11.2 Ведений вал.

Для консольної частини вала при d_В2 =50мм із таблиці Б32 підбирають призматичну шпонку bхh=16х10мм , t= 6мм, t₁=4,3мм.

Прийняти довжину шпонки l = 80мм.

Обчислюємо розрахункове напруження зминання

МПа

де d =d_В2.

Остаточно прийняти шпонку 16x10x80

Для частини вала під маточину зубчастого колеса при =63 мм з таблиці Б32. підбирають призматичну шпонку bхh=18х11мм , t= 7мм, t₁=4,4мм.

Прийняти довжину шпонки l = 80мм.

Обчислюємо розрахункове напруження зминання

МПа

Остаточно прийняти шпонку 18x11x80мм

13 ПЕРЕВІРНИЙ РОЗРАХУНОК ВЕДЕНОГО ВАЛА РЕДУКТОРА

Перевірний розрахунок полягає у визначенні коефіцієнтів запасу міцності для небезпечних перерізів і порівняння їх із допустимими .

Небезпечними перерізами вала є діаметр вала під зубчастим колесом, який послаблений шпонковим пазом, і діаметр вала під підшипниками.

Умова міцності має вигляд s  [s].

З попередніх розрахунків виписуємо згинаючі сумарні моменти в небезпечних перерізах М_зг.

За матеріалом вала – сталь45 (термообробка – нормалізація) прийняти границю міцності за нормальними напруженнями _-1 =335МПа (таблиця Б4)

Границя міцності за дотичними напруженнями:

МПа

12.1 Переріз с–с.

Діаметр вала в цьому перерізі d=63мм. Концентрацію напружень зумовлює наявність шпонкової канавки. Виписуємо коефіцієнти: ефективні коефіцієнти концентрації напружень k_=1,9 і k_=1,7 (таблиця Б33) масштабні фактори _=0,79 і _=0,6 (таблиця Б34); коефіцієнти _=0,15; _=0,1 (для вуглецевої сталі)

Згинаючий сумарний момент в перерізі М_зг =

Крутний момент на валу Нмм

Момент опору кручення ( таблиця Б35), якщо d=63 мм; ( b=18 мм; t₁=4,3мм (таблиця Б32)

мм³

Момент опору згину, таблиця Б34,

мм³

Амплітуда і середнє напруження циклу дотичних напружень

МПа

Амплітуда напружень згину

МПа

Середнє напруження циклу нормальних напружень

МПа

Коефіцієнт запасу міцності:

- за нормальними напруженнями

(12.1)

- за дотичними напруженнями

(12.2)

Результуючий коефіцієнт запасу міцності для перерізу С –С

(12.3)

= умова міцності виконується .

15 ВИБІР ПОСАДОК ОСНОВНІХ ДЕТАЛЕЙ РЕДУКТОРА

Посадки призначаємо у відповідності з вказівками, даними в таблиці Б39. Внутрішні кільця підшипників насаджуємо на вали з натягом значення якого відповідає полю допуску К6, а зовнішні кільця в корпус - по перехідній посадці, значення якої відповідає полю допуску Н7.

Для маточини зубчастого колеса прийняти посадку з натягом, значення якого відповідає полю допуску Н7/Р6. Вхідний кінець веденого валу з відхиленням вала n6(j6). Поле допуску - ширини шпонкового пазу отвору: при нереверсивній передачі Js9, при реверсивній передачі Р9.

16 ЗМАЩУВАННЯ ЗУБЧАСТОГО ЗАЧЕПЛЕННЯ Й ПІДШИПНИКІВ РЕДУКТОРА

Змазування зубчастого зачеплення проводиться занурюванням зуб­частого колеса в масло, яке заливається в середину корпуса редук­тора.

Об’єм масляної ванни редуктора:

V_м=0,6Р₂= (16.1)

Підшипники кочення змазуються із загальної масляної ванни редук­тора шляхом розбризкування масла за рахунок швидкості обертання зубчастого колеса , або картер підшипника може заповнюватися пластичним змащувальним матеріалом УТ-1 під час збирання редуктор і періодично поповнюватися шприцом через прес-масльонку .

З таблиці Б38 при  =6,3м/с прийняти масло марки – U-70A , яке заливається в картер редуктора з таким розрахунком, щоб зубчасте колесо занурю­валось в масло не менше, ніж на висоту зуба .

17 ОПИС ПОСЛІДОВНОСТІ ЗБИРАННЯ Й РЕГУЛЮВАННЯ ОСНОВНИХ ВУЗЛІВ РЕДУКТОРА

Перед складанням внутрішню порожнину корпуса редуктора ре­тельно очищають і покривають масло стійкою фарбою. Складання про­водять у відповідності з кресленням загального вигляду редуктора, починаючи з вузлів валів.

На ведучий вал насаджують роликові підшипники, попередньо нагріті в маслі до 80-100°С в ведений вал закладають шпонку і запресовують зубчасте колесо до упора в бурт вала. Потім одягають розпірну втулку і встановлюють роликові підшипники, попередньо нагріті в маслі. Зібрані вали кладуть в основу корпуса редуктора. Одягають кришку корпуса, покриваючи попе­редньо поверхню стику кришки й корпуса спиртовим лаком.

Для цен­трування встановлюють кришку на корпус за допомогою двох конічних штифтів, затягують болти (гвинти), які кріплять кришку до корпуса. Після цього ставлять кришки підшипників із комплектом прокладок.

Перед постановкою наскрізних кришок в них закладають сальники. Пе­ревіряють провертанням валів відсутність заклинювання підшипників (вали повинні провертатися від руки) і закріплюють кришки гвинтами. Потім увінчують пробку масло спускного отвору з прокладкою і жезловий масловказівник. Заливають в корпус масло і закривають оглядовий отвір кришкою з прокладкою і закріплюють кришку гвинта­ми.

Складений редуктор обкатують і піддають випробуванню на стенді за програмою , яка встановлюється технічними умовами.

СПИСОК ПОСИЛАНЬ

1. Методичні вказівки і завдання для виконання курсового проекту деталів маштн, Нововолинськ 2007 р.

2. Куклін Н.Г., Кукліна Г.С. “Деталі машин”, М. , 1987 р.

3. Чернавський С.А. і др. Курсовое проектирование деталей машин. М., Машиностроение, 1987 г.

4. Дунаев И.Ф. , Детали машин, Курсовое проектирование, М., Высшая школа, 1984 г.

5. Чернилевский Д.В., Курсовое проектирование деталей машин, М., Высшая школа.

6. Баласанян Р.А., Атлас деталей машин, Харьков, «Основа», 1996г.

7. Цехович Л.Н. и др. Атлас конструкций редуктора, К., ., Высшая школа, 1979 г.

8. Шейнблин А.Е., Курсовое проектирование деталей машин, М., Высшая школа, 1991 г.