7. Зміст прав інтелектуальної власності на торговельну марку

Суб’єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи. Право інтелектуальної власності на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам.

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законодавством. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг. Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана відомою в установленому законом порядку, не вимагає засвідчення свідоцтвом.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку такі:

1) право на використання торговельної марки;

2) виключне право дозволяти використання торговельної марки;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать власнику відповідного свідоцтва, власнику міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку відомою, якщо інше не встановлено договором. Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку є чинними протягом десяти років від дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку, якщо інше не встановлено законом. Зазначений строк може бути продовженим щоразу на десять років у порядку, встановленому законодавством.

Будь-яка особа, яка до дати подання заявки на торговельну марку або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала торговельну марку в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача).

Право попереднього користувача може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом із підприємством чи діловою практикою або з тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано торговельну марку або здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання.

Не набувають правової охорони позначення, що зображують таке:

- державні герби, прапори та емблеми;

офіційні назви держав;

емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій;

офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки;

нагороди та інші відзнаки.

Ці позначення можуть бути включені до знака як елементи, що не охороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного органу або їх власників.

Також не набувають правової охорони такі знаки, що :

не мають розрізняльної здатності;

є загальновживаними для позначення товарів і послуг певного виду;

вказують на вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, а також на місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг;

є оманливими, тобто такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу; є загальнодержавними символами або термінами;

відображають лише форму, що зумовлена природним станом товару, послуги або особи, що виробляє товар або надає послугу.

Ці позначення можуть бути внесені до знака як елементи, що не охороняються, якщо вони не займають домінуючого положення в зображені знака.

Особа, яка бажає одержати свідоцтво, подає до державного підприємства «Український інститут промислової власності» заявку. Заявка подається на один знак, складається українською мовою і має містити такі документи:

1) заяву про реєстрацію знака; 2) зображення позначення; 3) перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати знак, згрупованих за міжнародною класифікацією товарів і послуг для реєстрації знаків.

Свідоцтво про державну реєстрацію торгової марки надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди:

1) зареєстрований знак стосовно наведених товарів і послуг;

2) зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок його використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги;

3) позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати;

4) позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.

Припинення дії свідоцтва про державну реєстрацію торговельної марки можливе за кількома причинами, а саме: якщо власник подав заяву про відмову від свідоцтва; у разі несплати збору за продовження строку його дії; за позовом будь-якої особи на підставі того, що знак не використовується упродовж трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва; за рішенням суду у зв’язку з перетворенням знака у позначення, що стало загальновживаним як позначення товарів і послуг певного виду після дати подачі заявки.

8.

Суб’єкти права інтелектуальної власності на географічне зазначення

походження товару

Суб'єктами права інтелектуальної власності на географічне зазначення

походження товару згідно зі ст. 502 ЦК України [71] та ст. 9 Закону

України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» можуть бути

(Додаток В):

1. фізичні або юридичні особи, які в заявленому географічному місці

виробляють товар, особливі властивості, певні якості, репутація або інші

характеристики якого пов'язані з цим географічним місцем

2. асоціації споживачів;

3. установи, що мають безпосереднє відношення до вироблення чи вивчення

відповідних продуктів, виробів, технологічних процесів або географічних

місць. [24].

Фізичними особами, які в заявленому географічному місці виробляють товар

є як правило індивідуальні підприємці. Індивідуальні підприємці - це

фізичні особи (громадяни України іноземні громадяни чи особи без

громадянства) з повною цивільною дієздатністю, не обмежені законом в

правоздатності, зареєстровані у встановленому законом порядку як

суб'єкти підприємницької діяльності, які безпосередньо здійснюють таку

діяльність (виробляють продукцію, виконують роботи, надають послуги) і

несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями усім майном що належить

їм на праві власності.

Правове становище індивідуальних підприємців визначається: ГК (ст.

128)[14], ЦК (статті 50-54)[71], законами: від 15 травня 2003 р. «Про

державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»

(статті 42-45)[21], від 14 травня 1992 р. (в ред. Закону від 30 червня

1999 р.) «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом» (ст. 47)[20] та ін.

Закон встановлює обмеження для певних категорій осіб щодо можливості

здійснення ними підприємницької діяльності. Так, не допускається заняття підприємницької діяльності. Так, не допускається заняття

підприємницькою діяльністю таких категорій громадян:

військовослужбовців, посадових та службових осіб органів прокуратури,

суду, державної безпеки, внутрішніх справ, органів державної влади та

управління, покликаних здійснювати контроль за діяльністю підприємств, а

також інших осіб, уповноважених здійснювати функції держави. Особи, яким

суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані

як підприємці з правом здіснення відповідного виду діяльності до

закінчення терміну, встановленого вироком суду.

Географічні зазначення відносяться до об'єктів права інтелектуальної

власності, чия функція полягає в тому, що вони відрізняють товари

залежно від місця їх географічного походження. При цьому за сутністю

свого призначення такі об'єкти можливо поділити на дві основні групи, а

саме ті, які:

вказують на те, що відповідні товари походять з певного географічного

місця, регіону (частіше - країни), – до них зазвичай відносяться,

«зазначення походження»;

вказують на те, що відповідні товари, що походять з певного

географічного місця, регіону та мають зазвичай певну якість,

характеристики чи репутацію, котрі в свою чергу залежать саме від

географічного місця походження таких товарів[6, 90].

Таким чином остання група об'єднує так звані спеціальні об'єкти, що для

вказівки про місце походження застосовуються на відповідних товарах х,

яким властиві певна якість, характеристики чи репутація, зумовлені їх

географічним походженням. Саме до таких спеціальних об'єктів, як

правило, відносяться «найменування походження» («Appellation of Origin»

- відповідно до термінології, застосовуваної в міжнародних договорах та

в законах зарубіжних країн) та «географічні зазначення» (відповідно -

«Geographical Indication»)[12]