2.4 Висновки до розділу 2

Вивчивши історію становлення і розвитку театру на ходулях, з'ясували, що процеси життєвого побуту примушували людину ставати на ходулі, в основному обумовлені кліматичними особливостями місцевості. Так в Древньому Китаї більше трьох тисяч років назад, борючись з розливами річки Лао, жителі містечка Ньючванг прив'язували палиці до ніг для вільного пересування по затоплених вулицях.

У південно-африканських країнах, із-за розжареного денним сонцем піску, місцеве населення будувало свої житла на піднесених палях і щоб не обпалювати ноги ходили на ходулях.

Знайдені в Мексиці на руїнах індіанського племені Майя ходулі так само свідчать, про їх використання. З цього видно, що історія появи ходуль, як предмета побутового ужитку не мала місцевого розвитку, а проходила по усіх континентах одночасно.

З появою ходуль в побутовому використанні зумовило і їх традиційний і культовий розвиток. У країнах Сходу прихід весни відзначається танцями на ходулях, а так само в змаганнях на спритність. У Африці, щоб уберегти підростаюче потомство від дрібних хижаків і наповнити мудрістю, оскільки вважалося, що уся мудрість зосереджена в кронах дерев, місцеві шамани ставили дітей на ходулі і проводили ритуали. З цих витоків йде перша театралізація культового використання ходуль.

Навіть сьогодні, коли ми говоримо: "Високопарний жест", це традиційне використання культу ходуль. Чим вище ходулі, тим краще схожість злакових культур, розумніше і сильніше підростаюче покоління.

У Древній Греції з появою театру, з'являється необхідність виділити головного героя, відрізнити його від хору, використовують маски, котурны для зміни росту. Це послужило поштовхом розвитку театралізованої вистави на ходулях, що надалі запозичать римляни. У Древньому Римі з'явиться перший театр на ходулях театр Мім, який використовував у своєму арсеналі змішані оригінальні жанри того часу: еквілібристика, жонглювання, канатоходство і танець на ходулях. Його можна вважати першим представником європейських масових форм, що театралізуються, з використанням ходуль для видовищності представлення.

Надалі розвиток театр на ходулях, як і будь-які інші форми, що театралізуються, з приходом християнства терпить гоніння і набуває нової мандруючої форми балаганного театру аж до епохи Відродження. Що знайшло своє віддзеркалення в репертуарі, театр став ближчий за народ. Балаганний театр на ходулях поширився по усій Європі.

На Русі першими представниками були скоморохи, які були невід'ємними учасниками будь-якого святкового дійства, що театралізувалося, і народного гуляння. Скоморохи часто використовували у своїй творчості ходулі, близькі народу того часу.

Так в історичному порядку ми простежили історію становлення театру на ходулях, як жанру народного вуличного руху, який розвивався по двох напрямах, : пропогандиське і опозиційне.

На сучасному етапі розвитку театрального мистецтва спостерігається підвищений інтерес до масових форм, вуличні театри на ходулях експерементують, іноді отримуючи цікавий результат.

РОЗДІЛ 3: СУЧАСНІ УКРАІНСЬКІ ТЕАТРИ НА ХОДУЛЯХ В КОНТЕКСТІ СВІТОВИХ МАСОВИХ ФОРМ ТЕАТРАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА