3.3 Третя п'ятирічка – «Наздогнати та перегнати!»

Попри спроби дати підприємствам деяку економічну свободу, до початку третьої п'ятирічки сталінського неонэпа вдається. Верх взяла орієнтація на максимальну централізацію й зміцнення планово-распределительного механізму управління. Цьому сприяли численні чинники: зросла нестача ресурсів і матеріальних коштів, якщо їх доводилося розподіляти на підприємствах відповідно до пріоритетами; концентрація засобів і сил на ударних об'єктах на шкоду іншим, система політичного керівництва, що склалася на директивно-приказных принципах, держава як власник основних виробничих та інших фондів та інших.

Самостійність підприємств, була мінімальної: все основні показники своєї діяльності – від штатів і фонду оплати праці до визначення постачальників і клієнтів – спускалися згори. Усі фабрики і перебувають у суворому підпорядкуванні відповідних наркоматів від імені їх главків. Поняття планування розширилося доти, що було містити як складання перспективних програм, і елементи поточного управління. Планом стала як п'ятирічка, а й ті завдання, які отримувало протягом року підприємство.

У тому 1939 р. XVIII з'їзд ВКП(б) схвалив третій п'ятирічний плани розвитку народного господарства СРСР (1938 – 1942). У ньому ставилися завдання: збільшити обсяг промислової продукції майже 2 разу, створити великі державні резерви і мобілізаційні запаси, насамперед із палива й оборонної продукції; в 1,5 разу підвищити народне споживання, збільшити 1,5 разу виробництво продукції сільського господарства. Основну економічну завдання ВКП(б) бачила у тому, щоб «наздогнати та перегнати й у економічному плані найрозвинутіші капіталістичні країни, розв'язати це завдання на протягом найближчого періоду часу». План третьої п'ятирічки знову підтверджував, що абсолютний пріоритет належить важкої індустрії.

Країна дуже важко справлялася з завданнями третьої п'ятирічки, Позначилися репресії 1937 – 1938 рр. Невосполнимый збитки був нанесений господарським кадрам. Давали себе знати і у напередодні війни формувати стратегічні запаси й збільшувати витрати бюджету на оборону (з 12,7% на другу п'ятирічку до 25,4% у третій п'ятирічці), бюрократична неразворотливость системи управління, дріб'язкова регламентація роботи і ін. З 1938 по 1940 р. випуск промислової продукції збільшився на 45% при запланованому протягом усього п'ятирічку зростанні на 92%. Узким місцем залишився залізничному транспорті, не забезпечив повному обсязі необхідних розвитку низки галузей перевезення. Давалися взнаки і відставання від зростаючих потреб народного господарства енергетичного машинобудування. Не справлялася з завданнями п'ятирічки нафтова промисловість: різко знизився проти 1937 р. загальний метраж бурових робіт з проходці нафтових свердловин.

На хід п'ятирічки значний вплив справила початок вересні 1939 р. світова війна. Країні довелося вести прискорену підготовку до неминуче надвигающимся випробувань війною. З 1937 по 1941 р. чисельність Збройних сил СРСР зросла з 1433 тис. до 5 млн. військовослужбовців. Виробництво озброєнь прискорився і розширилося. Але, попри самовідданість учених, конструкторів, інженерів і у зміцненні обороноздатності країни, переозброїти армію планувалося лише у 1942 р. Час було катастрофічно втрачено попередній період, з 1935 по 1938 р., коли технічне переоснащення Збройних сил СРСР серйозно відставало від гонки озброєнь інших країнах, особливо Німеччини.

Для третьої п'ятирічки характерний повернення до елементам мілітаризації праці. Під загрозою ув'язнення робітники і службовці або не мали права переходити з однієї підприємства інше без дозволу дирекції. Наркоматы отримали право на власний розсуд переміщати інженерів і експертних робочих з підприємство на підприємство, зокрема й інші райони країни. У червні 1940 р. робочого дня продовжено із сьомої до 8 годин, а робоча тиждень знову почала семиденної. За триразове запізнення працювати впродовж місяця працівники піддавалися карному покаранню. Учреждалась система трудових резервів. Щороку проводилася мобілізація молоді (до 1 млн.) до навчання у ремісничих училищах, випускники яких були зобов'язані відпрацювати 4 року у розподілу.

Протягом років третьої п'ятирічки особливу увагу було приділено розвитку окремих підприємств Сході країни. Прискорений будівництво оборонних заводов-дублеров йшло у Поволжі, на Уралі й у Сибіру. Новостройками намагалися компенсувати можливі втрати оборонного потенціалу, розташованого здебільшого у Північно-Західному і Центральному районах РРФСР, і навіть в Україні. Це виявилися своєчасні потрібні обороні країни заходи.