КУРСОВА РОБОТА

ВТК.26КР.5.07010503.26

студента групи 3-К-63

Курочкіна Сергія Віталійовича

Корчака Романа Анатолійовича

2013

Зміст

Вступ

1. Завдання на курсову роботу

2. Вибір направлення траси одного напрямку 9 ст.

   1. Визначення напружених та вільних ходів 10ст.

   2. Нанесення на карту ліній нульових робіт 12 ст.

   3. Проектування плану траси 14 ст.

3. Складання схематичного повздовжнього профілю 17 ст.

4. Розташування та вибір малих штучних споруд 20 ст.

   1. розташування по трасі штучних споруд 22 ст.

   2. визначення витрат води та перевірки підібраних штучних спо

руд на достатню висоту насипу

5. Складання повздовжнього детального профілю

6. Техніка безпеки при виконанні вишукувальних робіт

7. Список використаної літератури

8. Додаток

Карта району трасування

Схематичний повздовжній профіль

Детальний повздовжній профіль

Вступ

Предмет «Основи вишукування, проектування і будівництва залізниць» вміщує в себе теоретичні основи і практичні методи інженерних вишукувань і складання проектів нових залізничних колій і посилення (реконструкції) існуючих колій, а також організацію і виконання робіт по їх спорудженню.

Залізничний транспорт є найбільш масовим видом транспорту в Україні, постійно і безперебійно забезпечує вантажні та пасажирські перевезення. Залізниці виконують більш ніж половину всього вантажообороту. На залізницях країни ведуться роботи, які забезпечують підвищення швидкості руху потягів. Для виконання планів залізничного будівництва необхідно забезпечити високий рівень проектно-вишукувальних робіт, виконувати будівництво по найбільш прогресивним і економічним проектам. Повинна бути підвищена ефективність капіталовкладень на основі використання в проектах досягнень науково-технічного прогресу, передового досвіду економії матеріалів і праці. Потрібно вірно визначити кошторисну вартість будівництва, забезпечувати її зниження, раціональне використання земель при будівництві.

Необхідно підвищувати рівень індустріалізації будівельного виробництва і ступінь заводської готовності конструкцій і деталей, розширити використання нових ефективних конструкцій, повністю використовувати місцеві будівельні матеріали.

Колійне господарство містить власне залізничну колію і комплекс господарських підприємств і виробничих підрозділів, призначених для забезпечення нормальної роботи залізничної колії і проведення її планово-попереджувальних ремонтів. Для забезпечення безпеки і безперервності руху поїздів з встановленими швидкостями залізнична колія повинна завжди знаходитись в справному стані.

Для побудови залізничних колій необхідне детальне інструментальне вишукування і детальні проекти в зв’язку з підвищеними вимогами безпеки і плавності руху на залізничних коліях, великим значенням вибору їх направлення і більш складним комплексом залізничних споруд і пристроїв.

Будівництво залізничних колій здійснюється за попередньо розробленими проектами. В цих проектах на основі інженерних, економічних і технічних вишукувань визначаються: місцеположення споруд, їх проектна розрахункова потужність, розміри і типи та техніко-економічні показники. Від раціональності та обґрунтованості проектних рішень залежать розміри та ефективність капіталовкладень, а також строки будівництва і якість кожного об’єкта, що проектується.

Проектування об’єктів залізничного транспорту тісно пов’язане з розвитком народного господарства у прилеглих районах, а також вимагають ув’язки з іншими видами транспорту. Проектування залізничних колій являє собою область транспортної науки, яка вивчає теоретичні основи і практичні методи інженерних вишукувань і складання комплексних проектів нових і реконструкції існуючих залізничних колій.

Залізнична колія повинна постійно забезпечувати безпечний рух поїздів із встановленими швидкостями і навантаженнями, що передаються від колісної пари на рейки.

Для забезпечення безпеки руху поїздів в умовах росту швидкостей, навантажень від колісної пари на рейки, вантажонапруженості залізниць, покращуються існуючі і створюються нові конструкції стрілочних переводів. Підвищення якості їх виготовлення та утримання в справному стані у відповідності з вимогами Правил технічної експлуатації залізниць України.

Широко застосовується безстикова технологія, що дозволяє продовжити міжремонтні строки конструкції колії, скоротити трудові і матеріальні затрати, підвищити продуктивність праці колійників, інтенсивніше впрова-джувати передову технологію і комплексну механізацію колієвих робіт, ліквідувати значну частину важкої ручної фізичної праці.

Колійне господарство є одним з найбільших споживачів металу, деревини, баласту, залізничних конструкцій. Матеріали, які застосовуються, мають найрізноманітніші показники міцності із строками служби. Так, наприклад, рейки мають менший строк служби порівняно із залізобетонними

шпалами, а такі елементи, як гумові прокладки, які вкладаються на шпали і підшивку рейок, приходять у непридатність у найкоротший строк. За таких умов організація колієвих робіт різко ускладнюється, так як виникає необхідність організовувати найбільш досконалу технологію з максимальним впровадження машин і механізмів.

