3.Невротичний розвиток чоловіків та жінок під тиском гендерних стереотипів.

У гендерній психології виокремлюють чітке статеве співвідношення психічних та поведінкових розладів, які переживаються дорослими людьми із певною статевою приналежністю, симптомокомплекси та етіологію яких пов’язують із різноманітними гендерними стереотипами. Проаналізувавши різні психологічні розлади особистості, вчені класифікували їх за гендерними характеристиками, а саме:

• Фемінні : булімія та анорексія, розлади настрою або депресія (синдром залежності), розлади тривожності, панічні розлади (атаки): агорафобія (страх публічного простору), фотофобія (страх мати страх); залежний або демонстративний особистісний розлад, тривожний та фобічний неврози, посттравматичний стресопохідний розлад (пережите зґвалтування, автокатастрофа, стихійні лиха, військові дії).

• Маскулінні : інтермітуюча експлозивність, патологічна азартність, антисоціальний або особистісний розлади (межова особистість), адитивна поведінка, соціальні фобії (страх виступати перед публікою), розлади, що спричинені вживанням психоактивних речовин.

Д\з Детально занотувати всі ці розлади поведінки окремо (ст.. 206-218 «Гендерна психологія» Кікінеджі, Говорун)

Лекція №9. «Гендерне насильство». План:

1. Поняття «насилля» в гендерній психології». Сексуальне насильство.

2. Згвалтування, як один із найпоширеніших видів гендерного насильства.

3. Проституція та порнографія.

1.В соціумі до людиною може застосовуватися різного роду насилля. Поряд із фізичним, економічним та психологічним, особливий вплив має гендерно-сексуальне насилля.

Сексуальне насилля – зловживання, за допомогою якого задовольняються сексуальні потреби та інтереси, яке грубо порушує прийняті в суспільстві моральні норми людських стосунків, принижує гідність особи, завдає шкоди її психічному і фізичному здоров’ю. Проявляється у різних формах: брутальні жести, цинічні фрази сексуального характеру, небажані доторки до тіла, маніпулювання статевими органами, примус до статевих відносин, тощо. Воно може набувати наступних форм:

Суспільне сексуальне насилля	Поширення порнографії, поширення сексистських настанов проти жіночої статі, урядова політика контролю за репродуктивною сферою, примусова стерилізація.
Приватне сексуальне насилля	Зґвалтування, сексуальні зносини з неповнолітніми, розбещенні дії щодо неповнолітніх, тощо.

Гендерне насилля – різновид сексуального насилля, що характерне здебільшого у патріархальних суспільствах, особливо поширене в африканських країнах (Напр. в Сомалі – поширена жіноче обрізання, тобто відсічення клітора і часткове зашивання статевих губ піхви у дівчаток 7-8 р. з метою обмеження її стосунків їз чоловіками до офіційного одруження.. Все це робиться для того, щоб застерегти дівчинку у дорослому житті від можливості відчути сексуальну насолоду, і уберегти її від відносин із незаконними чоловіками. Наслідком є проблеми із менструальним циклом, нездатність наародженням дітей та взагалом, проблеми із статевим здоров’ям жінки. Ця ситуація стала сюжетом фільму «Квітка пустелі» 2009р.) Проявами гендерного насилля є скалічення геніталій жінки, зґвалтування, інфантицид (дітовбивство), примусова стерилізація.

2.Одним із найпоширеніших видів гендерно-сексуального насилля є зґвалтування – статевий акт, або інший вид сексуальної близькості, що здійснюється всупереч волі та бажанню іншої особи, яку спонукають до сексуального контакту фізичною силою, залякуванням, навмисним споюванням, отруєнням (напр..наркотиками). Жертвами зґвалтування є переважно жінки, діти, рідше чоловіки. Сучасні закони карають за зґвалтування тюремним ув’язненням. Те, що головними жертвами зґвалтувань стають жінки, є причиною статевих стереотипів (нібито в зґвалтуванні винен не тільки ґвалтівник, але і жертва), сексизму проти жінок, нерівноправ’ям статей у соціумі. Мотивом зґвалтування у більшості випадків є статевий акт як досягнення розрядки сексуального збудження, рідше – агресивне ставлення до жінки, поєднання сексуального потягу із садистичними намірами. Слідчі наголошують, що далеко не всі ґвалтівники схильні до жорстокості в сексуальному насиллі, тому жертві не слід повністю підкорятися їх погрозам. Історії слідства відомі багато випадків втечі жертви від ґвалтівника.

