33. Форма д : пон і структура.

Форма Д — порядок (спосіб) організації та здійснення держ вл в країні. Структура форми Д — стійка єдність елемів, їх зв'язків, цілісності, зв'язків елемів із цілим. Вона включає три взаємозалежних елеми: форму держ правління, фор­му держ устрою, форму політичного (держ) режиму. Форма держ правління - порядок утво­рення і організа­ції вищих органів вл в державі. Існує у формі монархії (парламентська, дуалістична, абсолютна, конституційна) чи республіки (президентська, парламентська, змішана). Фор­ма держ устрою - порядок поділу тери­торії Д на певні складові частини і співвідн вл між ними і Д в ці­лому. Існує унітарна Д і федерація. Форма політичного (держ) режиму - порядок здійс­нення держ вл у певні спос, певними метами і засо­бами. Існує демократичний і антидемократичний режими.

34. Форма держ правління : її пон та види.

Форма держ правління - порядок утво­рення і організа­ції вищих органів вл в державі. Існує два види – монархія і республіка. Монархія - форма держ правлін­ня, при якій державна вл зо­середжена цілком або частково в руках однієї особи — монар­ха, передається в спадщину, не залежить від населення (як пра­вило, не затверджується). Протягом історії виникали різні види монархій: 1) східна деспотія, заснована на азіатському засобі провад­ження; 2) антична (рабовласницька); 3) феодальна: а) ранньофеодальна — хар-ся великим ступенем децентралізації, б) станово-представницька — вл монарха поєднується із наявністю станово-представницького органу (Іспанія — кортеси, Франція — генеральні штати, Англія — парламент); в) абсолютна; 4) конституційна. Розглянемо абсолютну та конституційну монархії, тому що інші практично не існують. Абсолютна монархія – монарх не обмежений конституцією, здійснює законодавчу діяльність, керує урядом, який формує сам; контролює прсуддя, місцеве ­самоврядування. Конституційна монархія - вл монарха обмежена конституцієб, він не може прямо впливати на склад та політику, що формує парламент, парламент здійснює законодавчу діяльність. Парламентська конституційна монархія - вл монарха в законодавчій, ви­конавчій і судовій сферах діяльності символічна. Монарх лише підписує законодавчі акти, прийняті парламентом, і формально зберігає статус глави Д — виключно з представницькими повноваженнями. Дуалістична конституційна монархія - юридично і фактично вл поділена між урядом, що формується монархом і парламентом. Монарх вже не має законодав­чої вл, вона перейшла до парламенту, але він ще зосереджує у своїх руках виконавчу владу і формує уряд, відповідальний перед ним, а не перед парламентом. Монарх своїми указами регулює багато сфер суспільних відносин. Дуалістична монархія характерна для перехідного періоду від феодалізму до капіталізму. Республіка - форма держ правлін­ня, при якій вища державна вл здійснюється представни­цьким загальнонаціональним органом вл (парламентом), обраним населенням на певний строк. Президентська республіка хар-ся насамперед ваго­мою роллю глави Д в державному механізмі. Президент зазвичай обирається незалежно від парламенту (прямим чи не­прямим голосуванням) і поєднує повноваження глави Д і глави уряду. Уряд, як правило, слабко впливає на парламент, не залежить від парламенту (парламент не може проголосити недо­віру уряду або достроково припинити його повноваження). Пост прем'єр-міністра або відсутній, або відіграє допоміжну - коорди­наційну роль. Президент здатний відстоювати інте­реси виконавчої вл завдяки своєму високому статусу із метою дося­гнення балансу влад. Президент у парламентських республіках, на відміну від гла­ви Д в президентських республіках, зазвичай не має у своєму розпорядженні реальної виконавчої вл, і його првий статус значною мірою нагадує статус монарха в парла­ментській монархії. Повноваження глави Д, за винятком суто церемоніальних (представницьких), тут зазвичай здійсню­ються за згодою і з ініціативи уряду, створеного на парламент­ській основі. Якщо в президентських республіках глава Д формує уряд за своїм розсудом, незалежно від розстановки сил у пар­ламенті, то в парламентських республіках глава Д най­частіше може призначити такий уряд, який має підтримку пар­ламентської більшості. Члени уряду є одночасно і членами пар­ламенту, тобто склад уряду відбиває реальну розстановку сил у парламенті, що дозволяє уряду впливати на прийняття парла­ментських рішень. Пост прем'єр-міністра, як правило, автома­тично займає лідер партії (блока партій), яка перемогла на ви­борах. Існує парламентська відповідальність уряду, що найчас­тіше носить солідарний характер — недовіра одному члену кабінету спричиняє відставку всього уряду. Президент у змішаній республіці, яка поєднує у собі елеми президентської і парламентської республіканських форм прав­ління, є верховним головнокомандувачем, як у президентській республіці, проте не у всіх країнах наділений повноваженнями глави виконавчої вл, нерідко поділяє її з прем'єр-міністром. Відсутня посада віце-президента, як і в парламентській республіці.