Міністерство освіти і науки України

Державний ВНЗ «Національний гірничий університет»

«Затверджую»

Начальник циклу ЦЗ

______________О.А. Гурін

«___»_________ 20__ р.

Методична розробка

Тема 3. Забезпечення заходів і дій в межах

єдиної системи ЦЗ

Розглянута на засіданні циклу ЦЗ та рекомендована для проведення занять зі студентами.

Протокол № _________ від «___»_________ 20__ р.

Тема. Забезпечення заходів і дій в межах

єдиної системи ЦЗ

Учбові цілі: – вивчити шляхи і способи підвищення стійкості роботи промислових об’єктів;

– знати порядок організації і проведення досліджень стійкості роботи об’єктів господарювання;

– знати вимоги відомчих нормативів до проектування інженерно-технічних заходів ЦЗ на об’єктах гірничодобувної промисловості.

Метод: Лекція

Час: 2 години

Місце занять: Спеціалізована аудиторія

Матеріальне забезпечення: схеми, плакати, методичні посібники по оцінки стійкості роботи

Література:

–  Стеблюк М.І. Цивільна оборона та цивільний захист. Підручник. – К. Знання. – Прес. 2006 – 487 с.

– Г.П. Демиденко «Захист ОНГ від ЗМУ». Довідник.

Порядок проведення заняття:

І. Введення – 5 хв.

ІІ. Основна частина – 70 хв.

1. Навчальне питання.

Шляхи і способи підвищення стійкості роботи промислових об’єктів. Підвищення стійкості виробничих будівель і споруд, комунально-енергетичних і технологічних мереж. Підготовка до відновлення виробництва. Організація і проведення досліджень з оцінки стійкості об’єкта в НС.

2. Навчальне питання.

Вимоги відомчих нормативів до проектування інженерно-технічних заходів ЦЗ (ІТЗ ЦЗ) на об’єктах гірничодобувної промисловості. Заходи по підвищенню стійкості систем енергопостачання і повітропостачання . Спеціальні відомчі формування. Характеристика пожеж. Засоби, прийоми боротьби з пожежами, затопленнями, загазованістю на об’єктах гірничодобувної промисловості.

ІІІ. Заключна частина – 5 хв.

– нагадати тему і мету занять;

– відповісти на запитання студентів;

– оголосити тему наступного заняття;

– дати завдання на самостійну роботу.

Введення

Надзвичайні події, що відбуваються в світі – землетруси, повені, урагани, смерчі, бурі, лісові пожежі та інші стихійні лиха, що супроводжуються загибеллю людей, руйнуванням міст і промислових підприємств, а також існуюча вірогідність застосування зброї масового ураження, вказують на необхідність завчасного проведення заходів, направлених на зниження втрат і руйнувань об’єктів, а головне – на підвищення стійкості (надійності) роботи промислових об’єктів.

В зв’язку з чим виникає необхідність передчасно приймати відповідні заходи по захисту населення від наслідків НС, а також заходи по підвищенню стійкості роботи промислових об’єктів.

1. Навчальне питання.Шляхи і способи підвищення стійкості роботи промислових об’єктів. Підвищення стійкості виробничих будівель і споруд, комунально-енергетичних і технологічних мереж. Підготовка до відновлення виробництва. Організація і проведення досліджень з оцінки стійкості об’єкта в НС.

Стійкість (надійність) роботи – це його здатність в НС мирного та воєнного часу випускати продукцію в запланованому об’ємі і номенклатурі, а при отриманні слабких та середніх руйнувань відновлювати виробництво в мінімальні терміни.

На стійкість роботи підприємств впливають наступні групи чинників:

- Розміщення об’єкту відносно великих міст, об’єктів атомної енергетики, хімічної промисловості, значних гідротехнічних споруд, воєнних об’єктів та інші;

- Природно-кліматичні умови;

- Технології виробництва;

- Надійність захисту працюючих на підприємстві від поразки радіоактивними або сильнодіючими отруйними речовинами при їх витоку, при пожежах, вибухах, руйнуваннях і застосуванні сучасних способів ураження.

-  Надійність системи постачання об’єкту всім необхідним для виробництва продукції (сировиною, паливом, електроенергією, водою, комплектуючими виробами і т.п.) в умовах мирного і воєнного часу.

