3.2 Друга п'ятирічка – «Кадри вирішують!»

На січневому 1933 р. Пленумі ЦК ВКП(б) Сталін заявив, що нині немає необхідності «підхльостувати і підганяти країну» і треба знизити темпи промислового будівництва.

У січні-лютому 1934 р. XVII з'їзд ВКП(б) затвердив другий п'ятирічний плани розвитку народного господарства на 1933 – 1937 рр. У ньому середньорічні темпи приросту промислової продукції знижувалися до 16,5% (проти 30% У першій п'ятирічці). Були враховані прорахунки у розвитку легку промисловість, що тепер по середньорічному зростання (18,5%) мала випереджати важку індустрію (14,5%). Капіталовкладення легку промисловість збільшувалися у кілька разів. З іншого боку, передбачалося розширити випускати продукцію народного споживання і підприємствах важкої індустрії. Словесно це мотивувалося переходом до нового етапу соціалістичного будівництва. Насправді зумовлювалося гострою життєвою необхідністю посилення уваги до соціальних питань, до зростання життєвий рівень трудящих.

У промисловості планувалося підвищити продуктивності праці на 63%, знизити собівартість своєї продукції 26% і величезну будівельну програму. Треба було започаткувати нові опорні бази індустріалізації на Уралі, у Західній та Східної Сибіру, Башкирії, Казахстані, Середню Азію. У ті райони спрямовувалось близько половина всіх капіталовкладень на нове побудову важкої промисловості.

Планом передбачалося наближення легкої і харчової промисловості до джерел сировини. Більшість текстильних підприємств розміщалася у Середній Азії, Сибіру та Закавказзі.

Чільну увагу ВКП(б) як і зосереджувала на вирішальних ділянках технічної реконструкції: енергетиці та машинобудуванні, чорної та кольорової металургії, паливної в промисловості й транспорті.

Поруч із зниженням темпів приросту промислової продукції і на капіталовкладень для другий п'ятирічки часткове відродження принципів непу, спроб взяти за основу господарський розрахунок, розширити самостійність підприємств і розбудити ініціативу господарських керівників, оживити матеріальне стимулювання праці та відмовитися від зрівнялівкою. Остаточно як «лівацькі» було засуджено нещодавно популярні ідеї відмирання грошей немає та початку прямому продуктообмену. Тепер, навпаки, основне завдання вважали зміцнення рубля, зростання ролі кредитів, необхідність оздоровлення фінансів України й ін.

Плани і тепер неодноразово змінювалися, піддавалися коригуванні, але колишнього сваволі, зазвичай, був. Протягом років другий п'ятирічки Г.К. Орджонікідзе (в 1930 року він очолив ВРНГ СРСР замість В.В. Куйбишева, став головою Держплану СРСР) став значно більше реалістично оцінювати господарські ситуації, можливості економіки загалом.

Коли Сталін різко засудив зрівнялівку газу в оплаті праці, змінено політика у сфері зарплати. У 1935 р. у промисловості, сільському господарстві, у будівництві на транспорті широко впроваджувалася прогресивна відрядна оплата праці, різко яка підвищила особисту матеріальну зацікавленість працівників у зростанні продуктивність праці. Широко практикувалася сдельно-премиальная оплата у виконанні перевиконання кількісних і якісних завдань. Запроваджувалася велика диференціація газу в оплаті – залежно та умовами роботи, ступеня її труднощі, кваліфікації, знань і стажу працівників. Тим самим було створювалися конкретні стимули як для ударників праці, а й кожному за працівника, хоче підвищити свою кваліфікацію, кмітливість й уміння.

Яскравою сторінкою історія індустріалізації стало стахановський рух, що охопила широкі прошарки робочих. Ім'я руху дав шахтар Олексій Стаханов, який встановив у ніч із 31 серпня на 1 вересня 1935 р. рекорд, в 14 раз що перекривав норму за зміну. Успіхи Стаханова отримали всесоюзну популярність, і підтримане партійними органами рух швидко поширилося попри всі галузі промисловості. Стахановці з'явилися на кожному цукрозаводі. На поширення стахановського руху, що зіграло важливу роль розвитку промисловості, сильно вплинуло матеріальне стимулювання підвищення норм вироблення. Стахановці, показали високі трудові результати, оплачувалися значно вище, ніж середні робочі. Не останнє значення мало і соціальний чинник: стати стахановцем – означало потрапити до еліту робітничого класу, здобути популярність, визнання, можливість просунутися у житті. Серед мотивів високопродуктивного праці робочих слід відзначити й патріотизм – прагнення робочих з усіх сил допомогти Батьківщині стати поряд з індустріально розвинені країни і довести, що "радянський робочий нічого не поступається європейському чи американському.