Поняд 60% ґвалтівників – це молоді люди до 25 років. Більшість із них зростали у ворожому, агресивному середовищі, обумовленому конфліктними ситуаціями матері з батьком, постійними приниженнями жінки, або постійним кривдженням батьком дітей, чи зловживаннями сексуального характеру з боку дорослих. Ставши дорослим, така людина вважає подібну поведінку за норму, і зовсім не виявляє співчуття до жертви. Крайнім проявом цинізму та жорстокості є групове зґвалтування. Кількість зґвалтувань зростає у періоди соціально-економічних катаклізмів і є вищою в асоціальному середовищі, відірваному від етнокультурних традицій і звичаїв, релігійних вірувань, ураженому алкоголем та наркотиками населенням, примітивізацією його потреб та інтересів.

Психологи називають головною причиною такого злочину - негативне ставлення авторитарної, жорстокої матері до свого сина, вона позбавляє його тепла та ніжності, всіляко принижує, породжує потенційне сексуальне насильство як проекцію ворожого ставлення до протилежної статі.

Психологи прирівнюють пережите зґвалтування до посттравматичного синдрому, воно викликає нав’язливі, нестримно болючі спогади. Всі елементи тієї неприємної події повертаються до жертви у формі «зворотного спалаху». Психотерапевти стверджують , що у роботі із такими клієнтками, вони частіше стикають не із переживаннями з приводу фізичних ушкоджень, а більше із порушенням сприймання себе як цілісної особистості, мова йде про деперсоналізацію, роздвоєння Я на зґвалтоване, понівечене, принижене і те Я, що залишилося від нього. Саме тому жертви часто ненавидять своє тіло, хочуть позбавити себе життя, не бажають приймати себе і свій жахливий досвід. Робота із такими клієнтами проходить у наступному вигляді:

Гостра фаза, застрявання на події (кілька днів після згвалтування)→ період реабілітації, (триваліший період, до 3 міс., сповнений тривоги, нав’язливих страхів та побоювань) → період прийняття ситуації і себе і ній.

Психотерапевтична допомога на етапі реабілітації часто проводиться у формі групових тренінгів, в групах психотерапевтичної підтримки, членами якої є жінки що подолали аналогічну психотравму.

Особливо руйнівним для психіки жертви є її особисте приховування акту зґвалтування від інших. Найсильніший вплив цієї травми є на інтимну сферу жінки. Якщо інші аспекти життя ще можна якось відновити шляхом тривалої психотерапії, то відновити психічну рівновагу, яка була до трагедії, просто неможливо.

Першочерговою формою сексуального насилля є т.з. сексуальне приставання – небажані сексуальні пропозиції, натяки або інші форми прояву сексуального інтересу у словах або діях (обійми, поцілунки, доторки, тощо). Одні жінки вважають такі прояви невихованістю, безкультур’ям, інші ж – природною для чоловіків формою поведінки, яка підтримує у жінок відчуття їх привабливості і здатності викликати інтерес. Сексуальні приставання є порушенням прав людини, якщо їх здійснюють за місцем роботи, навчання, а його об’єкт підпорядкований за посадою та соц..статусом суб’єкту сексуального домагання (роботодавцю, керівнику).

Сексуально-гендерне насилля є порушенням прав людини, однією із форм насилля проти людства. Генеральна Асамблея ООН в 1994 р. прийняла Декларацію про припинення насильства проти жінок і визнала насилля проти них проявом історично зумовленої нерівності між статями, закликає країни до формування національного законодавства,яке б заперечувало належний та ефективний судовий захист жінок, ліквідацію всіх форм насильницького ставлення до них.

Отже, можна з упевненістю сказати, що будь-яке насильство, в тому числі і сексуальне, є зазіханням на автономію, гідність особи, примушування її до небажаних для неї дій.

Д\з. Ознайомитися із таблицею «Види і форми гендерного насильства» ( посібник «Насильство в сім’ї. Як боротися з ним державі?», Москва, 1999). Подумайте, які із них більшою мірою поширені щодо жінок?