-  Здатність інженерно-технічного комплексу об’єкту зберігати фізичну стійкість в НС.

- Захищеність об’єкту від повторних вражаючих факторів (пожеж, вибухів, затоплень, зараження РР, ОР, БЗ).

-  Надійність системи постачання об’єкту всім необхідним для виробництва продукції (сировиною, паливом, електроенергією, водою, комплектуючими виробами і т.п.) в умовах мирного і воєнного часу.

- Стійкість і безперервність управління виробництвом і ЦЗ в будь-яких умовах мирного і воєнного часу.

- Підготовленість об’єкту до ведення Р і ІНР для відновлення виробництва після аварій, катастроф, стихійного лиха і військових дій.

Фактори, які визначають головні вимоги стійкості роботи об’єктів при НС та шляхи їх підвищення.

• накопичення фонду ЗС та ЗІЗ;

• будівництво важливих підприємств за межами руйнувань;

• будівництво підприємств- дублерів;

• розширення шляхів для руху та розвитку всіх видів транспорту;

• підсилування та дублювання енегетичних потужностей;

• розширення зв’язку між галузями промисловості та підприємствами;

• створювання матеріально-технічних резервів4

• підтримка сил ГЗ в постіній готовності.

Перераховані чинники визначають загальні для всіх ОНГ шляхи підвищення стійкості роботи ОНГ в умовах НС, а саме:

1. Локалізацією і ліквідацією аварій.

2. Уточненням стану устаткування споруд, будівель.

3. Можливістю об’єкту продовжувати виробничу діяльність.

4. Уточненням планів відновлення виробництва з урахуванням використання конструкцій, що збереглися.

5. Організація робіт по відновленню виробництва і нарощуванню стійкості.

Вимоги ЦЗ направлені на зниження можливих збитків, втрат населення і створення кращих умов для проведення Р і ІНР в осередках ураження.

Норми ІТЗ ЦЗ здійснюються:

• при плануванні і забудови міст;

• при проектуванні і будівництві ОНГ, будівель, їх споруд;

• при проектуванні і будівництві систем постачання електроенергією, газом і водою;

• при реконструкції і капітальних ремонтах існуючих об’єктів.

Основними вимогами по підвищенню стійкості виробничих будівель і споруд, комунально-енергетичних і технологічних мереж є:

1. До розміщення ОНГ:

– нові важливі промислові об’єкти, основні склади і бази повинні розміщуватись за межами зон можливих руйнувань (0,1 кгс/см²);

– за межами зон можливих сильних руйнувань (0,3 кгс/см²) розміщуються бази і склади з продовольчими товарами першої необхідності, головні склади ПММ, головні споруди систем водопостачання, насосні і компресорні станції магістральних трубопроводів, міжнародні лінії зв’язку;

– в зоні можливих сильних руйнувань допускається розміщення складів поточного постачання, тролейбусні і трамвайні депо, комунальні гаражі, підземні магістральні трубопроводи.

2. При будівництві нових ОНГ:

– будівлі і споруди розміщувати розсерджено;

• найважливіші виробничі будівлі і споруди повинні бути заглиблені;

–  застосування для будівництва жорстких каркасних конструкцій з легким заповнюванням;

• перекриття повинні бути з армованого бетону (бетонних плит);

• місткості з ПММ заглиблюються в землю;

–  енергоустановки, сховища з унікальним устаткуванням розміщувати в підземних приміщеннях;

• дороги на території об’єкту повинні бути з твердим покриттям;

–  склади, підсобні будівлі і споруди розташувати не ближче 100 м від основних будівель.