Від технічного стану колії залежить маса і швидкість руху поїздів — основних показників роботи залізничного транспорту.

Усі елементи залізничної колії (земляне полотно, верхня будова колії і штучні споруди) за міцністю, стійкістю і станом повинні забезпечувати безпечний і плавний рух поїздів із найбільшими швидкостями, встановленими для даної ділянки.

Головною метою колійного господарства є виконання сукупності робіт, що забезпечують надійне функціонування колії і облаштувань з найменшими затратами.

Предметом науки проектування залізничних колій є виявлення і вивчення закономірностей впливу різних економічних, природних і технічних факторів на проектні рішення, а також розробка теоретичних та практичних методів, які забезпечують вибір оптимальних і надійних варіантів проектів нових і реконструкцію діючих залізничних колій з врахуванням забезпечення заданого вантажо- і пасажиропотоку. Такого роду проектні рішення включають в себе вибір напрямку і технічних параметрів залізничних колій, що проектуються; вибір засобів забезпечення необхідної їм потужності; розміщення, вибір типів і встановлення генеральних розмірів всіх споруд та пристроїв на залізниці.

Сучасні залізниці налічують декілька сотень видів споруд різних найменувань і декілька типів і видів цих споруд. Від вірного вибору комплексу і типів багато численних споруд, пристроїв і обладнання залізничної колії значною мірою залежать показники її експлуатаційної роботи, економічність перевезень на залізниці.

Проект залізничної колії у загальному випадку повинен встановлювати: технічні та економічні переваги забезпечення необхідних транспортних зв’язків за рахунок побудови нових залізничних колій у порівнянні з іншими можливими видами транспорту, або підсиленням існуючих залізничних колій; направлення залізниці і умови її примикання до існуючих залізничних колій і ліній інших видів транспорту, категорію залізниці, що проектують і основні її параметри.

Для вибраного напрямку нової залізниці, що проектується, проектом повинно бути встановлено розміщення на лінії всіх необхідних споруд і пристроїв, а також вибрані типи і розміри кожної споруди. Для всіх споруд в проекті повинні підбиратися, як правило, типові проектні рішення з встановленням роду матеріалів і способів виконання будівельних робіт відповідно до місцевих вимог. Лише в окремих випадках для особливо складних споруд і споруд, які рідко зустрічаються, можуть знадобитися розробки індивідуальних проектів.

Проекти реконструкції існуючих залізничних колій повинні мати переваги переобладнання цих колій або окремих їх ділянок у порівнянні з побудовою нових розвантажуючих, обхідних або поліпшуючих ділянок встановлювати комплекс необхідних заходів реконструкції, строки і послідов-

ність їх виконання, необхідне переобладнання плану дороги і профілю, земляного полотна станції, станційних та інших споруд та приладів залізничної колії.

Проектом повинна бути визначена вартість і можливі строки будівництва нової або реконструкції діючої колії і необхідні для цього людські та матеріальні ресурси, а також встановлюються основні і трудові, техніко-економічні показники експлуатації майбутньої залізниці і в тому числі і показники собівартості перевезень.

Розробці проектів передують інженерні, економічні та технічні вишукування лінії, що проектують. В процесі цих вишукувань накопичуються необхідні матеріали для потрібної оцінки можливих варіантів і забезпечення технічно вірних і економічно вірних рішень всіх основних питань проектування, будівництва і експлуатації залізничної колії.

Інженерні вишукування, які проводяться при проектуванні залізничної колії поділяються на економічні та технічні.

Метою економічних вишукувань є обґрунтування необхідності доцільності будівництва нової залізничної колії або реконструкції існуючої і встановлення техніко-економічних показників даного об’єкту. В процесі економічних вишукувань встановлюються розміри перевезень по окремим дільницям лінії, що проектують, виявляється нерівномірність перевезень по напрямкам руху.

Технічні вишукування вміщують: топографо-геодезичні, інженерно-геологічні та гідрологічні роботи, необхідні для вибору найбільш доцільного розміщення траси лінії, яку проектують на місцевості, збирання даних для

проектування всіх об’єктів залізничної колії, а також різноманітні узгодження (прилягання до існуючої сітки, відвід земель, що мають перетин з іншими видами транспорту і т.д.). Вишукування для проектування реконструкції існуючої лінії включають в себе обстеження існуючих споруд. При технічних вишукуваннях широко застосовуються аерометоди: аеровізуальні і аерогеологічні обстеження, аерофотозйомка і аерогідрометрія.

Проект залізничної колії складається з креслень та пояснювальної записки з техніко-економічними розрахунками, які обґрунтовують технічну можливість і економічну доцільність будівництва залізничної колії у вказаному місці при прийнятих технічних рішеннях.

