3. Фактори впливу на фінансову безпеку підприємства

На фінансову безпеку підприємства впливають такі групи внутрішніх факторів:

• технологія – технологічні нововведення, технологічний рівень і продуктивність технологічного устаткування, методи та форми організації трудових процесів;

• устаткування – технічний рівень, організація ремонтно-технічного обслуговування, строки експлуатації, змінність роботи та завантаженість у часі;

• матеріали та енергія – якість матеріалів, матеріаломісткість та енергоємність устаткування;

• продукція – ціна, якість і зовнішній вигляд (дизайн) продукції, ефективність взаємодії маркетингу та виробництва;

• персонал – ділові якості працівників, продуктивність праці, мотиваційний механізм на підприємстві, соціальний мікроклімат у трудовому колективі;

• організація – спеціалізація та координація управлінських процесів, динамічність і гнучкість підприємства;

• методи роботи – систематичний аналіз стану робочих місць та їхня атестація, підвищення кваліфікації персоналу, узагальнення та використання накопиченого на інших підприємствах позитивного досвіду;

• стиль управління – професійна компетентність, діловитість і висока етика взаємовідносин між людьми.

Зовнішні фактори фінансової безпеки підприємства відображають економічну ситуацію в державі і за кордоном, в окремих регіонах і на галузевих ринках. Найважливішими з них є величина податкових ставок, рівень відсотків за кредитами, ступінь монополізації галузі, кон’юнктура ринку, стан техніки та технології, платоспроможний попит і рівень доходів споживачів.

Є.Палига до складу зовнішніх факторів фінансової безпеки підприємства відносить:

• державна економічна і соціальна політика – практична діяльність владних структур; види законодавства (законотворча діяльність); економічні правила і нормативи (регулювання доходів та оплати праці, контроль за рівнем цін, ліцензування окремих видів діяльності);

• ринкова, виробнича та соціальна інфраструктура;

• інституціональні механізми – інститути, дослідні та навчальні центри, що функціонують на національному, регіональному і галузевому рівнях;

• інфраструктура – комунікації, спеціалізовані інформаційні системи, транспорт, торгівля, інноваційні фонди, комерційні банки, фондові біржі;

• структурні зміни в економіці та суспільстві – технології, наукові дослідження та розробки;

• склад і технічний рівень засобів праці.

Мезофактори фінансової безпеки підприємства (безпосередньо впливають на фінансову стабільність функціонування підприємства):

1. Конкуренти (темпи розвитку галузі, кількість підприємств-конкурентів, цінова політика конкурентів, асортимент і якість продукції конкурентів, рівень обслуговування конкурентами споживачів (замовників).

2. Інвестори (величина інвестованого капіталу).

3. Банки (умови кредитування, фінансовий стан комерційних банків).

4. Постачальники (своєчасність постачання, якість і ціна ресурсів, умови постачання, наявність ресурсів-замінників).

5. Споживачі (замовники) (стан платоспроможності).

6. Податкова служба (рівень податків).

7. Посередники (проектні інститути, маркетингові агентства тощо) (своєчасність наданих послуг, якість і ціна наданих послуг, фінансова надійність посередників).

Макрофактори фінансової безпеки підприємства (опосередковано диктують умови його господарювання):

1. Економічні (рівень інфляції, економічне зростання, стабільність національної валюти, сальдо платіжного балансу, рівень зайнятості, наявність і доступність кредитних засобів, рівень процентних ставок на капітал, співвідношення попиту і пропозиції на галузевому ринку, стан фінансової системи, державне регулювання економіки, митне, податкове та інше законодавство, захист навколишнього середовища, захист конкуренції, ставлення держави до власності та підприємництва).

2. Політичні (політична стабільність).

3. Технологічні (рівень розвитку технологій).

4. Технічні (технічній рівень машин, обладнання та предметів праці).

5. Науково-дослідні (рівень асигнувань на НДДР).

6. Соціально-культурні (ставлення соціальних груп до підприємництва)

7. Природно-географічні (кліматичні умови в регіонах, доступність сировинних ресурсів, транспортні умови, відкритість міжнародних ринків).

8. Міжнародні (створення вільних економічних зон, міжнародна конкуренція, міжнародні інвестиції, заходи інших держав із захисту внутрішнього ринку, фінансова неспроможність закордонних партнерів, організація сумісних підприємств).