7.2 Класичний шлях активації комплементу

Першим ферментом класичного шляху є білок С1. Його зв'язування з антитілами ініціює активацію комплементу. C1 побудований з 3 типів молекул: C1q (рис. 15), C1r і C1s. С1q складається із шести ідентичних субодиниць, що конформаційно нагадують булаву з колагеноподібною рукояттю. Він знаходиться в прямому контакті з парами двох інших білків - С1r і С1s. Перша ступінь каскаду активації – це зв'язування антитіла не менш чим із двома із шести сферичних доменів молекули C1q: головна частина C1q утворить високоавідний зв'язок з Fc-фрагментом молекул Іg . Наступний етап зв'язаний з активністю С1s~ , що розщеплює сироватковий білок С4 на два фрагменти – менший C4a і більш великий (нестабільний, проміжний) активований С4b .

С4b ковалентно зв'язується з розташованими поблизу білками або вуглеводами на поверхні патогена. Зв'язаний на клітинній поверхні C4b стає, у свою чергу, ділянкою зв'язування для проферменту C2. У результаті С2 розщеплюється на С2b і C2a. А більш великий фрагмент C2a залишається приєднаним до C4b. C4b2a~ - є С3-конвертазою класичного шляху. Комплекс С4С3С3b (рис. 16) реагує з компонентом С5 і називається С5 конвертазою. На цьому етапі класичного і альтернативного шляхів утворюється мембранно атакуючий комплекс.

9.3 Альтернативний шлях активації

Послідовність реакцій, що викликається безпосередньо мікроорганізмами і приводить до розщеплення C3, зветься " альтернативним шляхом активації комплементу". Компонент комплементу С3, представлений у плазмі, постійно розщеплюється на С3а і С3b. У клітинно-зв’язаному стані С3b здатний нековалентно взаємодіяти на поверхні з фактором В. Утворений в результаті цього на поверхні патогена комплекс C3bBb~ досить швидко дисоціює, якщо не буде стабілізований зв'язуванням із пропердином (фактором P) і утворенням комплексу C3bBbP, що є зв'язаним з поверхнею C3-конвертази альтернативного шляху.

Рисунок 15. Структура С1q компоненту комплементу людини

Рисунок 16. C4C3C3b комплекс, С5 конвертаза

Розділ 8. Гемопоез

8.1 Походження колоній від однієї клітини

Число колоній селезінки лінійно залежить від числа клітин кісткового мозку, що вводять за допомогою ін’єкції (рис. 17). Це є свідченням того, що збільшення колоній відбувається шляхом їх походження із однієї клітини.

Рисунок 17. Колонії селезінки. Зліва – після ін’єкції клітин кісткового мозку, справа – без такої ін’єкції, контроль

Розділ 9. Організація і структура лімфоїдної тканини

9.1 Структура лімфоїдних органів

9.1.1 Тимус

У тимусі відбуваються основні події, зв'язані з диференціюванням Т-лимфоцитів на різні субпопуляції. Дивна властивість органу зв'язана з його здатністю до селекції клітин, експресуючих Т-клітинний антигенний рецептор , що розпізнає власні антигени гістосумісності.

У зв'язку з тим, що саме в тимусі визначається майбутня доля Т-лимфоцитів як функціонально активної популяції, його разом з кістковим мозком визначають у якості первинних (центральних) органів імунітету .

9.2 Селезінка

Селезінка видаляє з кровотоку еритроцити, що втратили функціональну активність, і лейкоцити , а також утворює нові лімфоцити у відповідь на потраплені з кровотоку чужорідні антигени, особливо корпускулярні.

Ззовні орган оточений сполучнотканинною капсулою, від якої усередину відходять підтримуючі перегородки - трабекули. Характерною рисою будови селезінки є наявність двох ділянок, що гістологічно добре розрізняються - червоної і білої пульпи. Маргінальна зона - прикордонна зона між білою і червоною пульпою. Червона пульпа пронизана венозними синусоїдами і клітинними тяжами і є місцем локалізації великої кількості еритроцитів.

Для розуміння імунологічних процесів найбільший інтерес представляють біла пульпа і прикордонна область між білою і червоною пульпою. Саме тут локалізуються Т-лімфоцити і В-лімфоцити, що мігрують з центральних органів імунної системи. Вони розподіляються по двох зонах: тимусзалежній, де накопичуються Т-лімфоцити навколо пронизуючих пульпу артеріол, і тимуснезалежній – місця нагромадження В-лімфоцитів. У цій зоні добре помітні фолікули.