40. Основні сучасні концепції д.

XX ст. дало низку наукових концепцій сучасної Д, що обумовлено політичними процесами, які відбуваються в ній. Так, специфічний шлях розвитку державності деяких країн Азії та Африки (державна вл тут була узурпована партійною верхів­кою) породив наукову концепцію так званої перехідної державно­сті. Перехідна Д не вписується в рамки марксистсько-ленінської формаційної типології (рабовласницька, феодальна, буржуазна, соціалістична). Не підпадає вона й під критерій ци­вілізаційного підходу. Відповідно до даної концепції перехідною є державність, що виникає в ході національно-визвольної боротьби незалежних народів і спирається на різнотипні виробничі відносини. У по­дальшому, в міру переважаючого розвитку пануючої форми влас­ності (тут уже формаційний критерій), подібні Д повинні приєднатися до певного історичного типу Д — капіталіс­тичної або соціалістичної. Так виникла теорія про перехідну дер­жаву — державу соціалістичної орієнтації (орієнтація на общин­ну, спільну власність) і державу капіталістичної орієнтації (орі­єнтація на збереження приватної власності). Перехідні Д були в усі історичні періоди. Концепція Д „загального благоденства” (Мюрдаль, Стречі та ін.) висунута у середині XX ст. щодо розвинутих капіталістичних держав (так званих „максимальних” держав). Ця теорія стала противагою, антиподом концепції Д „нічно­го сторожа” („мінімальної” Д), що відстоювала невтру­чання Д в економічну сферу, у відносини робітника та підприємця, у соціальні питання. Д трактувалася як надкласова, що втратила свою стару класову сутність завдяки встановленню прогресивних по­датків, перерозподілу національного доходу, наданню соціаль­них послуг. Теорія „конвергенції” набула популярності наприкінці 50-х ро­ків XX ст. (Сорокін, Гелбрейт та ін.). Відповідно до цієї теорії в умовах НТР втрачається відмінність між капіталістичною та соціалістичною Дми, відбувається їх зближення шляхом запозичення одна у одної позитивних рис, створюється „єдине постіндустріальне суспіль­ство”. Процес „соціалізації” капіталістичної Д проявля­ється в елемах планування і держ регулювання еконо­міки. Процес капіталізації в соціалістичній державі полягає у зживанні „надмірної жорсткості” центрального держ управ­ління, визнанні приватної власності, розвитку ринкової еконо­міки, політичного плюралізму і мирного співіснування у сфері ідеології. В перспективі вл в конвергентному суспільстві, згідно з теорією, втратить класовий характер і суспільно-політ забарвленість, керівництво перейде до менеджерів – особливого прошарку, що виник в ході НТР. В сучасних умовах, коли змінюється соціально-прва ха­рактеристика буржуазних держав, коли колишні „соціалістичні” Д, стали на шлях формування гро­мадянського суспільства і побудови првої Д, виникла концепція майбутніх буржуазних і соціалістичних держав — Д соціальної демократії, соціальної првої Д.

41. Теорія првої д та її відмінність від теорії “д соціального благоденства”.

Створена ще в період між двома світовими війнами теорія првої Д ще й сьогодні має досить широке коло прихильників. За цією теорією сучасні буржуазні суспільство і Д вже позбулися, або інтенсивно позбуваються класового характеру, а Д стає органом, що функціонує на благо всіх членів суспільства, різко звужується сфера держ примусу. Репрессивно-каральні функції (теорії “Д соціального благоденства”) Д відмирають за рахунок розширення соціально-економічних функцій: державне регулювання економіки, соціальних послуг (охорони здоров’я, пенсійне забезпечення, культурно-освітньої функції і т.і.). Своє соціальне призначення така Д реалізує шляхом: а) націоналізації найважливіших галузей промисловості; б) впливу на ринок шляхом політики цін, інвестицій, державних замовлень, кредитної політикиі; в) планування і прогнозування економічного і соціального розвитку; г) здійснення широкої політики соціальних послуг, соціального забезпечення і страхування, допомоги малозабезпеченим, підтримки високого рівня законності; д) захисту трудівників від надмірної експлуатації з боку роботодавців.

Теорія “Д соціального благоденства” передбачає існування сильної Д, що поширює свій вплив на широке коло суспільних відносин.