Тема 4,5 «Засвоєння гендерних ролей: концептуальні підходи ».

План:

1. Біологізаторський підхід до гендеру.

2. Теорія соц..научіння диференціації поведінки.

3. Теорії когнітивного розвитку та гендерних схем.

4. Феміністичні теорії гендеру.

5. Гендерна ідеологія в навчанні та вихованні.

1.Теорія З. Фрейда носить біологізаторський характер. Анатомія – це доля, говорив Фрейд. Він стверджував, що чоловіче властиве чоловікові, а жіноче – біологічній жінці. Жіночність є органічною, тобто походить від біологічної , конструктивної сутності жінки, або пов’язана з нею. Характер мужності також має органічну сутність, оскільки, щоб поєднатися із жінкою, чоловік має проявити агресію, заволодіти нею. За Фрейдом, найголовніші риси жіночності: пасивність, мазохізм, нарцисизм, потяг до сексуальних страждань, приниження, наруга, стан заляканості, неспроможності. Мазохізм є нормальною жіночною рисою, і ненормальною чоловічою. А нарцисизм звернений здебільшого на піднесення свого тіла, фізичного Я. у чоловіка нарцисизм інший, він направлений більше на захоплення навколишнім, ніж із випинанням свого Я. тому жіночність, порявніно із чоловічими рисами, є меншовартісною.

Амер.феміністка Кейт Мілет наголошує, що З.Фройд виводив психологічні відмінності статей з різної будови їх статевих органів. Оскільки пеніс виконує активну роль, а статеві органи жіночі – пасивну, то і ролі статей від природи комплементарні, взаємодоповнюючі.

Фройд та його послідовники вважають фалічний період розвитку дитини (4-6 років) вирішальним для статевої та статево-рольової ідентифікації, для подальшого засвоєння статево рольової поведінки, оскіьки саме в цей період психосексуального розвитку діти переживають перший любовний досвід: дівчатка – комплекс Електри, хлопчики – Едіпів комплекс. Цей період супроводжується безмірними ревнощами, розчаруванням, агресією, знехтуванням, відчуженням, ворожістю до власного батька чи матері. Психологію чоловіка та жінки діти засвоюють шляхом ідентифікації з дорослими тієїж статі. Едіпів комплекс мучає не тільки хлопчиків. Дівчатка також потрапляють під його вплив : коли дівчинка починає розуміти структуру своїх статевих органів, і усвідомлює що же ніколи не буде мати пеніса, то в цьому звинувачує свою матір, яка її народила. І у відповідь їй оголошує змагання за прихильність батька. В неї виникає бажання володіти ним замість матері. Оскільки в дитячому віці це неможливо, вона ідентифікує себе із жіночою статтю в надії що зможе заволодіти батьком коли виросте. Подібний конфлікт в фалічній стадії може залишитися нерозв’язаним. Це може вплинути на виникнення непорозумінь у засвоєнні їх статево-рольової поведінки, прояву маскулінності жінками та фемінності чоловіками, а у деяких випадках і виникнення гомосексуалізму.

Якщо З.Фрейд вважав, що базове засвоєння гендерних ролей відбувається найперших п’яти етапах психосексуального розвитку, то його послідовник Ерік Еріксон відводить це на подальші періоди психосексуального розвитку. Ключовими у цей період є розвиток базової довіри, компетентності, виконання розвиваючих завдань. Якщо Фройд головною перепоною на шляху до ідентичності вважав тривожність, то Еріксон – порушення внутрішньої тотожності самому собі в минулому, теперішньому та майбутньому, дисгармонію внутрішнього Я з навколишньою дійсністю.

Позицію З. Фройда абсолютно заперечувала К.Горні. Вона критикувала його погляди про заздрість жіноцтва щодо відсутності чоловічого пеніса. (Цитата К.Горні, ст..263). Горні наголошує, що жінкам природою дано материнство, якому може позаздрити будь-хто з чоловіків. (цитата…..ст.263). А неповноцінність почування себе жінкою, ґрунтується на економічній, політичній та психосоціальній залежності від чоловіка. (цитата…)

Якщо фрейдизм статеву детермінацію психіки вбачає у жін..і чол.. статевих органах, в особливостях сприйняття дитиною власного тіла, то прихильники ідеї статевого диморфізму – у спадкових факторах. Вони розглядають людей, як інформаційні системи,яким у процесі еволюції вже відведені полярні ролі. Чоловічі завдання у виживанні такі самі як і у тваринному світі – сміливо, безстрашно досліджують навколишній світ і утверджують своє існування в ньому. Освоюючи нові території, вони або гинуть, або досягають нової,вищої адаптації і розвитку. Вони забезпечують пристосування жінок до нових умов, розширюють середовище для проживання. Жіноча біологічна роль полягає у сприйманні здобутої інформації, і її використання для виживання в нових умовах. Отже, завдання жінок – зберегти створене, закріпити, передати у спадок інформацію. Жіноче завдання на біологічному рівні – вибір такого батька майбутнього потомства, який був би носієм досконаліших властивостей. Цим зумовлена нижча територіальна активність самок, жінок, їхня обережність, стабільність, більша живучість.

Прихильники еволюційної теорії статевого добору вважають, що чоловік повинен підтримувати сексуальні відносини з однією жінкою, щоб забезпечити її запліднення. Оскільки процес запліднення можливий тільки під час овуляції, а вона досить замаскована в організмі жінки, то чоловік повинен протягом певного часу бути з жінкою для того, щоб з’явилося потомство. Стратегія жінок включає тривалі періоди сексуальної чутливості, що створює умови для підтримування уваги партнера. А стратегія чоловіків включає суперництво при залицянні та агресивність за необхідності захисту жінок.

Біологізаторський підхід до процесу засвоєння гендерних ролей зазнав нищівної критики, зона його використання під тиском наукових аргументів була суттєво звужена на користь провідної ролі соціального довкілля. На зміну цьому підходу прийшов біосоціальний підхід.