
- •Розділ 1. Клональна природа імунної відповіді
- •Імунітет і захворювання
- •Інструктивна версія селекційних теорій утворення антитіл
- •П. Ерліх і теорія бокових ланцюгів
- •Ф.Харовіц і матрична теорія
- •1.2.3. Н.Йерне, д.Таллмадж та м.Бернет: Клональна селекція
- •Розділ 2. Природа антигенів
- •2.2.2 Специфічність серологічних реакцій
- •2.2.3 Перехресна реактивність
- •2.3 Антитіла до білків
- •2.3.1 Роль просторової конфігурації і послідовності амінокислот в антигенності
- •Амінокислотна послідовність і просторова структура лізоциму, що визначає його антигенність
- •2.3.2 Роль рухливості сегментів
- •2.3.3 Гіпотеза множинності детермінант
- •Розділ 3. Основний мономер імуноглобуліну
- •3.1. Антитіла та імуноглобуліни
- •3.2 Ланцюгова структура імуноглобуліну
- •3.2.1 Ранні дослідження з використанням антисироватки: очистка з використанням протеолітичних ферментів
- •3.3 Структурна основа різноманітності антитіл
- •3.3.1 Константні і варіабельні ділянки
- •3.3.2. Гіперваріабельні ділянки
- •3.5 Природа антиген-звязуючої ділянки
- •Розділ 4. Гетерогенність імуноглобулінів
- •Властивості класів імуноглобулінів
- •Розділ 5. Структура генів імуноглобулінів
- •На рисунку 10 показано один із можливих механізмів забезпечення такої різноманітності, а саме відображено механізм поєднання V I j в ланцюг.
- •5.2 Гени константних ділянок
- •Розділ 6. Оцінка реакцій а/г – а/т
- •6.1 Комплекс антиген/антитіло
- •Розділ 7. Комплемент
- •7.1 Відкриття системи комплементу
- •7.2 Класичний шлях активації комплементу
- •9.3 Альтернативний шлях активації
- •Розділ 8. Гемопоез
- •8.1 Походження колоній від однієї клітини
- •Розділ 9. Організація і структура лімфоїдної тканини
- •9.1 Структура лімфоїдних органів
- •9.1.1 Тимус
- •9.2 Селезінка
- •9.1.3 Лімфоїдні судини і лімфоїдні вузли
- •9.1.4 Циркуляція лімфоцитів
- •9.1.5 Ділянки в і т клітин в лімфоїдних органах
- •Розділ 10. Головний комплекс гістосумісності
- •10.1 Відкриття гкг (mhc)
- •10.2 Ознаки, що контролюються гкг
- •10.3 Картування генів гкг за функціями
- •10.4 Поліморфізм гкг
- •10.5 Структура молекул гкг
- •10.5.1 Молукули класу і
- •10.5.2 Молекули класу іі
- •10.6 Суперродина імуноглобулінів
- •Список використаної літератури
9.1.3 Лімфоїдні судини і лімфоїдні вузли
Лімфатичні вузли розташовуються у вигляді зерен по ходу збірних лімфатичних судин (звичайно в місцях розгалуження судин). Зовнішній шар мезенхіми диференціюється в сполучнотканинну капсулу. Безпосередньо під капсулою знаходиться крайовий синус, куди надходить лімфа по аферентних (приносних) лімфатичних судинах. З крайового синуса лімфа надходить у проміжні синуси, що пронизують усю товщу вузла, і збирається в еферентній лімфатичній судині. Місце виходу судини називають воротами вузла. Через ворота у вузол проходять кровоносні судини.
У лімфатичному вузлі розрізняють корковий шар, розташований по периферії й організований у первинні і вторинні фолікули, і мозкову речовину, що знаходиться в центрі вузла. Корковий шар вузла є місцем концентрації В-клітин. Це В-зона. Мозкова речовина відносно слабко упакована. В клітини знаходяться в первинних фолікулах, а Т клітини в третинних фолікулах (глибокий шар кори між фолікулами і мозковою речовиною).
9.1.4 Циркуляція лімфоцитів
Лімфоцити в більшості не осілі, а циркулюючі клітини; вони постійно мігрують із кровотока в лімфоїдні органи і знову надходять у кровоток. Дослідженнями Гаванса було показано, що циркулюючі клітини проникають в лімфатичні вузли, прилипаючи до спеціальних пост капілярних венул – високих ендотеліальних венул (HEV). Імовірно всі циркулюючі В і Т клітини мають рецептор до ВЕВ, цей рецептор визначається як моноклональне антитіло MEL-14.
9.1.5 Ділянки в і т клітин в лімфоїдних органах
Лімфоцити поширені в Т- і В- залежних ділянках селезінки і лімфатичних судин (рис. 18).
Рисунок 18. Відокремлене розміщення В- і Т-клітин в лімфатичному вузлі
Розділ 10. Головний комплекс гістосумісності
10.1 Відкриття гкг (mhc)
Відкриття MHC відбулося при дослідженні питань внутрішньовидового пересадження тканин (Горер, Шнелл). Генетичні локуси, відповідальні за відторгнення чужорідних тканин, утворюють у хромосомі ділянку, названу головним комплексом гістосумісності (MHC) (англ. major hіstocompatіbіlіty complex, J. Klein, 1975).
10.2 Ознаки, що контролюються гкг
Хоча молекули MHC (ГКГ) спочатку ідентифікували за їхньою здатністю викликати відторгнення трансплантату, вони виконують в організмі й інші біологічно важливі функції.
По-перше, вони беруть безпосередню участь в ініціації імунної відповіді, контролюючи молекули, що представляють антиген в імуногенній формі для його розпізнавання. До ознак, що контролюються ГКГ, відносяться: серологічні антигени, трансплантаційні антигени, клітинно-опосередкований лімфоліз, змішана реакція лімфоцитів, контроль імунної відповіді, взаємодія Т-В клітин, супресорні клітини, активність комплементу.
10.3 Картування генів гкг за функціями
Коли гени, що контролюють вище згадані ознаки картували за стандартними генетичними методами, виявилося, що вони локалізовані в 17 хромосомі у мишей і в 6 – у людей. Різні ознаки картуються на ділянках первинно названих K, I, S та D. Пізніше виявили, що ділянка І поділена на А, В, J, Е, С ділянки, і є ще L ділянка, суміжна з D. У МНС локалізовані гени, що контролюють синтез імунорегуляторних і ефекторних молекул – цитокінів ФНО-альфа, ФНО-бета, трансплантаційних і серологічних антигенів, а також деяких компонентів системи комплементу .