2. Вибір направлення траси одного варіанту

По вихідним даним задано початкову точку А і кінцеву В, а також дві умовно фіксовані точки 1 і 2. Тобто лінія буде складатися з трьох ділянок А-1, 1-2, 2-В.

У першу чергу я вивчаю карту: направлення постійних водотоків і логів, виявляю попутні долини та розташування косогорів і водорозділів. Вивчивши карту, я встановив найнижчу точку 100 м та найвищу 130 м. На карті зображено станцію Токарево, через яку наша траса проходить.

Встановлюється можливе окреслення ліній проектування. Геодезична лінія, яка об’єднує початкову та кінцеву точки, не може бути прийнята за проектну, так як будуть зустрічатись планові та висотні перешкоди. В результаті вивчення топографії місцевості і обробки карти намічаються можливі варіанти прокладання траси із цих варіантів вибирається один.

При трасуванні необхідно звернути увагу на те, що в обох кінцевих пунктах траса повинна співпадати в профілі з висотами землі (враховуючи земляні роботи на роз’їздах), а в плані повинна бути ділянка не менше за 400м.

1. Визначення напружених та вільних ходів трасування.

Вільний хід – це ділянка траси, на якій середній природний нахил на місцевості менший за керуючий нахил Іс < Ік.

На вільних ходах не має значних висотних перешкод, тому основний принцип трасування – це вкладання траси по найкоротшому напрямку між фіксованими точками, а також опорними. Кожен кут повороту повинен бути обгрунтованим.

Напружений хід – це ділянка траси, на якій середній природний нахил на місцевості більший або рівний керуючому нахилу Іс ≥ Ік.

На ділянках напруженого ходу, де i_n = i_k траса може бути прокладена по найкоротшому напрямку між фіксованими точками так само, як і на вільних ходах.

Процес трасування виконую в такій послідовності:

1. Визначаю на топографічній карті довжини усіх трьох ділянок

L =l*M

l – довжина ділянки на карті району трасування

M – масштаб карти ( 1 25 000 )

LА-1 = 12,8 3,075км

L1-2 = 10,4 0,250 = 2,500км

L2-В = 11,2 0,250 = 1,975км

2. Визначаю нахил на місцевості

( 2.1 )

де І_А-1 - нахил проектної лінії;

Н₁ – висота першої точки;

Н_А – висота точки А.

– Напружений

– Напружений

– Напружений

3. Визначаю середній нахил, який прийматиму за керуючий нахил.

Ік = 2 ‰ .

4. Визначаємо, який хід на ділянках.

LА-1 – напружений хід;

L1-2 – напружений хід;

L2-В – напружений хід.

2. Вкладання магістрального ходу виконують в основному з ділянок напруженого ходу. Для цього на карту наносять лінію нульових робіт, тобто лінію, яка має нахил трасування

i_ТР = і_К – і_С(СР). ( 2.2 )

де і_К – керуючий нахил,

і_С – середній нахил.

Для проведення на карті в горизонталях лінії заданого нахилу потрібно визначити закладення

d = Δh/ і_тр; ( 2.3 )

де Δh – перетин горизонталей, м;

і_тр нахил трасування,

Lц = 1000 Δh М/і_тр ( 2.4 )

де L_ц – величина лінії заложення (м);

Δh – висота перерізу горизонталей.

М – масштаб карти (1:25000).

І_тр – нахил трасування умовно приймаємо І_к.

L_ц = 1000 Δh М/ітр = 34,4 /4 = 8,6cм

Відклавши вимірювачем в масштабі карти відстань d між сусідніми горизонталями, отримуємо лінію нульових робіт, яка називається так тому, що коли по ній провести трасу, а потім нахилом трасування нанести проектну лінію, то в точках перетину горизонталей можна отримати нульові земляні роботи (нахил місцевості дорівнює нахилу проектної лінії).

Вкладання лінії нульових робіт ведуть від фіксованих точок, які розташовані на більш висотних відмітках в напрямку на спуск при наколці лінії нульових робіт на затяжній ділянці напруженого ходу орієнтовно враховуються розташування роздільних пунктів.

Лінія нульових робіт на ділянках напруженого ходу повинна вкладена так, щоб довжина ділянок вільних ходів, а також загальна довжина лінії були найменшими. При вкладанні лінії нульових робіт не можна переходити хоча б через одну горизонталь, так як це призведе до збільшення земельних робіт на всій ділянці напруженого ходу.

Після нанесення лінії нульових робіт виконується коригування траси, для того щоб між вписаними кривими і шаблоном була дотримана величина прямої вставки згідно будівельних норм і правил, а також щоб було менше кривих.

За допомогою шаблону вписуються криві стандартних радіусів згідно категорії залізниці по будівельним нормам і правилам. Допустимі норми і правила можуть застосовуватися у важких топографічних умовах.