенденції виникн і розви­тку державних і првих структур, а головне — грунтування на тих самих првих началах, принципах, нормах.

2. Спільність основного юридичного джерела пр (форми пр) — нормативно-првий акт, нормативно-првий договір, првий прецедент, првий звичай, релігійно-прва нор­ма. Роль, значення і співвідн цих джерел пр неодна­кові в різних првих систх та їх типах.

3. Єдність у структурі сист пр і норми пр. Прві сист країн, об'єднані в один првий тип (сім'ю), мають подібність структурної побудови нормативно-првого матері­алу. Це виражається в поділі сист пр на підсист (пуб­лічну і приватну) і підрозділи — об'єктивне і суб'єктивне пр, загальносоціальне і спеціально-соціальне пр, природне і по­зитивне пр та ін. Загальним є поділ норм пр за галузями, підгалузями, інститутами та іншими елемами. Однакову бу­дову має норма пр.

4. Спільність принципів регулювання суспільних відносин. Одні прві сист керуються ідеями свободи суб'єктів, їх формаль­ної рівності, справедливості прсуддя і т.д., другі — віддають перевагу релігійним засадам (мусульманські країни), треті — звичаям і традиціям (країни Африки), четверті — ідеям пану­вання закону, що виражає монополію Д в житті суспіль­ства і особи (соціалістичні країни), тощо.

5. Єдність юридичної техніки, включаючи термінологію, юри­дичні категорії, пон, конструкції. Вживання првими систми однакових або подібних за своїм значенням термінів пояснюється єдністю їх походження або проведенням уніфікації законодавства, обумовленої цією єдністю. Законодавці країн, що належать до одного првого типу (сім'ї), керуються тими са­мими принципами побудови нормативно-првого матеріалу, застосовують подібні або ідентичні юридичні конструкції, засо­би викладу тощо.