Прагнення встановленню рекордів мало й зворотний бік. Недостатня підготовленість новопризначених господарських керівників держави і невміння більшості робочих опанувати новий техніку часом призводили до її псування і до дезорганізації виробництва.

Протягом років індустріалізації змінився склад робітничого класу. Якщо 1926 – 1929 рр. чисельність робочих поповнилася вихідцями із сіл на 45%, а службовців на 7%, то роки першої п'ятирічки з 12,5 млн. поповнення робітників і службовців 8,5 млн. становили селяни. Їм потрібен час, аби освоїти фабрично-заводської працю й нову техніку.

Промисловість мала потребу в кваліфікованих кадрах. «Кадри, оволодіють технікою, вирішують!» - це слово Сталіна стали гаслом, під яких російська професійно-технічна підготовка робочих. Восени 1933 р. школи фабрично-заводського учнівства (ФЗУ) були реорганізовані у професійні навчальними закладами на підготовку робочих масових спеціальностей. Упродовж років другий п'ятирічки навчання у школах ФЗУ минуло 1,4 млн. робочих, утричі більше, ніж у першої п'ятирічці. При фабриках і заводах відкривалися курси підвищення кваліфікація, створювалися умови, стимулюючі навчання трудящих «без відриву з виробництва» в вечірніх школах і вузах. Було також введена обов'язкова державна перевірка знань робочих, які навчалися техминимуму у гуртках і курсах.

Упродовж років другий п'ятирічки було споруджено 4,5 тис. великих промислових підприємств. Ввійшли до ладу Уральський машинобудівний і Челябінський тракторний, Ново-Тульский металургійний та інші заводи, десятки доменних і мартенівських печей, шахт і електростанцій. У самій Москві пролягав першу лінію метрополітену. Прискореними темпами розвивалася індустрія союзних республік. В Україні було побудовано підприємства машинобудування, в Узбекистані – заводи з обробки металу. Продуктивність праці майже подвоїлася проти 41% за першу п'ятирічку. Імпорт верстатів скоротився з 66% в 1928 р. до 14% в 1935 р. У цілому нині імпорт техніки у роки Другої п'ятирічки скоротився більш ніж 10 раз проти першої п'ятирічкою. У результаті з 1934 р. СРСР вже мав активний торговий баланс. Країна знайшла економічну незалежність" і самостійність. З підприємств отримано понад 80% всієї продукції промисловості. Майже подвоїлася видобуток кам'яного вугілля, видобування нафти зросла приблизно 1,4 разу, виробництво прокату зросло більш як в 3 разу. Високими темпами зростання відрізнялися виплавка электростали і виробничого прокату, кольорових металів, хімічне виробництво та інших.

У 1930-х формується радянський військово-промисловий комплекс (ВПК). 8 грудня 1936 р. постановою ЦВК СРСР освічений Народний комісаріат окремих підприємств, якому підпорядковувалося дуже багато промислових підприємств, і навіть різні військово-промислові, науково-дослідні та дослідно-конструкторські організації. То справді був сутнісно, гігантський концерн, що включав у себе всі види машинобудівної в промисловості й металообробки, багатьох видів хімічної в промисловості й низку допоміжних виробництв.

Завершення другого п'ятирічного плану було оголошено достроковим – знову за 4 року й 3 місяці, що ні відповідало істині. Як і раніше, керівництво знову йшло із спотворенням отриманих результатів. За підрахунками економістів, це стосується як до даних про збільшення національного прибутку і підйомі матеріального рівень життя трудящих, їх споживанні. Проаналізувавши 46 найважливіших показників плану, наміченого на 1933 – 1937 рр., дослідники дійшли сумного висновку у тому, що лише за 10 їх завдання було виконано. Якщо ж взяти повний набір показників, то рівень виконання становитиме приблизно 70 – 77%. І все-таки загальні підсумки другий п'ятирічки виявилися успішними, ніж показники першої п'ятирічки.