Імунна система організму.

Імунна система організму – це сукупність лімфоїдних клітин, органів і тканин.

Клітини імунної системи.

Здатність організму відповідати практично на будь-який антиген забезпечується наявністю найрізноманітніших груп лімфоцитів, кожна з яких має специфічні рецептори для визначення антигенів. Лімфоцити – виключно неоднорідна популяція клітин.

Лімфоцити:

• за специфічністю рецепторів

• за їх функціональними властивостями.

Розрізняють 2 типи (основних ) лімфоцитів:

В- попередження антитіло утворюючих клітин ;

Т- тимусзалежні – що поділяються на цілий ряд підкласів.

Хелперна дія Т-клітин на В-клітини Lув5+ може здійснюватись за допомогою розчинних неспецифічних лімфокінів типу фактору росту В-клітин і ряду факторів диференціювання. В-клітини Lув5- забезпечують відповідь на розчинні антигени, на клітинні антигени і деякі речовини типу бактеріального ЛПС, що є мітогенами В-клітин. На розчинні поліцукри В-клітини не відповідають Lув5. Механізм Т-хелперної дії зовсім інший: на цю популяцію – необхідна пряма фізична взаємодія з Т-клітиною, специфічною для того ж антигену, що і дана В-клітина.

Зрілі В-лімфоцити мають на своїй поверхні зв’язані з мембраною

1. імуноглобулінові рецептори – розпізнають АГ і взаємодіють з ін. імунними клітинами;

2. рецептори до різних медіаторів і гормонів;

3. Іа-антигени – роль впізнаючих елементів при взаємодії В- і Т-клітин з антигенпрезентуючими клітинами;

4. С3-рецептор – що розпізнає активований С3 компонент комплементу; і служить специфічним маркером В-лімфоцитів в реакції розпізнавання з еритроцитами, що навантажені АТ і комплементом – Еритр. А-ант. С-компл.- ЕАС розетки

5. Рецептори Fс-фрагменту;

6. Антигени Ly1 ; Ly2; Ly3;

7. Рецептори для вірусів тощо.

З врахуванням функціональних властивостей серед популяцій ЛЦ виділяють

1. В-хелпери – представляючі антиген Т-клітинам;

2. В-супресори – що приймають участь в регуляції імунної відповіді;

3. В-кіллери – здійснюють антитілозалежний цитоліз клітин-мішеней;

4. В-клітини імунної пам’яті , які при повторному введенні АГ набагато швидше активуються, ніж вихідні В-клітини, а за участі Т-клітин забезпечують швидкий синтез антитіл.

Ефекторні В-клітини – В-Лу – є антитілоутворюючі клітини – плазматичні, що синтезують АТ однієї специфічності тобто проти однієї антигенної детермінанти. При антигенному активуванні В-клітин відбувається їх проліферація за участю Т-хелперів і в результаті утворюються антитілоутворюючі клітини, що відрізняються значною гетерогенністю. Серед них розрізняють субпопуляції, синтезуючі різні класи імуноглобулінів: IgG, IgM, IgA, IgD, IgE.

Під електронним мікроскопом поверхня В-лімфоцитів покрита багато численними ворсинками і є складною; поверхня Т-ЛЦ – гладенька.

Характеристика Т-лімфоцитів.

Т-лімфоцити ( як і В-клітини ) утворюються із стовбурових клітин кровотворної тканини. Пре-Т-клітини Т-лімфоцитів – поступають в тимус і там піддаються диференціюванню і виходять вже у вигляді клітин з різними функціями і несуть на собі характерні маркери.

Є декілька різних субпопуляцій Т-лімфоцитів з різними біологічними властивостями.

Крім цих класів , є ЛЦ, що здійснюють неспецифічні цитотоксичні реакції – до них відносять НК. Також є нульові клітини або К-кілери – не несуть відмінних маркерів Т чи В лімфоцитів.

В функціональному відношенні клітини імунної системи поділяють на

1. регуляторні і їх попередники.

2. ефекторні і їх попередники.

Функції регуляторних клітин здійснюють в основному Т-ЛЦ і макрофаги. Ефекторами можуть бути різні типи клітин: ЦТТ ЛЦ; В-ЛЦ, макрофаги, НК і К кіллери.

Попередники В-клітин – пре-В-клітини по коду антигеннезалежної видозміни (диференціювання) стовбурових клітин в фабріцієвій сумці (у птахів) і кістковому мозку (ссавці).