2.1.2. Шрифти креслярські. Літерні позначення. Нанесення розмірів

План

1. Шрифти креслярські.

2. Літерні позначення.

3. Нанесення розмірів.

4. Спряження.

5. Лекальні криві.

Терміни:

Розмір шрифту h - величина, що визначається висотою великих літер у міліметрах. Отже, висота великих літер шрифту розміром 14 дорівнює 14 мм, розміром 5 — відповідно 5 мм і т.д.

Висота великих літер h вимірюється перпендикулярно до основи рядка. Висота малих літер с визначається з відношення їх висоти до розміру шрифту h, наприклад с = 7h/10.

Ширина літери g— найбільша ширина літери — визначається залежно від розміру шрифту h, наприклад g = 6 h /10, або від товщини лінії шрифту d, наприклад g = 6 d.

Товщина лінії шрифту d залежить від типу і висоти шрифту.

У конструкторських документах усіх галузей промисловості застосовуються такі основні літерні позначення:

Довжина L, l

Ширина В, Ь

Висота, глибина H,h

Товщина (листів,стінок ребер тощо) s

Діаметр D, d

Радіус R,r

Міжосьова і міжцентрова відстань А, а

Крок: гвинтових пружин, болтових

з'єднань, заклепкових з'єднань і т. ін.,

крім зубчастих зачеплень і різьб t

Кути α, β, γ та інші літери грецького алфавіту

Розміри поділяються на лінійні та кутові. Лінійні проставляють у міліметрах, не зазначаючи одиниці вимірювання, а кутові —у градусах, мінутах і секундах із позначенням одиниці вимірювання.

Розміри, що характеризують три найбільші виміри предмета — довжину, висоту й ширину (товщину), називаються габаритними.

Мінімальна відстань між паралельними розмірними лініями має становити 7 мм, а між розмірною і лінією контуру — 10 мм.

Застосовують три способи проставляння розмірів на кресленнях: ланцюговий, координатний і комбінований.

При ланцюговому способі розміри проставляють послідовно — ланцюжком , тобто кожний розмір від окремої бази (торця відповідного ступеня вала, а або осі кожного отвору. При цьому способі ланцюг не має бути замкненим.

При координатному способі розміри проставляють від певної бази. Кожний розмір у цьому разі є певною координатою, що визначає положення елемента відносно бази. Цей спосіб найпоширеніший у конструкторській практиці

Комбінований спосіб проставляння розмірів є поєднанням ланцюгового і координатного способів.

Плавні переходи прямої лінії в криву або кривої в іншу криву називають спряженням. Точка, в якій відбувається перехід однієї лінії в другу, називається точкою спряження

Спряженняпаралельнихліній.Паралельніпряміможутьспрягатисяміжсобоюдугоюодногорадіуса, дугами двох однакових радіусів і дугами різних двох радіусів.

Спряження двох дуг кіл. Є два види спряження дуг кіл: дуги мають зовнішній дотик чи внутрішній дотик. Плавний перехід від однієї дуги до іншої в обох випадках досягається тільки тоді, коли точка дотику лежить на прямій, що сполучає їх центри. При зовнішньому дотику відстань між центрами дорівнює R + r, тобто сумі радіусів дуг, які спрягаються. При внутрішньому дотику відстань між центрами становить R - r, тобто є різницею радіусів дуг, що спрягаються.

Спряження двох кіл. Під час побудови спряження двох кіл дугою третього кола заданого радіуса можливі три варіанти: зовнішнє, внутрішнє спряження або поєднання їх.

Лекальні криві. Лекальними називаються такі криві, точки яких не лежать на колі та які креслять за допомогою лекал.

Еліпс – це плоска замкнена крива, в якої сума відстаней кожної з її точок М до двох заданих точок F1 і F2 (вони називаються фокусами) є величиною сталою, що дорівнює довжині великої осі еліпса. Осі еліпса (велика АВ та мала СD) – взаємно перпендикулярні й одна ділить іншу навпіл. Центр еліпса О знаходиться в точці перетину великої та малої осей. Точки фокусів F1 і F2 лежать на великій осі еліпса в місцях перетину радіуса, проведеного з кінцевої точки малої осі, що дорівнює половині великої осі.

Еліпс можна побудувати за допомогою нитки. Замкнена нитка натягується олівцем відносно шпильок (голок), закріплених у точках – фокусах F1 та F2. Переміщенням олівця в одному напрямку обкреслюється еліпс. Треба, щоб довжина великої осі еліпса і відстань між точками F1 і F2 в сумі дорівнювали довжині нитки.

Парабола. Параболою називається плоска незамкнена крива, кожна точка якої розташована на однаковій відстані від напрямної прямої (директриси), перпендикулярної до осі параболи, а також від фокуса F.

Гіпербола. Гіперболою називається незамкнена плоска крива, в якої різниця відстаней від кожної її точки до двох заданих точок F1 і F2 (фокусів) є величиною сталою, що дорівнює відстані між вершинами гіперболи. У гіперболи є дві осі симетрії – дійсна АВ й уявна СD. Дві прямі КL та K1L1, які проходять через центр О гіперболи і торкаються її віток у нескінченності, називаються асимптотами.

Синусоїда. Плоска крива, що відображає зміну тригонометричної функції синуса залежно від зміни центрального кута, називається синусоїдою.

Побудову синусоїди здійснюють так. Коло ділять на довільну кількість рівних частин, наприклад на 12. На продовженні горизонтального діаметра кола відкладають відрізок АВ = πD і ділять його на таку саму кількість рівних частин. Через кожну точку поділу кола проводять прямі, паралельні його горизонтальному діаметру, а через точку поділу відрізка АВ – прямі, паралельні вертикальному діаметру кола.

Точки перетину однойменних ліній належатимуть синусоїді. Одержані точки сполучають між собою плавною кривою та обводять її за допомогою лекала.