3. До будівництва комунально-енергетичних систем:

– електропостачання здійснюється від енергосистем, до складу яких входять електростанції, що працюють на різних видах палива;

– постачання електроенергією крупних міст і ОНГ слід передбачати від двох незалежних джерел;

– подача електроенергії по незалежним електрокабелям, прокладених під землею;

– повинні бути автономні резервні джерела енергопостачання;

– повинна бути автоматична система відключення при аваріях в мережах;

– опори повітряних ліній металеві або залізобетонні;

– подача газу системи газопостачання – по двох незалежних газопроводах;

– газорозподільні станції – за межами міста;

– газові мережі закільцьовані і прокладені під землею на глибині 0,6-1,7 м;

– створення автономних місткостей для резервного газопостачання (підземні місткості, вироблені родовища);

• система водопостачання – не менше ніж з двох джерел (одно – підземне);

– мережі водопостачання повинні бути закільцьовані;

– наявність автономних джерел водопостачання (артезіанські свердловини, водоймища);

– на підприємствах передбачається оборотне водопостачання для технічних цілей.

Таким чином, дотримання вимог по підвищенню стійкості дозволяє понизити можливий збиток, втрати населення і створення кращих умов для проведення Р і ІНР при НС.

Підготовка до відновлення виробництва організується після проведення Р і ІНР як логічне їх продовження, а в окремих випадках одночасно з цими роботами. Для скорочення часу на відновлення виробництва на об’єкті завчасно розробляються плани і проекти відновлення інженерно-технічного комплексу по різним варіантам можливих руйнувань, створюються бригади для проведення ремонтних і інших невідкладних робіт, проводиться організація пересувних баз і запасів матеріально-технічних матеріалів і комунікацій. При плануванні відновлювальних робіт в основу розрахунків беруться можливі руйнування і ушкодження важливих елементів об’єкту, які були виявлені при оцінці стійкості.

При розробці проектів і планів відновлення, розрахунку необхідних для цього сил і засобів, слід виходити з того, що відновлення може бути частковим або тимчасовим; проводиться методами тимчасового або капітального відновлення, а також необхідно урахувати основну вимогу – найскоріше відновлення випуску продукції. При визначенні часу на відновлювальні роботи необхідно врахувати можливість радіаційного, хімічного та бактеріологічного забруднення території об’єкту і проведення при цьому необхідних карантинних і других режимних заходів.

Відновлювальні роботи повинні виконуватися робітниками і службовцями даного об’єкту, тому в планах відновлення необхідно передбачити створення ремонтно-відновлювальних бригад із спеціалістів і кваліфікованих робітників. Для підготовки бригад необхідно планувати учбово-тренувальне заняття під керівництвом спеціалістів об’єкту, запаси екіпіровки і технічного оснащення цих бригад відзначаються заздалегідь.

Підготовка об’єкта к відновленню передбачає створення необхідного матеріально-технічного забезпечення, мається на увазі запаси відновлювальних матеріалів, резерв основних вузлів важливого спорядження, запасних частин (резерви особо важливих і легко ушкоджених вузлів і деталей спорядження станків і установок, а також будівельних і спеціальних матеріалів.

Організація і проведення досліджень з оцінки стійкості об’єкта в НС

Дослідження стійкості роботи ОНГ полягає у всебічному вивченні умов, які можуть скластися в результаті аварії, катастрофи, стихійного лиха або при застосуванні сучасних засобів ураження, а також у визначенні впливу їх на виробничу діяльність.

Ціль дослідження – виявлення вразливих місць в роботі об’єкту і виробити найефективніші рекомендації, направлені на підвищення його стійкості.

Організатором і керівником дослідження є керівник підприємства – начальник ЦЗ об’єкту, а саме дослідження проводиться силами інженерно-технічного персоналу із залученням фахівців дослідницьких проектних організацій.

Процес планування і проведення досліджень можна розділити на три етапи:

• перший етап – підготовчий, в процесі якого розробляються керівні документи, в яких визначається склад учасників дослідження, порядок їх підготовки, порядок проведення досліджень. Для проведення досліджень створюються дослідницькі групи:

• начальника капітального будівництва;

• головного механіка;

• відділу матеріально-технічного забезпечення та ін.

Окремо створюється група штабу ЦЗ, в яку входять начальники служб оповіщення і зв’язку, протирадіаційного і протихімічного захисту, сховищ і укритть, медична, охорони громадського порядку. В підготовчий період з керівниками дослідницьких груп проводяться спеціальні заняття, на яких доводять план робіт, ставляться задачі на проведення досліджень, вказується термін закінчення робіт.

