2.4.2. Послідовність виконання, деталювання складального креслення. Умовності та спрощення

План

1. Деталювання складальних креслень. Розташування виглядів на кресленнях.

2. Умовності та спрощення

Терміни:

Деталюванням називається виконання ро­бочих креслень деталей виробу (складаль­ної одиниці) за складальним кресленням.

Процес деталювання складального крес­лення виконують за такими етапами:

1. Вивчають складальну одиницю, прочи­тавши її креслення.

2. Визначають деталі, креслення яких тре­ба виконати. Деталювання починають із про­стих за формою деталей.

1. Знаходять і аналізують зображення при­значеної для деталювання деталі, яка міс­титься на кресленні, визначають її головне зображення, кількість і склад потрібних зо­бражень. Слід нагадати, що кількість зобра­жень має бути мінімальна, але достатня для повного уявлення про форму і розміри деталі. Кількість і склад зображень деталі на робочо­му кресленні можуть і не відповідати зобра­женням на кресленні складальної одиниці.

2. Обирають масштаб зображень. При де талюванні не обов'язково дотримуватися од­ного і того ж масштабу для всіх деталей. Дрібні деталі, а також складної форми, зо­бражають у більшому масштабі.

3. Обирають потрібний формат аркуша па­перу для виконання креслення, наносять ра­мку й основний напис.

4. Виконують зображення деталі. На кре­сленні деталі зображують і ті її елементи, які на складальному кресленні не показують, або показують спрощено, наприклад, фаски, галтелі. Розміри цих конструктивних елемен­тів визначають не за складальним креслен­ням, а за відповідними стандартами на ці елементи.

5. Наносять на кресленні розміри, позна­чення шорсткості поверхонь та інші дані.

6. Перевіряють креслення й остаточно його оформляють.

Розміри фасок вибирають залежно від кута фаски: для кутів 45°; 60° — 0,5; 0,7; 0,8; 1,0; 1,2; 1,5; 1,8; 2,0; 2,5; 3,5; 4,0; 4,5; 5,0; 6,0; 7,0; 8,0; 9,0; 10,0; 15,0; для кутів 30° — 2,0; 2,5; 3,0; 4,0; 5,0; 6,0; 7,0; 8,0; 9,0; 10,0; 15,0.

Значення конусностей вибирають із ряду нормальних конусностей: 1:3; 1:5; 1:7; 1:8; 1:10; 1:12; 1:15; 1:20; 1:30; 1:50; 1:100; 1:200.

Питання для самоконтролю

1. Як називається величина, що характеризує нахил прямої лінії, щодо

іншій прямій?

а) похил;

б) не усічений конус;

в) конусність.

2. Як називається відношення діаметра конуса до його висоти?

а) конусність;

б) похил;

в) не усічений конус.

3. Що розуміють під поняттям: деталювання.

4. В якому порядку виконують деталювання?

Література: 1, с. 227 — 230.

5. Загальні відомості про електричні схеми

2.5.1. Умовні позначення на електричних схемах

План

1. Умовні позначення на електричних схемах

Терміни:

Графічний документ, на якому показані у вигляді умовних зображень і позначень складові частини виробу й зв'язки між ними відповідно до ГОСТ 2.102 – 68, називають схемами.

Види й типи схем, загальні вимоги до їхнього виконання регламентуються ГОСТ 2. 701 – 84.

Код схеми повинен складатися з буквеної частині, що визначає вид схеми, і цифрової частини, що визначає тип схеми.

Види схем позначають літерами:

електричні - Е;

гідравлічні - Г;

пневматичні - П;

газові (крім пневматичних) - X;

кінематичні - К;

вакуумні - В;

оптичні - Л;

енергетичні - Р;

поділу - Є;

комбіновані - С.

Типи схем позначають цифрами:

структурні - 1;

функціональні - 2;

принципові (повні) - 3;

з'єднань (монтажні) - 4;

підключення - 5;

загальні - 6;

розташування - 7;

об'єднані - 0;

Схема структурна - схема, яка визначає основні функціональні частини виробу, їх призначення та взаємозв'язки.

Схеми структурні розробляють при проектуванні виробів (установок) на стадіях, що передують розробці схем інших типів, і користуються ними для загального ознайомлення з виробом (установкою).

Схема функціональна - схема яка роз'яснює певні процеси, що протікають в окремих функціональних колах виробу (установки) або у виробі (установці) в цілому.

Схемами функціональними користуються для вивчення принципів роботи виробів (установок), а також при їх наладці, контролі та ремонті.

Схема принципова (повна) - схема, що визначає повний склад елементів і зв'язків між ними і, як правило, дає детальне уявлення про принципи роботи виробу (установки).

Принциповими схемами користуються для вивчення принципів роботи виробів (установок), а також при їх наладці, контролі та ремонті. Вони служать підставою для розробки інших конструкторських документів, наприклад, схем з'єднань (монтажних) і креслень.

Схема з'єднань (монтажна) - схема, що показує з'єднання складових частин виробу (установки) і що визначає проводи, джгути, кабелі або трубопроводи, якими здійснюються ці сполуки, а також місця їх приєднань і введення (роз'єми, плати, зажими і т.п.).

Схемами з'єднань (монтажними) користуються при розробці інших конструкторських документів, в першу чергу, креслень, що визначають прокладку і способи кріплення проводів, джгутів, кабелів або трубопроводів у виробі (установці), а також для здійснення приєднань і при контролі, експлуатації та ремонті виробів ( установок).

Схема підключення - схема, що показує зовнішні підключення виробу.

Схема підключення користуються при розробці інших конструкторських документів, а також для здійснення підключень виробів і при їх експлуатації.

Схема загальна - схема, яка визначає складові частини комплексу і з'єднання їх між собою на місці експлуатації.

Схемами загальними користуються при ознайомленні з комплексами, а також при їх контролі та експлуатації. Схему загальну на складальну одиницю допускається розробляти при необхідності.

Схема розташування - схема, що визначає відносне розташування складових частин виробу (установки), а при необхідності, також джгутів, проводів, кабелів, трубопроводів і т.п.

Схемами розташування користуються при розробці інших конструкторських документів, а також при експлуатації та ремонті виробів (установок).

Схема об'єднана - схема, коли на одному конструкторському документі виконують схеми двох або декількох типів, випущених на один виріб (установку).

При виконанні схем, застосовують такі графічні позначення:

1) умовні графічні позначення, встановлені в стандартах Єдиної системи конструкторської документації, а також побудовані на їх основі;

2) прямокутники;

3) спрощені зовнішні обриси (у тому числі аксонометричні).

Розміри умовних графічних позначень, а також товщини їх ліній повинні бути однаковими на всіх схемах для даного виробу (установки).

1. Всі розміри графічних позначень допускається пропорційно змінювати.

2. Умовні графічні позначення елементів, які використовуються як складові частини позначень інших елементів (пристроїв), допускається зображувати зменшеними в порівнянні з іншими елементами (наприклад, резистор в ромбічної антені, клапани в розділової панелі).

Схеми виконують без дотримання масштабу, дійсне просторове розташування складових частин виробу (установки) не враховують або враховують наближено.