• другий етап – безпосередньо дослідження стійкості роботи об’єкту, в ході якого визначається:

• умови захисту робітників і службовців;

• оцінка вразливості виробничого комплексу;

• визначається характер можливих уражень від повторних вражаючих факторів;

• вивчається стійкість систем постачання і кооперативних зв’язків об’єкту з підприємствами-постачальниками і споживачами;

• визначаються вразливі місця в системі управління виробництвом.

На підставі отриманих даних кожна група робить висновки.

Група штабу ЦЗ оцінює загальний стан ЦЗ об’єкту і визначає заходи для забезпечення надійного захисту робітників і службовців. Служби, що входять до складу цієї групи, виконують відповідні функції.

- Служба оповіщення і зв’язку вивчає і оцінює стійкість зв’язку з місцевими органами і формуваннями ЦЗ.

- Служба сховищ і укритть:

• оцінює інженерний захист робітників і службовців;

• розраховує час на оповіщення і збір.

- Служба протирадіаційного і протихімічного захисту:

• оцінює можливість роботи ОГДП при різних рівнях радіації і дає рекомендації по захисту робітників і службовців;

• визначає варіанти режимів протирадіаційного захисту;

• розробляє графік робочих змін при проведенні Р і ІНР;

• аналізує забезпеченість ЗІЗ, умови зберігання і порядок видачі цих засобів.

- Медична служба:

– розробляє заходи щодо організації медичного обстеження робітників і службовців на об’єкті і при проведенні Р і ІНР;

– визначає можливі втрати робітників і службовців, сили і засоби для надання першої медичної допомоги потерпілим. Виробляє рекомендації по організації дозиметричного контролю і по захисту продуктів харчування і вододжерел.

• на третьому етапі, заключному, підводяться підсумки проведених досліджень кожної групи і на основі цього складається загальний план, в якому відображається:

• можливості захисту робітників, службовців і членів їх сімей в захисних спорудах;

• загальна оцінка стійкості об’єкту, його найбільш уразливі ділянки виробництва;

• практичні заходи, які необхідно виконати для підвищення стійкості роботи об’єкту, об’єм і вартість робіт;

• порядок і терміни відновлювальних робіт при різних ступенях руйнувань.

За наслідками досліджень розробляється план заходів щодо підвищення стійкості роботи об’єкту, визначається вартість заходів, джерела фінансування, сили і засоби, терміни виконання і відповідальні особи за виконання цих заходів.

2.  Навчальне питання Вимоги відомчих нормативів до проектування інженерно-технічних заходів ЦЗ (ІТЗ ЦЗ) на об’єктах гірничодобувноїпромисловості.

Заходи по підвищенню стійкості систем енергопостачання

і повітропостачання.

Найважливішим нормативним актом проектування інженерно-технічних заходів ЦЗ на об’єктах гірничодобувної промисловості (шахтах) є «Правила безпеки на вугільних шахтах», де перераховані основні вимоги ДНАОП 1.1.30-1.01-10.

Система електричного захисту на шахтах базується на загальних вимогах «Правил безпеки до енергопостачання, електропостачання і кабелям», а також інструкції до них.

Основними заходами по підвищенню стійкості роботи системи енергопостачання є:

• енергопостачання на шахтах повинно бути по схемам с відокремленим постачанням підземних електроприймачів;

• у всіх шахтних мережах змінного току напругою від 127 до 1150 В контроль ізоляції і захисне відключення забезпечується за допомогою високочутливої апаратури захисту від витікань, в зв’язку з чим досягається надійний захист людей від поразки електрострумом;

• захист людей від поразки електрострумом проводиться з використанням заземлення, а в межах до 1000 В встановлюється реле витоку струму з автоматичним відключенням пошкодженої мережі.

Заходи по підвищенню стійкості роботи системи воздухопостачання:

• провітрювання гірничих виробок обумовлює зниження концентрації газів і винос їх із робочих місць в загальні струмені і на поверхню;

• постійний контроль за вмістом шкідливих газів;

• боротьба з пилом на шахтах (ведеться в двох напрямках: комплексне обезпилювання повітря з метою попередження захворювання пилової етіології, а на шахтах, небезпечних по вибуховості вугільного пилу, для попередження вибухів метану і вугільного пилу.